Рішення

від 21.11.2016 по справі 662/177/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 662/177/16-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_1 Номер провадження 22ц/791/2313/16 Доповідач Воронцова Л. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_2, суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4, секретарОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, діючого від імені ОСОБА_7 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонського області від 06 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Дочірнього підприємства «Альфа - Фарм» компанії «АГ ОСОБА_8 ЛЛС» про визнання недійсною додаткової угоди від 20 лютого 2009 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року та скасування її державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_7 звернулася з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що між нею та ДП «Омега Фарм» кіпрської компанії «Хоупвел Ентерпрайз Лімітед» укладено договір оренди землі від 01 січня 2006 року на земельну ділянку площею 78,08 га, що належить їй на підставі Державного акту на право власності серія ІІ-ХС № 034001, строком на 10 років, який зареєстрований в Новотроїцькому районному відділі Херсонської філії Центру ДЗК 10 грудня 2007 року за № 4АА001992-040772700012.

У 2013 році у неї виникли труднощі з отриманням орендної плати за вказаним договором, яка становила 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становило 10 819,80 грн.

З метою встановлення причини невиплати орендної плати вона уповноважила представника на вчинення певних дій, яким було встановлено, що договір оренди був пролонгований на 10 років додатковою угодою від 20 лютого 2009 року.

Позивач заперечує підписання нею додаткової угоди від 20 лютого 2009 року до договору оренди землі, тому посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України просила визнати її недійсною, а також у зв'язку з існуванням заборгованості з виплати їй орендної плати у розмірі 21 639,6 грн. розірвати договір оренди землі від 01 січня 2006 року, стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати у розмірі 21 639,6 грн.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2016 року у задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, діючий від імені ОСОБА_7, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_7 задовольнити.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ДП «Альфа Фарм» просить її доводи відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача виходив з того, що представником позивача не доведено в судовому засіданні недійсність додаткової угоди від 20 лютого 2009 року та підстав для скасування її реєстрації, позивачці було достовірно відомо про існування додаткової угоди до договору оренди землі, яку відповідач добросовісно виконував, а власник земельної ділянки отримував орендну плату.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, ОСОБА_7 на підставі державного акта серії IV-ХС № 034001 від 26 грудня 2002 року є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 96,32 га, в тому числі ріллі площею 78,08 га, розташованої на території Подівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області /а.с.11/.

01 січня 2006 року між ОСОБА_7, як орендодавцем, та ДП «Омега Фарм» Кіпрської компанії «Хоупвел Ентерпрайз Лімітед» , правонаступником прав та обов'язків якого є ДП «Альфа Фарм» компанії «АГ ОСОБА_8 ЛЛС», як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування належну їй земельну ділянку строком на 10 років. Договір зареєстровано у Новотроїцькому районному відділі ХРФ центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 4АА001992040772700012 від 10 грудня 2007 року /а.с.8-9, 47-61/.

20 лютого 2009 року між ОСОБА_7 та ДП «Альфа Фарм» компанії «АГ ОСОБА_8 ЛЛС» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, в якій сторони погодили внесення змін до договору оренди в частині визначення строку дії договору, розміру орендної плати, особи орендаря та терміну виплати орендної плати ( п. п. 8, 9, 11). Договір зареєстровано у Новотроїцькому районному відділі ХРФ центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 652440004001996 від 11 травня 2012 року /а.с.10/.

Судовими рішеннями у справі за позовом ОСОБА_9 до ДП «Альфа Фарм» про визнання недійсною додаткової угоди від 20.02.2009 року до договору оренди землі від 01 січня 2006 року (справа №22ц/791/2169/16) встановлено, що мати позивачки ОСОБА_10 та представник підприємства ОСОБА_11 по скайпу та по телефону доводили їй зміст додаткової угоди і вона з нею погоджувалася. Представник підприємства залишала додаткову угоду матері позивачки для підписання донькою. Через деякий час ОСОБА_10 повернула відповідачу додаткові угоди. Орендарю не було відомо, що позивач не підписувала цієї додаткової угоди. У подальших розмовах з позивачкою і її чоловіком через певні засоби зв'язку щодо виплати орендної плати, останні стверджували, що особисто підписували додаткові угоди, просили не чіпати їх матір та видавати їй належну їм орендну плату.

