Рішення

від 15.11.2016 по справі 902/804/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2016 р. Справа № 902/804/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест", с.Степанівка, Вінницький район, Вінницька область

до: Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Ізіда - ОВ", м.Харків

про стягнення 190 536,00 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, директор ТОВ "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест", паспорт серії АА № 955834 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 01.04.1999 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 29-09/2016-Д-1 від 29.09.2016 р., паспорт серії ЕС № 260081 виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 04.03.1997 р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" про стягнення 190 536,00 грн заборгованості за договором № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р.

Ухвалою суду від 20.09.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/804/16 та призначено до розгляду на 05.10.2016 р.

Ухвалою суду від 05.10.2016 р. розгляд справи відкладено до 20.10.2016 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Ізіда - ОВ".

19.10.2016 р. через канцелярію суду від третьої особи надійшов відзив, яким останній позовні вимоги підтримує та просить суд розглядати справу за його відсутності.

19.10.2016 р. та 20.10.2016 р. позивачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення та ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

20.10.2016 р. від відповідача теж надійшли документи на виконання вимог суду від 05.10.2016 р.

Ухвалою від 20.10.2016 р. розгляд справи відкладено до 10.11.2016 р.

У судовому засіданні 10.11.2016 р. представником відповідача подано ряд клопотань, зокрема:

- клопотання про витребування доказів № 20-10/2016-5 від 20.10.2016 р., а саме статуту позивача в редакції станом на 15.10.2012 р. (а.с.245, т.1);

- клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача-фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № 20-10/2016-6 від 20.10.2016 р. (а.с.243, т.1);

- клопотання про дослідження та надання оцінки доказам № 20-10/2016-4 від 20.10.2016 р. в якому відповідач просить суд дати оцінку його доводам та наданим доказам, якими він заперечує проти позову в повному об'ємі (а.с. 246-248, т.1);

- клопотання про зупинення провадження у справі та надсилання матеріалів прокурору або органу досудового розслідування № 10-11/2016-7 від 10.11.2016 р. в якому відповідач просить суд надіслати матеріали прокурору або органу досудового розслідування з метою перевірки діяльності громадянина ОСОБА_2 та нерезидента - громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 (а.с.249-252, т.1).

З метою належного оформлення та долучення до матеріалів справи представником позивача статуту товариства, який витребовував відповідач в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Розглянувши в судовому засіданні 10.11.2016 р. клопотання відповідача № 20-10/2016-6 від 20.10.2016 р. про залучення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в якості третьої особи на стороні відповідача, суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з таких міркувань.

У п.1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Разом з тим наведення заявником у даному клопотанні наявності юридичного інтересу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до розгляду даної справи оцінюється судом критично, позаяк твердження про підготовку останнім договорів № 15-10/12 ПЗ суперечливих за своїм змістом на виконання договору № 12/07-01/1 про надання юридичних послуг від 01.07.2012 р. не свідчить про те, що в разі прийняття рішення у даній справі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 буде наділений новими правами чи покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підготовки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договорів № 15-10/12 ПЗ.

Стосовно клопотання відповідача про витребування доказів № 20-10/2016-5 від 20.10.2016 р. суд зауважує, що останнє було задоволено судом, а саме в судовому засіданні 10.11.2016 р. судом в межах дня оголошувалась перерва з метою належного оформлення та долучення до матеріалів справи представником позивача статуту товариства, який витребовував відповідач в судовому засіданні та надання часу для ознайомлення з ним представника відповідача.

Клопотання про дослідження та надання оцінки доказам № 20-10/2016-4 від 20.10.2016 р. з огляду на його зміст та вимоги наведені у ньому не потребує від суду вчинення активних процесуальних дій, але доводам відповідача наведеним у ньому судом буде надана відповідна юридична оцінка при прийнятті даного рішення в сукупності з іншими доказами у справі.

