Постанова

від 15.11.2016 по справі 813/2995/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Справа № 813/2995/16

12 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Різник О.Р.,

від відповідача Роман Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловола Віталія Олексійовича, про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" (далі - позивач, ПП «ТА «Галицький ярмарок») з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, ДДВС МЮ України), державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловола Віталія Олексійовича (далі - відповідач 2, державний виконавець), в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 3639193,33 грн., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Біловолом Віталієм Олексійовичем 10.02.2016 року (ВП № 48963412) так як винесена передчасно;

- зобов'язати державного виконавця Біловола Віталія Олексійовича Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП №52044809 у зв'язку з фактичним виконанням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 3639193,33 грн. винесено протиправно, без врахування всіх обставин у справі. ПП «ТА «Галицький ярмарок» як боржник у виконавчому провадженні не могло добровільно виконати рішення суду, у якому встановлено, що предмет іпотеки має бути реалізований шляхом проведення прилюдних торгів, у межах виконавчого провадження. Крім того, стягувач у даному виконавчому провадженні звернувся до державного виконавця з заявою від 29.06.2016 року щодо повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі чого державним виконавцем винесено постанову від 23.08.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів 1, 2 у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.45-46/ та пояснив, що державний виконавець діяв та приймав рішення у рамках Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що Закон не містить винятків в частині надання строку для самостійного виконання рішення суду, незалежно від того, який спосіб виконання рішення суду вказано у виконавчому документі. Тобто наявність способу виконання рішення суду шляхом реалізації іпотечного майна не скасовує обов'язок державного виконавця встановити строк для самостійного виконання рішення суду. Звернув увагу на те, що наказ господарського суду носить майновий характер, оскільки виконавчі дії спрямовані на його виконання, пов'язані зі зверненням стягнення на нерухому майно, яке полягає в його арешті, описі та примусовій реалізації. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Господарським судом м. Києва видано наказ від 22.06.2015 року у справі №5011-34/77806-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до приватного підприємства «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок». Згідно з цим Наказом, у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпак» (м. Київ, вул. Озерна, 3; ідентифікаційний код 31865476) за кредитним договором № 4/2011 від 31 січня 2011 року в сумі 36391933 (тридцять шість мільйонів триста дев'яносто одна тисяча дев'ятсот тридцять три) грн. 34 коп., з яких: по кредиту - 19500000 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) грн., заборгованість по процентах за період по 31.10.2014 - 15537933 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 28 коп., заборгованість по процентах за період з 01.11.2014 по 03.11.2014 (включно) - 46479 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 45 коп., неустойка (пеня) за несвоєчасне повернення кредиту - 282438 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 36 коп., заборгованість з неустойки (пені) за несвоєчасну сплату процентів - 1025082 (один мільйон двадцять п'ять тисяч вісімдесят дві) грн. 25 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить Приватному підприємству «Торгівельна агенція «Галицький ярмарок» (м. Львів, вул. Братів Міхновських, 22, кв. 6; ідентифікаційний код 30163302), нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів, площа Г.Григоренка, будинок 5 (п'ять), (реєстровий номер 30755829), шляхом продажу предметів іпотеки з прилюдних торгів з початковою вартістю предметів іпотеки в розмірі 90% від вартості предметів іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності в процесі виконавчого провадження /а.с.91/.

Головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України на підставі вказаного наказу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2015 року ВП №48963412, якою надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 13.10.2015 року включно; перерахувати суму за рішенням на рахунок Міністерства юстиції України, з обліку депозитних сум; про виконання (вжиті заходи) повідомити ВПВР ДДВС МЮ України письмово та електронною поштою. При невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій /а.с.62-64/.

Державним виконавцем 10.02.2016 року прийнято постанову у ВП №48963412 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3639193,33 грн., у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду добровільно у наданий державним виконавцем строк /а.с.57-58/.

Оскільки до відділу надійшла письмова заява стягувача за вих. №110/6658/2016 від 29.06.2016 року з проханням повернути виконавчий документ стягувачеві /а.с.89-90/, державним виконавцем 23.08.2016 року винесено постанову ВП №48963412, якою повернуто виконавчий документ стягувачеві; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2016 року №48963412 у сумі 3639193,33 грн. виділено в окреме провадження. /а.с.59-61/.

Вказана постанова отримана позивачем 31.08.2016 року, з якої він дізнався про винесення постанови від 10.02.2016 року про стягнення виконавчого збору. Доказів ознайомлення позивача з цими постановами раніше представником відповідача не надано.

Вважаючи постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені ст. 181 КАС України, згідно з ч. 1 якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 р. (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону № 606-XIV).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно з вимогами ст. 6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати наданій йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності попущення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону №606-XIV підлягає виконанню державною виконавчою службою такий виконавчий документ як судовий наказ, що видається судами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону у тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону №606-XIV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Водночас, ч. 8 ст. 54 Закону №606-XIV передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р. №898-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 10.12.2014 року у справі №5011-34/7806-2012, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року, встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження /а.с.69-83/.

При цьому, у ст. 11 Закону України "Про іпотеку" міститься застереження, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

З врахуванням вищевикладеного, реалізація заставленого майна, яке знаходиться у реєстрі заборон на відчуження, могла бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

Слід також звернути увагу на п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", згідно з яким судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Тому, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, об'єктивно не мав можливості добровільно виконати виконавчий лист .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи такі вимоги чинного законодавства, суд погоджується з позивачем, що у ситуації, що склалася, державний виконавець міг винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи, що становить 2040,00 грн.

Відповідач покликається на те, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить винятків щодо надання чи ненадання строку для самостійного виконання рішення суду, незалежно від того, який спосіб вказаний у виконавчому документі, а ст. 28 Закону чітко регламентовано порядок стягнення виконавчого збору у випадку виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд зважає на такі покликання відповідача, однак з позиції суду, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 06.07.2015 року у справі №6-785цс15 /а.с.17-23/.

Слід зауважити, що державним виконавцем не надано доказів вчинення будь-яких дій спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Таким чином, з врахуванням відсутності об'єктивної можливості виконати рішення суду добровільно у строк вказаний у постанові про відкриття виконавчого провадження та відсутності доказів вчинення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є необґрунтованим.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання державного виконавця ВПРВ ДДВС МЮ України Біловола Віталія Олексійовича винести постанову про закриття виконавчого провадження ВП №52044809 у зв'язку з фактичним виконанням суд зазначає наступне.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Крім того, за змістом Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень № R (80) 2 від 11.03.1980 року, під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки судом встановлено, що стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №48963412 є необґрунтованим, однак рішення суду у даній справі ще не набрало законної сили, з врахуванням недоведеності позивачем протиправності дій та рішень державного виконавця у ВП №52044809, позовна вимога про закриття ВП №52044809 щодо стягнення судового збору є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідних критеріїв відповідачем не дотримано, що й зумовило звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови від 10.02.2016 року у ВП 48963412 про стягнення виконавчого збору. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки рішенням суду задоволено одну з двох позовних вимог, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2756,00 грн. /а.с.16/, слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.02.2016 року у ВП 48963412 про стягнення виконавчого збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Приватного підприємства "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" (ЄДРПОУ 30163302) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1378,00 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.11.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.