Частиною третьою ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказом того, що вона не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі позивач надала ксерокопії окремих сторінок свого закордонного паспорту, зазначаючи, що до України у 2009 році вона приїздила у серпні та жовтні і на момент укладення оспорюваної угоди в Україні не була /а.с. 326, 330/.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ксерокопії закордонного паспорту позивачки не є допустимим доказом обставин, на які вона посилається, оскільки не містить інформації про те, що повнота, правильність та достовірність наявної у ній інформації відповідає оригіналу і дійсності. Вказана ксерокопія паспорту не містить інформації про відвідування ОСОБА_7 України 03.07.2015р., 05.10.2015р., 09.03.2016р., коли нею видавалися нотаріально посвідчені довіреності на представництво її інтересів в Україні та під час участі її в судовому засіданні /а.с. 14, 15, 163/.

Крім того, судовими рішеннями у справі №22ц/791/2169/16, встановлено, що представник відповідача залишав матері позивачки додаткові угоди до договору оренди землі для підписання її донькою і зятем під час відвідування України; у його присутності мати позивачки чи будь-яка інша особа ці додаткові угоди не підписувала і повернуті вони були відповідачу через деякий час з підписом орендодавця.

Покази свідка ОСОБА_10 (матері позивачки) про те, що вона підписала додаткову угоду у присутності представника підприємства, колегія суддів оцінює критично і до уваги не приймає, оскільки вона є заінтересованою у даній справі особою і будучи допитаною у справі ОСОБА_9 (№ 22-ц/791/2169/16) разом з представником відповідача - ОСОБА_12 про даний факт не заявляла.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представником позивача було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи /а.с. 160/. Суд з метою вирішення даного клопотання оголосив перерву у розгляді справи для надання позивачкою зразків вільних підписів /а.с. 163-166/.

В судове засідання 18.03.2016р. ні позивач, ні її представник не з'явилися /а.с. 196/.

05 квітня 2016 року представник позивача ОСОБА_13 подав до суду заяву про розгляд справи, призначеної на 06.04.2016р. у його та позивача відсутність, надав «документи з вільними зразками підпису ОСОБА_7Ф.» /а.с. 207-231/.

27 квітня 2016 року позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, суд виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи у зв'язку з тим, що надані позивачем документи на дослідження не відповідають вимогам, встановленим методикою судово-почеркознавчої експертизи стосовно їх кількості, часу виготовлення та належності позивачці, поскільки після роз'яснення судом стороні обов'язку надання належних зразків вільного підпису та оголошень перерви у справі для усунення недоліків 06.04.2016р., 12.04.2016р., 27.04.2016р., ні позивачка, ні її представник в судове засідання не з'явилися і необхідні для проведення експертизи зразки вільного підпису не надали.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника позивача щодо незаконності даної ухвали суду та відхилення заявленого клопотання, оскільки відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 і зареєстрованих в МЮУ 03.11.1998р. №705/3145/ експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; у документі про призначення експертизи перераховуються всі об'єкти, які направляються на експертне дослідження (п.п. 2.3; 3.3).

Згідно п.п. 1.3; 1.4; 1.5; 1.6 Науково-практичних рекомендацій до Інструкції, для проведення почеркознавчої експертизи досліджень, орган, який призначив експертизу повинен надати експерту вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки почерку особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи, підписи, достовірно виконані певною особою . Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи, орган, який призначив експертизу повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, указавши, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи та посвідчити це своїм підписом. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки, як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджувального рукопису.

Вільні зразки повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа, за його змістом і цільовим призначенням.

Вільні зразки підпису подаються не менше ніж на 15 документах. Надані представником позивача до суду першої інстанції папери, як зразки вільних підписів позивачки, не відповідають вимогам достовірності - безспірності (безсумнівності) їх належності ОСОБА_7, достатності - обсяг зразків, відповідності об'єктам дослідження, часом виконання /а. с. 209 - 231/.

В суді апеляційної інстанції, не зважаючи на оголошену у розгляді справи перерву для подання позивачем вільних зразків її підпису для можливості позитивного вирішення заявленого у ході розгляду справи клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, такі зразки не надані.