Щодо клопотання відповідача № 10-11/2016-7 від 10.11.2016 р. про зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів прокурору або органу досудового розслідування з метою перевірки діяльності громадянина ОСОБА_2 та нерезидента - громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 суд зауважує, що зупинення провадження - це тимчасове й повне припинення усіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Приписами статті 79 ГПК України унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Таким чином ГПК України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язкове, передбачене в процесуальному законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 ГПК України); і факультативне (частина 2 статті 79 ГПК України), необов'язкове для господарського суду, яке застосовується на його розсуд, зокрема, надіслання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Відтак, виходячи зі змісту частини 2 статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог. При цьому, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів за відсутності прямої вказівки на це у законі не може мати на меті ініційоване судом отримання (добування) доказів.

Надіслання матеріалів справи органу досудового розслідування можливе відповідно і до приписів частини 4 статті 90 ГПК України якою визначено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Тобто, повідомлення прокурору або органу досудового розслідування надсилається господарським судом на стадії вирішення спору - прийняття судового рішення. Повідомлення з конкретних справ повинні надсилатись відповідним органам, як правило одночасно з вирішенням спору.

Відповідно до п.5.14 постанови пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" повідомлення з конкретних справ повинні надсилатись відповідним органам, як правило, одночасно з вирішенням спору, а повідомлення, що ґрунтуються на узагальнених матеріалах - негайно по закінченні узагальнення.

Відтак, ні приписи статті 90 ГПК України, ні приписи пункту 2 частини 2 статті 79 цього ж Кодексу не пов'язують надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення провадження у справі саме з неможливістю з'ясування певних обставин та надання оцінки доказів, які надані сторонами при вирішенні господарського спору.

Водночас, наслідком такого зупинення є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст.42 ГПК України); змагальності (ст. 43 ГПК України), обов'язку доказування і подання доказів (ст. 33 ГПК України).

Викладені норми покладають обов'язок доведення відповідних обставин на кожну з сторін, натомість положення статей 38, 75 ГПК України передбачають витребування господарським судом доказів, а у разі їх недостатності та у випадку їх неподання - розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Отже, господарський суд, відповідно до норм процесуального закону, може вирішити справу незалежно від наслідків кримінального провадження на підставі оцінки доказів, поданих сторонами, відповідно до статті 43 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд під час судового розгляду повинен розглянути справу за наявними у справі доказами, виходячи із обраного позивачем способу захисту порушеного права та з урахуванням процесуальної поведінки сторін, які в силу закону повинні довести обставини, на які вони посилаються. При цьому, суд вправі встановивши усі обставини справи, виявити ознаки кримінально - караних дій певних службових осіб і після завершення розгляду справи надіслати повідомлення в порядку статті 90 ГПК України.

Разом з тим, відповідачем у поданому клопотанні не наведено обставин, які об'єктивно перешкоджають розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, чи необхідності встановлення при здійсненні кримінального провадження таких обставин, які неможливо встановити судом в процесі розгляду даної справи виходячи з чого у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

При цьому відмова у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та ненаправлення матеріалів справи прокурору або органу досудового розслідування не обмежує суд у дослідженні та наданні юридичної оцінки наведених у вказаному клопотанні обставин (щодо існування та суперечливості договорів № 15-10/12 ПЗ та їх можливого фальшування).

Відмовляючи у даному клопотанні суд зауважує, що право господарського суду зупинити провадження у справі за нормами ч.2 ст.79 ГПК України повинно реалізовуватись з урахуванням права позивача на розгляд його справи у розумний строк згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Після розгляду в судовому засіданні 10.11.2016 р. клопотань відповідача його представник подав в усному порядку заяву про намір підготувати заяву про відвід судді у зв'язку з чим в судовому засіданні повторно оголошено перерву в межах дня.

По закінченні перерви від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" - надійшла заява № 10-11/2016-8 (вх.№ 06-72/44/2016) про відвід від розгляду справи № 902/804/16 судді Банаська О.О.

Ухвалою суду від 10.11.16 р. відхилено заяву Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" № 10-11/2016-8 (вх.№ 06-72/44/2016) про відвід від розгляду справи № 902/804/16 судді Банаська О.О.

10.11.2016 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2016 р.

Третя особа до суду не з'явилась, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання уповноважений представник ПП "Ізіда - ОВ" (ОСОБА_6), який безпосередньо брав участь в судовому засіданні 10.11.2016 р. був повідомлений належним чином, про що свідчить особисто здійснений ним підпис на письмовій розписці про оголошення перерви від 10.11.2016 р., яка знаходиться в матеріалах справи.

