Постанова

від 21.11.2016 по справі 815/5500/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5500/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м.Одеса

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.;

представника позивача - Дмитрієва М.М., за довіреністю,

представника позивача -Єгорова О.О., за довіреністю,

представника відповідача - Поперечного Д.І.,за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.10.2016 року, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55"звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №1650 від 13.10.2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" код ЄДРПОУ 34334724» .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

20.10.2016 року ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" у відділенні поштового зв'язку отримало конверт надісланий відповідачем в якому знаходились повідомлення від 13.10.2016 року № 212/15-33, яким доводиться до відома, що на підставі наказу № 1650 від 13.10.2016 буде проводитись документальна виїзна планова перевірка ТОВ"БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55", а також копія зазначеного наказу .

Наказом призначено документальну виїзну планову перевірку ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року з 31.10.2016 року.

Спірний наказ містить період перевірки, що фактично охоплює період у три роки та шість місяців.

Позивач вважає, що наказ № 1650 від 13.10.2016 року «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55"» є протиправним, прийнято із порушенням норм діючого податкового законодавства, оскільки період перевірки позивача визначено у наказі з порушенням строків передбачених ст. 102 ПК України

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.3-7).

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.39-41).

Представник відповідача зазначив, що ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки.

Також представник відповідача зазначив, що ст.102 ПК України регулює строк винесення суми грошового зобов'язання платнику податків контролюючим органом, а не період перевірки який може бути визначений контролюючим органом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2016 року ГУ ДФС в Одеській області прийняло наказ № 1650 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55"» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 з 31.10.2016 року тривалістю 10 робочих днів (а.с.9).

На підставі направлень на перевірку позивача виданих ГУ ДФС в Одеській області від 28.10.2016 року № 2516/14-01 та № 2517/14-01 в яких містяться відомості, щодо того, що директору ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" Дмитрієву М.М. пред'явлено службове посвідчення та вищезазначені направлення, та копію наказу № 1650 від 13.10.2016 року про проведення документальної планової виїзної перевірки. Все вищезазначене було отримано директором ТОВ "БУД ГАРАНТ ІНВЕСТ-55" Дмитрієву М.М. про, що свідчить його підпис (а.с.42-43)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Аналізованими нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних планових виїзних. Повне їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Бланкетною нормою, що міститься у пункті 77.6 цієї ж статті ПК, передбачено застосування до порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки положень пункту 81.1 статті 81 ПК, за змістом якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, доводи позивача спростовуються тим, що вищезазначена норма ПК України регулює строк винесення суми грошового зобов'язання платнику податків контролюючим органом, а не період перевірки яким може бути визначений контролюючим органом.

Суд зауважує, що оскільки грошове зобов'язання взагалі не було винесено, то порушення ст.102 ПК України збоку контролюючого органу відсутнє.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що погоджуються з підставами проведення перевірки, вважають її законною. Однак не погоджуються з періодом перевірки дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за січень - вересень 2013 року.

В судовому засіданні суд з'ясував, що період січень - вересень 2013 року щодо дотримання вимог законодавства по ПДВ раніше податковим органом не охоплювався. А тому, суд вважає правомірним включення цього періоду до перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Суд розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, дійшов до висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а тому адміністративний позов не належить до задоволення.

Згідно з ч.3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оскільки, суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 94,128, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 21 листопада 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко

У задоволенні адміністративного позову відмовити

21 листопада 2016 року.