Вказані обставини свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, затягування розгляду справи, та унеможливлюють з вини позивача і її представника призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

Таким чином, враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надала на підтвердження своїх позовних вимог про визнання додаткової угоди недійсною, належні і допустимі докази на підтвердження доводів про те, що оспорювану угоду вона не підписувала, отже відсутності її волевиявлення на укладення додаткової угоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідач добросовісно виконував умови додаткової угоди, а орендодавець приймав виконання договору оренди належної їй земельної ділянки на нових умовах, погоджених у додатковій угоді.

Доводи апеляційної скарги представника позивача повторюють зміст позовної заяви та вимог, викладених у ній, яким суд першої інстанції дав юридичну оцінку.

Посилання представника позивача на не врахування судом правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 18.12.2013р. по справі №6-127цс13, від 06.02.2012р. по справі №6-55цс14, від 19.02.2014р. по справі №6-162цс13, є безпідставним і підлягає відхиленню, оскільки порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням у даній справі, не дає підстав для висновку про те, що у них тотожний предмет спору, підстави позову і аналогічні обставини справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. ст. 228, 232, 234 ЦК України, як підставу відмови у задоволенні позову, оскільки такі підстави позивачем не заявлялися, а суд відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог; окрім того, вказані підстави є взаємовиключним з підставами, на які посилається позивач. Тому, з мотивувальної і резолютивної частини судового рішення слід виключити посилання на ст. ст. 228, 232, 234 ЦК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо незаконності висновків суду в частині розірвання договору оренди землі і стягнення заборгованості з орендної плати, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, такими, що висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню.

Апелянт зазначає, що орендну плату за 2013, 2014, 2015 роки вона не отримувала, позовні вимоги щодо виплати орендної плати за 2013 рік вона не заявляє.

Судом встановлено, що оскільки позивач в Україні не проживала, а лише періодично відвідувала її, з моменту укладення первісного договору оренди землі - 01.01.2006 року позивач в особистій розмові з директором відповідача зазначила, що її мати - ОСОБА_10 буде отримувати орендну плату і це підтвердила допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10

В матеріалах справи є заява на ім'я директора ДП «Альфа Фарм» від ОСОБА_7, датована 13.09.2013р., про видачу орендної плати за 2013р. в сумі 40516,49 грн. та видатковий касовий ордер від 18 вересня 2013р. про видачу заявнику 40516,49 грн. /а.с. 88, 89/. Згідно платіжної відомості за 2014 рік, ОСОБА_7 отримала орендну плату у розмірі 40516 грн. і свідок ОСОБА_10 даний факт в судовому засіданні не заперечувала.

Згідно листа ДП «Альфа Фарм» на ім'я ОСОБА_7 №11 від 16.03.2016р. орендна плата за 2015 рік направлялася орендодавцю за адресою, вказаною у договорі, однак поштовий переказ повернувся, як не витребуваний, і відповідач запропонував орендодавцю з'явитися до офісу компанії для отримання грошових коштів. При цьому до листа долучено поштове відправлення на адресу ОСОБА_7 та повернення кореспонденції з зазначенням, що адресат проживає у Німеччині. Відповідачем надано квитанцію про здійснення 22.10.2015 року на ім'я ОСОБА_7 грошового переказу у розмірі 52993,45 грн. та платіжне доручення №599 від 27 листопада 2015 року про повернення переказу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди землі та підстав для його розірвання.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідач не заперечує та не оспорює право позивачки на отримання нею орендної плати за 2015 рік, яка не отримана останньою з її ж вини, тобто відсутній спір про право.

За вказаних обставин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивачки про розірвання договору оренди землі від 01.01.2006р. та стягнення заборгованості з орендної плати.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу представника позивача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної і резолютивної частини посилання на ст. 228, 232, 234 ЦК України, як на підставу відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, діючого від імені ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонського області від 06 жовтня 2016 року змінити.

Виключити з мотивувальної і резолютивної частини рішення суду посилання на ст. ст. 228, 232, 234 ЦК України, як підставу відмови у позові.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий підпис ОСОБА_2 Судді: підпис підписОСОБА_3 ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Копія рішення оформлена 21 листопада 2016 року

Рішення набрало законної сили 17 листопада 2016 року

Суддя Секретар судового засідання ОСОБА_3 ОСОБА_5