При цьому, суд враховує поданий 19.10.2016 р. ПП "Ізіда - ОВ" відзив, яким останній позовні вимоги підтримує та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останньої в судове засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, третя особа своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалась, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням відповідача розгляд справи здійснюється за допомогою фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 16.11.2016 р. представником позивача надано до суду акти звірок від 01.12.2013 р. та 27.12.2013 р.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 902/200/14, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви без номеру від 15.09.2016 р., пояснення від 20.10.2016 р. № 20-10/16-1 в якості підстави позовних вимог про стягнення 190 536,00 грн заборгованості позивач посилається на купівлю Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (Покупець, Відповідач) в ПП "Ізіда - ОВ" запчастин до автотранспорту та будівельної техніки згідно Договору купівлі- продажу від 14.06.2012 р. на суму 310 536,00 грн, яке в подальшому, не отримавши кошти за товар, відповідно до умов Договору відступлення права вимоги № 12-10/15-1 ВПВ від 15.10.2012 р. відступило право вимоги по Договору купівлі - продажу новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест", яке у зв'язку з неналежним виконанням укладеного з відповідачем 15.10.2012 р. Договору про погашення заборгованості за невиконання первісного зобов'язання відповідача звернулось до суду (а.с.3, 35, 107, 131- 132, т.1).

Відповідач у заяві від 05.10.2016 р. № 05-10/2016-2 , усних поясненнях наданих в судових засіданнях позов не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити вказуючи на таке:

- у справі № 902/2004/14 (суддя Кожухар М.С.) не досліджувався даний факт. оскільки Статут взагалі є відсутнім по даній справі, що свідчить про те, що факти, встановлені по справі № 902/200/14 не можуть мати преюдиційного значення до справи 902/804/16;

- гр. ОСОБА_7 був призначений на посаду керівника позивача терміном на три роки, в той час, коли між ним та відповідачем існували договірні відносини щодо надання ним, як ФОП послуг відповідачу у правовій сфері;

- сторонами у справі подано два оригінальні примірники Договору № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. про погашення заборгованості, які містять різні редакції щодо істотних умов, зокрема, позивачем надано примірник Договору за яким право вимоги становить 310 536,00 грн з термінами, розмірами та порядком платежів у три етапи (120000,00 грн - до 31.12.2012 р., 100 000,00 грн - до 31.12.2013 р., 90 536,00 грн - до 01.03.2014 р.), а відповідач подав суду примірник Договору від 15.10.2012 р. за яким право вимоги становить 1 748 856,00 грн з іншими термінами, розмірами та порядком платежів (148 856,00 грн - до 31.10.2012 р., а надалі щомісячними платежами у розмірі 100 000,00 грн - в строк до 01.03.2014 р.);

- директор ОСОБА_2 вчиняв правочин від 15.10.2012 р. з порушенням встановлених Статутом обмежень з фактичним перевищенням своїх повноважень (п."г" ст.8.3.1 Статуту);

- при укладанні Договору № 15-10/12 ПЗ від 15.10.2012 р. про погодження заборгованості вимог порушено приписи ст.ст.88, 89, 92, 203 Цивільного кодексу України, а саме вказаний правочин вчинено з перевищенням повноважень зі сторони позивача (а.с.36, т.1).

Заявою № 04-10/2015-1 від 04.10.2016 р. ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" просить суд застосувати до заявлених вимог позовну давність (а.с.26-28, т.1).

В письмовому поясненні від 18.10.2016 р. третя особа - ПП "Ізіда - ОВ" - позовні вимоги позивача підтримує та наголошує, що дійсність господарських операцій між ним та відповідачем влітку 2012 р. неодноразово перевірялись податковими органами та адміністративними судами всіх рівнів, які підтвердили достовірність та законність цих відносин. Також у своєму поясненні третя особа зазначає, що станом на 03.09.2012 р. заборгованість відповідача перед ПП "Ізіда-ОВ" склала 1 748 856,00 грн, з яких по договору купівлі-продажу № 3/2012 від 14.06.2012 р. - 310 536,00 грн, а 1 438 320,00 грн по договору суборенди майна № 4/2012 від 15.06.2012 р. Окрім того третя особа вказує на те, що договір про погашення заборгованості в розмірі 1 748 856,00 грн було підписано лише зі сторони позивача, оскільки відповідач не підписав його вказуючи на неможливість виконання ним такого графіка платежів (а.с.49, т.1).

У письмовому поясненні У письмовому поясненні від 05.10.2016 р. № 05-10/16-4 позивач посилаючись на умови договору від 15.10.2012 р. зазначає на подачу ним позову в межах строку позовної давності та вказує на безпідставність відповідної заяви відповідача (а.с.35, т.1).

від 05.10.2016 р. № 05-10/16-4 позивач посилаючись на умови договору від 15.10.2012 р. зазначає на подачу ним позову в межах строку позовної давності та вказує на безпідставність відповідної заяви відповідача (а.с.35, т.1).Заперечуючи щодо тверджень відповідача про порушення при укладенні договору № 15-10/12 ПЗ від 15.10.2012 р. про погодження заборгованості вимог, представник позивача в усних поясненнях посилається на презумпцію правомірності правочину, оскільки він не оскаржений, не визнаний судом недійсним, а також вказує на схвалення вказаного договору сторонами позаяк він частково виконувався відповідачем.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 14.06.2012 р. між Приватним підприємством "Ізіда-ОВ" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (Покупець) укладено договір № 3/2012 купівлі-продажу (далі - договір № 3/2012), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує запчастини до автотранспорту та будівельної техніки, згідно переліку, в асортименті, по ціні та в кількості, що визначатимуться у відповідних видаткових накладних (надалі - Товар), які є додатками та невід'ємною частиною цього Договору (а.с.8, т.1).

Орієнтовна сума Договору становить 600 000,00 грн (+/-10%) (Шістсот тисяч гривень, 00 копійок), в т. ч. ПДВ 100 000,00 грн, і остаточно буде визначена на підставі усіх видаткових накладних, оформлених згідно умов цього Договору (п.1.2 Договору № 3/2012).

Згідно з п. 2.1 Договору № 3/2012, форма оплати Товару: оплата на поточний рахунок Продавця.

Термін оплати Товару: до 14.09.2012 р. включно (п. 2.2 Договору № 3/2012).

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і є дійсним до 31.12.2012 р. включно, і може бути змінений або пролонгований додатковою до нього Угодою на тих же або інших умовах на термін згідно домовленості Сторін (п.7.1 Договору № 3/2012) (а.с. 9, т.1).

На виконання умов Договору № 3/2012 на підставі видаткової накладної № НОМЕР_1 від 28.06.2012 р. Продавець відвантажив Покупцю товар на загальну суму 310 536,00 грн (а.с.9-11, т.1).

15.10.2012 р. між Приватним підприємством "Ізіда-ОВ" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест" (ОСОБА_8 кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (Боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 12-10/15-1 ВПВ (а.с.12, т.1).

Предметом цього Договору є дійсне право вимоги Первісного кредитора до Боржника, яке виникло внаслідок господарських операцій з продажу (передачі) Боржнику товару згідно умов Договору № 3/2012 купівлі-продажу від 14.06.2012 р., і полягає у праві Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати боргу за товар - його договірної вартості (надалі - право вимоги) (п.1 Договору про відступлення права вимоги).

Загальний розмір права вимоги Первісного кредитора до Боржника на дату укладення сторонами цього Договору становить 310 536,00 грн (Триста десять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень, 00 копійок) (п.2 Договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор відступає ОСОБА_8 кредитору належне йому право вимоги до Боржника, визначене п.п. 1 і 2 Договору, а ОСОБА_8 кредитор приймає це право вимоги та зобов'язується відшкодувати (сплатити) Первісному кредитору його вартість, а саме - 310 536,00 грн (Триста десять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень, 00 копійок), в термін до 31.12.2014 р. (п.3 Договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п.4 Договору про відступлення права вимоги дійсність права вимоги, що відступається ОСОБА_8 кредитору за цим Договором, підтверджується наступними документами: Договором № 3/2012 купівлі-продажу від 14.06.2012 р., видатковою накладною № НОМЕР_1 від 28.06.2012 р., актом звірки розрахунків між Первісним кредитором та Боржником від 15.10.2012 р. та іншими документами. Оригінали документів, наведених у цьому пункті, передаються Первісним кредитором ОСОБА_8 кредиторові в момент підписання цього Договору і є його невід'ємною частиною.

До ОСОБА_8 кредитора переходять всі права, які забезпечують виконання Боржником своїх зобов'язань за відступленою вимогою, в момент підписання цього Договору (п.5 Договору про відступлення права вимоги).

Боржник повідомлений та не заперечує проти передачі (відступлення) права вимоги ОСОБА_8 кредитору, в знак чого підписує цей Договір в присутності інших Сторін (п.7 Договору про відступлення права вимоги).

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами (п.9 Договору про відступлення права вимоги).

15.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест" (Кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (Боржник) укладено договір про погашення заборгованості № 15-10/12 ПЗ (далі - Договір про погашення заборгованості (а.с.7, т.1).

Пунктом 1 Договору про погашення заборгованості визначено, що в жовтні 2012 р. ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" отримало право вимоги та стало новим кредитором ПАТ "ВУМіАБ" у господарському зобов'язанні, строк виконання якого настав, а саме по Договору № 3/2012 купівлі-продажу від 14.06.2012 р. (борг за товар) на суму 310 536,00 грн (Триста десять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок) - первісне зобов'язання.

Право вимоги по первісному зобов'язанню перейшло ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" від первісного кредитора - ПП "Ізіда-ОВ", на підставі Договору № 12-10/15-1 ВПВ відступлення права вимоги від 15.10.2012 р. (п.2 Договору про погашення заборгованості).

На момент укладення цього Договору загальний розмір первісного зобов'язання становить 310 536,00 грн (Триста десять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок) та повністю визнається боржником - ПАТ "ВУМіАБ" (п.3 Договору про погашення заборгованості).

Відповідно до п.4 Договору про погашення заборгованості, з метою реструктуризації боргу ПАТ "ВУМіАБ" Сторони домовились припинити первісне зобов'язання, шляхом його заміни новим грошовим зобов'язанням того ж розміру, але з іншими умовами виконання.

Згідно з п.5 Договору про погашення заборгованості нове грошове зобов'язання полягає в обов'язку ПАТ "ВУМіАБ" в термін до 01.03.2014 р. сплатити ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 310 536,00 грн (Триста десять тисяч п 'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок).

Виконання нового зобов'язання здійснюється ПАТ "ВУМіАБ" шляхом внесення (перерахування) грошових коштів в касу або на банківський рахунок ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" у три етапи: 120 000,00 грн - до 31.12.2012 р.; 100 000,00 грн - до 31.12.2013 р.; 90 536,00 грн - до 01.03.2014 р. (п.6 Договору про погашення заборгованості).

Первісне зобов'язання є припиненим, а нове зобов'язання укладеним, з моменту підписання Сторонами цього Договору (п.9 Договору № 15-10/12 ПЗ).

Із матеріалів справи даної справи та справи № 902/200/14 слідує, що на виконання умов Договору про погашення заборгованості № 15-10/12 ПЗ від 15.10.2012 р., відповідач у період з 15.10.2012 р. по 20.02.2014 р. сплатив позивачу частину боргу в розмірі 15 000,00 грн.

У лютому 2014 р. позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача лише частини боргу в розмірі 105 000,00 грн по Договору, а саме залишку суми боргу, що мала бути сплачена відповідачем до 31.12.2012 р. (120 000,00 грн. (частина боргу, що мала бути погашена до 31.12.2012 р.) - 15 000,00 грн).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.04.2014 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" про стягнення 105 000, 00 грн задоволено повністю (а.с.13-15, т.1).

30.04.2014 р. на виконання даного рішення судом видано відповідний наказ (а.с.16, т.1).

Відповідачем оскаржувалось вказане рішення суду, однак ухвалою РАГС від 21.05.2014 р. скаргу було повернуто без розгляду (а.с.46-47, справи 902/200/14).

Вказане рішення суду було виконано відповідачем в повному обсязі - останнім сплачено 105 000,00 грн заборгованості та 2 100,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, що підтверджується відповідними банківським виписками наявними в матеріалах справи (а.с.32-33, 177, 235-237, т.1).

Відмова боржника сплатити в добровільному порядку решту суми заборгованості за Договором № 15-10/12 ПЗ стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За Договором відступлення права вимоги № 12-10/15-1 ВПВ від 15.10.2012 р. Приватне підприємство "Ізіда-ОВ" (Первісний кредитор) передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест" (ОСОБА_8 кредитор) право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (Боржник).

Пунктом 6 Договору про погашення заборгованості № 15-10/12 ПЗ між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест" та Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" визначено, що виконання нового зобов'язання здійснюється ПАТ "ВУМіАБ" шляхом внесення (перерахування) грошових коштів в касу або на банківський рахунок ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" у три етапи: 120 000,00 грн - до 31.12.2012р.; 100 000,00 грн - до 31.12.2013 р.; 90 536,00 грн - до 01.03.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором зокрема стосовно сплати боргу в розмірі 120 000,00 грн. до 31.12.2012 р. (сплативши позивачу лише 15 000,00 грн: 5 000,00 грн - 31.05.2013 р., 5000,00 грн - 01.07.2013 р. та 5 000,00 грн - 24.01.2014 р.) та 100 000,00 грн - до 31.12.2013 р.; 90 536,00 грн - до 01.03.2014 р.

Сума заборгованості в розмірі 105 000,00 грн є безспірною сумою, оскільки згідно рішення суду від 08.04.2014 р. у справі № 902/200/14 дану суму вже було стягнуто з відповідача в порядку примусового виконання.

Доказів оскарження винесеного судового акту та/або його скасування (зміни) матеріали даної справи та справи № 902/200/14, яку було оглянуто в судовому засіданні не містять.

Матеріали справи свідчать про відсутність сплати відповідачем залишку вказаної заборгованості в сумі 190 536,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується дійсність вимоги, яка була предметом договору відступлення права вимоги № 12-10/15-1 ВПВ від 15.10.2012 р., окрім видаткової накладної від 28.06.2012 р. № НОМЕР_1, також даними податкового обліку та судовими рішеннями в адміністративних справах в яких досліджувався факт реальності вказаної господарської операції (а.с.51-104, 195-228, т.1).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вказане вимога позивача про стягнення боргу за договором від 15.10.2012 р. № 15-10/12 ПЗ являється правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в сумі 190 536,00 грн, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві, письмових та усних поясненнях, клопотаннях, тощо оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірність та обґрунтованість заявленого позову.

Так, твердження відповідача про відсутність доказів належного укладання та виконання договору про погашення заборгованості № 15-10/12 ПЗ від 15.10.2012 р. в редакції наданій позивачем спростовується наявним у справі договором, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні та доказами його виконання (виписка ПАТ КБ "ПриватБанк" по рахунку позивача від 25.10.2016 р., рішення суду від 08.04.2014 р. у справі № 902/200/14 (в якому було встановлено що відповідач здійснив платіж в період з 15.10.2012 р. по 20.02.2014 р. в розмірі 15 000,00 грн, а також факт укладення та невиконання договору в редакції наданій позивачем), документи податкового та бухгалтерського обліку, акти звірки, листування тощо).

Окрім того, суд приймає до уваги пояснення ПП "Ізіда - ОВ", яке вказало про виникнення договірних відносин не лише по Договору купівлі - продажу № 3/2012 від 14.06.2012 р., а й по Договору суборенди майна № 4/2012 від 15.06.2012 р., підтвердило факт наявності як господарських операцій (дійсність яких неодноразово перевірялась податковими органами та адміністративними судами) між Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" та Приватним підприємством "Ізіда-ОВ", так і факт наявності заборгованості перед останнім, а також те, що договір про погашення заборгованості в розмірі 1 748 856,00 грн було підписано лише зі сторони позивача, оскільки відповідач не підписав його вказуючи на неможливість виконання ним такого графіка платежів (а.с.49, 168-173, т.1).

Наведені твердження підтверджуються і змістом листа № 42887/10/02-28-12-01 від 02.11.2016 р. Вінницького відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, яким останній підтвердив наявність в податковому обліку господарських операцій між Публічним акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" та Приватним підприємством "Ізіда-ОВ" за період з 14.06.2012 р. по 15.10.2012 р., які співпадають по своїй сумі та періодах із даними відображеними у відповідній видатковій накладній (а.с.9-11, 194-228 т.1).

Етапи досягнення домовленостей та хронологія укладення договорів від 15.10.2012 р. № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. між сторонами зазначена також у письмовому поясненні позивача від 20.10.2016 р. № 20-10/16-1, який підтверджує факт відсутності згоди відповідача на укладення відповідного договору про погашення заборгованості в розмірі 1 748 856,00 грн з огляду на скрутне фінансове становище (а.с.131-132, т.1).

Посилання відповідача, що сторонами у справі подано два оригінальні примірники Договору № 15-10/12 ПЗ від 15.10.2012 р. про погашення заборгованості, які містять різні редакції щодо істотних умов, зокрема, позивачем надано примірник Договору за яким право вимоги становить 310 536,00 грн з термінами, розмірами та порядком платежів у три етапи (120 000,00 грн - до 31.12.2012 р., 100 000,00 грн - до 31.12.2013 р., 90 536,00 грн - до 01.03.2014 р.), а відповідач подав суду примірник Договору від 15.10.2012 р. за яким право вимоги становить 1 748 856,00 грн з іншими термінами, розмірами та порядком платежів (148 856,00 грн - до 31.10.2012 р., а надалі щомісячними платежами у розмірі 100 000,00 грн - в строк до 01.03.2014 р.) не спростовує факту виникнення спірних правовідносин саме за договором в редакції наданій позивачем з урахуванням наведеного вище.

Оцінюється критично твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 будучи одночасно керівником позивача мав договірні відносини з відповідачем щодо надання останньому платних юридичних послуг, оскільки вказаний аргумент не спростовує факту наявності заборгованості та не свідчить про недоліки договору № 15-10/12 ПЗ від 15.10.2012 р. позаяк згідно з ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як вбачається із змісту договору № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. останній підписаний зі сторони позивача директором ОСОБА_2, а зі сторони відповідача директором ОСОБА_9, що свідчить про відсутність законодавчих обмежень для його укладення вказаними особами.

Отже наявність укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем договору № 12/07-01/1 про надання юридичних послуг від 01.07.2012 р. не свідчить про те, що договір № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. укладався представником в своїх інтересах з огляду на підписантів останнього.

Посилання позивача на невідповідність чинному законодавству договору про погодження заборгованості № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р., з урахуванням приписів ст.ст.88, 89, 92, 203 Цивільного кодексу України є юридично неспроможним виходячи з принципу презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

В п.2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Так, згідно ч.ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч.1 ст.88 ЦК України).

Органом управління ТОВ позивача згідно п.8.1 Статуту є Загальні збори учасників, Голова товариства, ревізійна комісія, виконавчий орган, які діють в межах своїх повноважень, наданих Статутом Товариства в редакції від 14.12.2009 р. (а.с.2-18, т.2).

Твердження відповідача, що спірний Договір був укладений зі сторони позивача з перевищенням своїх повноважень (в порушення п."г" ст.8.3.1 Статуту щодо відсутності згоди Голови ТОВ на вчинення директором правочинів, сума яких перевищує 10 000,00 грн) спростовуються наявним у справі чинним рішенням голови Товариства № 3/2010 від 20.12.2010 р., відповідно до якого Голова ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" ОСОБА_5, який згідно протоколу № 4 Позачергових загальних зборів Учасників ТОВ від 20.12.2009 р. з 20.12.2010 р. було обрано Головою Товариства строком на п'ять років, частину своїх повноважень голови Товариства з 20.12.2010 р. передав до компетенції виконавчого органу - директора ТОВ та розширив відповідним чином повноваження керівника ОСОБА_2, в т.ч. і щодо надання права на представлення інтересів та укладення правочинів від імені Товариства без обмежень, без необхідності отримання попереднього дозволу на укладення таких правочинів чи необхідності їх подальшого затвердження (а.с.20-22, т.2).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, директором ТОВ позивача з 10.12.2010 р. є ОСОБА_2

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін (ч.5 ст.89 ЦК України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Як свідчить наявний у справі Статут позивача, надані позивачем рішення про призначення Голови, його розпорядження, ОСОБА_2 при укладанні правочину від 15.10.2012 р. наділений був повноваженнями щодо укладення такого роду правочину.

