Постанова

від 23.01.2020 по справі 2а-2471/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №2а-2471/12/2670

касаційне провадження №К/9901/19755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Губська Л.В.) у справі № 2а-2471/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Судносервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Судносервіс Експорт , Товариство з обмеженою відповідальністю Нікотрейд , Приватне підприємство ВОБ про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2011 № 0000480700 та від 23.08.2011 № 0000470700.

Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.01.2016 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС (правонаступник Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) оскаржив їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 7, 8, 9, 10, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна на Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Юкрейн у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009 - 2010 роки, за результатами якої складено акт від 05.08.2011 № 625/40-40/7/20027449.

За наслідками контрольного заходу орган доходів і зборів встановив порушення товариством підпунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгмед , Товариством з обмеженою відповідальністю УкрАгроТрейд , Товариством з обмеженою відповідальністю СУДНОСЕРВІС , Приватним підприємством Фірма Истоки-С , Приватним підприємством ВОБ , Товариством з обмеженою відповідальністю Вагоріс , Приватним підприємством Астра БП , Приватним підприємством Трансагрогрупп , Товариством з обмеженою відповідальністю Судносервіс Експорт , Приватним підприємством IHTEPAIHBECT , Приватним підприємством Компанія Скіфія , Приватним підприємством В-2 , Товариством з обмеженою відповідальністю Нікотрейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Контрол-Ком за наслідками здійснення господарських операцій з придбання зернових культур, з огляду на нікчемність вчинених правочинів.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок названих суб`єктів господарювання, в яких зазначено про неперебування постачальників позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Крім того, відповідач звертав увагу на пояснення директора Приватного підприємства Астра БП ОСОБА_2 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 № 0000470700, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11329485,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 292501,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 № 0000470700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6180669,00 грн. за основним платежем та 3090334,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків-фактур; видаткових накладних; податкових накладних; складських квитанцій; актів приймання-передачі зерна; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; банківських виписок; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Реальність здійснених поставок підтверджується й поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю Судносервіс Експорт , Товариства з обмеженою відповідальністю Контрол-Ком , Приватного підприємства ВОБ .

Органом доходів і зборів, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб (крім директора Приватного підприємства Астра БП ) щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких належних доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо посилання органу доходів і зборів на пояснення ОСОБА_2 , який нібито вказував про те, що він зареєстрував Приватне підприємство Астра БП за грошову винагороду, діяльності не проводив, а підприємство є фіктивним, то судами за наслідками дослідження постанови Окружного адміністративного суду м Києва від 01.07.2013 у справі № 2а-13432/11/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014, встановлено, що допитаний у суді як свідок ОСОБА_2 зазначив, що ніколи про те, що він не є директором Приватного підприємства Астра БП пояснень не надавав.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження протилежного жодних доказів не подано та не наведено будь-яких обґрунтувань щодо цих обставин у касаційній скарзі.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Трейдінг Україна його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю АДМ Юкрейн .

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі № 2а-2471/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк