Ухвала

від 22.11.2016 по справі 522/17243/16-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17243/16-к

Провадження по справі за № 1-кс/ 522/19827/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_3 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 5,3 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

В обґрунтування заяви захисник посилається на наступне.

29 серпня 2016 року слідчим ОВС 1 СВ прокуратури Одеської області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016160000000705 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_5 .

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 11.10.2016 року, за участю слідчого ОСОБА_6 (Справа № 522/17243/16-к, провадження № 1-кс/522/18620/16) накладено арешт на майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення 596, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5,3 кв.м.

В якості підстави для накладення арешту на майно, вказано те, що ОСОБА_5 з метою уникнення можливої конфіскації належного йому майна, подарував майно ОСОБА_4 .

Зі змісту ч. 1 ст. 174 КПК України вбачається, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи часткове ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

16.09.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування від ОСОБА_5 отримала та стала власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення 596, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5,3 кв.м.

Згідно з Інформаційної довідки з державного реєстру права власності на нерухоме майно вбачається, що заявник має у власності квартиру АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі, заявник фактично проживає з 2013 року. Ніякого відношення до розслідування розпочатого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_5 , заявник не має.

Накладення арешту на майно заявника, може призвести до того, що особа, яка не має відношення до кримінального правопорушення буде відповідати за дії іншої особи та нести покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, порушується ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також порушується ч. 10 ст. 170 КПК України, відповідно до якої, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заявник наголошує, що вчинений договір дарування є дійсним і породжує правові наслідки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення його учасників при вчинені такого правочину.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Отже, на даний час на належне заявнику майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення 596, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5,3 кв.м., безпідставно накладено арешт, чим порушені майнові права щодо розпорядження власністю.

Прокурор в судове засідання не з`явився.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши захисника, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98КПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Згідно ч. 10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, в провадженні 1 СВ прокуратури Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 42016160000000705 стосовно ОСОБА_5 за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

16.09.2016 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування від ОСОБА_5 отримала та стала власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення 596, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5,3 кв.м.

В подальшому, слідчий ОВС 1 СВ прокуратури Одеської області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором, про накладення арешту на майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення 596, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5,3 кв.м., посилаючись на те, що ОСОБА_5 з метою уникнення можливої конфіскації належного йому майна, подарував майно ОСОБА_4 .

Відомостей про той факт, що вказане майно з 16.09.2065 року належало ОСОБА_4 на праві приватної власності, клопотання слідчого не містило.

На момент накладення слідчим суддею арешту на вказане майно, він вже був власністю ОСОБА_4 .

Відомостей про той факт, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення 596, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 5,3 кв.м являється речовим доказом у кримінальному провадженні № 42016160000000705 стосовно ОСОБА_5 за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КПК України, органом досудового розслідування до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 КК України, додаткового безальтернативного покарання у вигляді спеціальної конфіскації майна, не передбачено.

Таким чином, відповідно до ч. 2, 10 ст. 170 КПК України, відсутні підстави для забезпечення арешту майна, яке належить на праві власності ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наведених в ухвалі слідчого судді підстав.

Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв.м. та приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 5,3 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає

Слідчий суддя ОСОБА_1 .

22.11.2016