Крім того, своїми діями, а саме здійсненими частковими проплатами в сумі 5000,00 грн - 31.05.2013 р., 5 000,00 грн - 01.07.2013 р., 5 000,00 грн - 24.01.2014 р., звернення з позовом до суд про стягнення боргу та погашенням боргу в розмірі 105 000,00 грн згідно рішення суду від 08.04.2014 р. та прийняттям вказаної оплати сторони схвалили даний правочин від 15.10.2012 р. та по факту прийняли його до виконання.

В п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином, суд не вбачає підстав вважати договір № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. таким, що був вчинений позивачем з перевищенням своїх статутних повноважень, оскільки твердження відповідача про відповідні порушення чинного законодавства при укладанні вказаного правочину є недоведеними.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності відповідно до яких останній вважає, що перебіг строку позовної давності щодо дострокового стягнення з відповідача реструктуризованого боргу розпочався з 01.01.2013 р. та закінчився 01.01.2016 р. виходячи із приписів п.7 договору № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. суд зазначає таке.

В силу положень п.5 ст.261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання , перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем , у який відповідне зобов'язання мало бути виконане .

Відповідно до п. 5 Договору про погашення заборгованості, нове грошове зобов'язання полягає в обов'язку ПАТ "ВУМіАБ" в термін до 01.03.2014 р. сплатити ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 310 536,00 грн (Триста десять тисяч п 'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок).

Виконання нового зобов'язання здійснюється ПАТ "ВУМіАБ" шляхом внесення (перерахування) грошових коштів в касу або на банківський рахунок ТОВ "АК "ОСОБА_1 Інвест" у три етапи: 120 000,00 грн - до 31.12.2012 р. ; 100 000,00 грн - до 31.12.2013 р. ; 90 536,00 грн - до 01.03.2014 р. (п. 6 Договору про погашення заборгованості).

Тобто, з урахуванням вказаних вимог законодавства, строк позовної давності щодо кожного етапу по Договору від 15.10.212 р. становить: стосовно стягнення 120000,00 грн - з 31.12.2012 р. по 31.12.2015 р., стосовно 100 000,00 грн - з 31.12.2013 р. по 31.12.2016 р., стосовно 90 536,00 грн - з 01.03.2014 р. по 01.03.2017 р.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до суду (згідно вхідної відмітки канцелярії суду) 19.09.2016 р., тобто, в межах наданих законом позивачу для звернення до суду.

Посилання відповідача на п.7 договору № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р., який надає кредитору при порушенні боржником термінів, розміру та порядку платежів право на дострокове стягнення всього фактично несплаченого залишку заборгованості в контексті заяви про застосування строку позовної давності є необґрунтованим позаяк, наведене положення договору є диспозитивним, а відтак не встановлює обов'язку для кредитора стягувати залишок заборгованості та не змінює строки виконання зобов'язання встановлені п.6 договору № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р.

З урахуванням наведеного вище, підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин у суду відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі із врахуванням вищевикладених мотивів.

Задовольняючи позов, суд з огляду на наявні у справі доводи та клопотання сторін, зауважує, що у випадку доведення у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку факту вчинення злочину, що стосується предмету розгляду даного спору і визначення винної у скоєнні такого злочину особи, або визнання недійсним у судовому порядку договору № 15-10/12ПЗ від 15.10.2012 р. у сторін є право, за визначених процесуальним законом обставин, ініціювати перегляд даного судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

15.11.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва", вул. Сергія Зулінського, 48, м.Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 05465488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ОСОБА_1 Інвест", вул.П.Колісника, 10, с.Степанівка, Вінницький район, Вінницька область, 23255 (ідентифікаційний код - 35346201) - 190 536 грн 00 коп. - боргу, 2 858 грн 04 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 листопада 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - ПП "Ізіда - ОВ" - вул. Звенигородська, буд. 3, м. Харків, Харківська область, 61090.