Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/14480/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016№910/14480/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих

рукавів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬІНТЕКС ТРЕЙД»

про стягнення 22 488,00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬІНТЕКС ТРЕЙД» (далі - відповідач) про стягнення 22 488,00 грн., з яких 7 800,00 грн. вартість оплаченої продукції та 14 688,00 грн. збитків. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14480/16, її розгляд призначено на 31.08.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.09.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2016 вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 26.10.2016.

20.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання №219 від 18.10.2016 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2016 вищевказане клопотання позивача залишено без задоволення.

26.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання № 228 від 25.10.2016 про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Представники сторін в судове засідання 26.10.2016 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому, розглядаючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, судом враховано п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до якого господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що до поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодних доказів в підтвердження неможливості направити в судове засідання іншого представника, суд залишає клопотання позивача про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції без задоволення.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 26.10.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки товару №204/04-к, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей товар на умовах, викладених в даному Договорі.

Найменування, сортамент, кількість товару, що поставляється, а також ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у рахунку-фактурі (п. 1.2. Договору).

За умовами п. 2.2. Договору якість товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати встановленим державним стандартам і технічним умовам, що діють в Україні.

Якість товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати інформації про цей товар, вказаний у супровідних документах (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що постачальник несе відповідальність за неякісний товар, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передачі товару покупцеві або по причинах, які існували до цього моменту.

Відповідно до п. 4.3. Договору, умови оплати - 100% передплата.

Згідно з п. 5.2. Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства та умовами даного Договору:

за кількістю - на підставі даних видаткової накладної або товарно-транспортної накладної відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, в частині, що не суперечить умовам Договору та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, в частині, що не суперечить умовам Договору;

за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється.

Приймання-передача товару та товаросупровідних документів (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості і т.д.) здійснюється сторонами на складі постачальника в присутності представника покупця (п. 5.3. Договору).

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що у разі отримання покупцем товару, який не відповідає видатковій накладній, покупець зобов'язаний прийняти товар на відповідальне зберігання та протягом 1 (одного) робочого дня сповістити про це постачальника. Повідомлення про виклик представника постачальника надсилається негайно, протягом 24-х годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Договір зберігання, за яким покупець зобов'язується прийняти товар на зберігання, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості товару, який буде переданий на зберігання. Якщо такий товар прийнятий до виробництва або обробки, або якщо належне зберігання такого товару покупцем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань по Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі поставки товару, що не відповідає по кількості та якості та відмови покупця від прийняття товару, покупець повинен прийняти товар на відповідальне зберігання, повідомивши про це постачальника.

У разі виявлення невідповідності товару за кількістю та/або якістю умовам цього Договору покупець має право пред'явити претензії, які повинні бути розглянуті в установленому законодавством України порядку (п. 7.2. Договору).

В силу п. 7.3. Договору претензії щодо якості поставленого товару можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів з дня передачі товару.

Згідно з п. 7.4. Договору для доказу обґрунтованості претензії покупець зобов'язаний направити постачальнику підтверджуючі документи. Претензія повинна містити наступні дані: номер Договору, найменування товару відповідно до Договору, кількість місць, вага товару за якої заявляється претензія, номери товаросупроводжуючих документів, детальний опис дефектів, невідповідність товару ДСТу або ТУ, вагова недостача. До претензії має бути доданий Акт в двох екземплярах, що містить відомості передбачені Інструкціями № П-6 і № П-7.

На виконання умов Договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку № 8835 від 18.04.2016, позивач здійснив попередню оплату товару в сумі 7 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 126 від 20.04.2016.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2016 згідно з товарно-транспортною накладною № 998072908 відповідач поставив позивачу товар - круг 60 БрНБТ.

Як стверджує позивач, під час прийняття вказаного товару були відсутні товаросупровідні документи, а при візуальному огляді поставленого товару виявлено, що він не відповідає якості, якій повинен відповідати даний вид товару.

29.04.2016 позивач направив на адресу відповідача лист №90 від 28.04.2016 з проханням повернути сплачені за неякісний товар грошові кошти в сум 7 800,00 грн., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 6903703767216, проте вказані вимоги відповідачем були залишені без задоволення.

Згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, позивач направив на адресу відповідача лист №100 від 13.05.2016 про виклик представника відповідача для участі в комісії при проведенні хімічного аналізу поставленого товару 16.05.2016 о 10:00 год.

Оскільки відповідач у визначений строк для участі у прийманні товару по якості не з'явився, позивач повторно направив на адресу відповідача лист № 102 від 16.05.2016 про виклик представника відповідача для участі в комісії при проведенні хімічного аналізу поставленого товару на 20.05.2016 об 11:00 год.

Однак відповідач так і не направив свого представника для участі у прийманні поставленого товару по якості.

На підставі Протоколу хімічного аналізу №28 від 20.05.2016, складеного ТОВ «Феррокс» (Свідоцтво про атестацію від 30.04.2015 № 06544-2-7-05У-ВЛ), комісією у складі комерційного директора позивача Иоффе А.М., начальника ОТК Безкиш В.Б., голови профкома Дерев'янко Н.А., начальника ОТК ТОВ «Феррокс» Храпун І.Г. (посвідчення № 225 від 20.05.2016) було складено акт № 2 від 20.05.2016, відповідно до якого якість домішок в поставленому товарі складає 13,41% від загальної долі в масі, що не відповідає вимогам ГОСТа 48-21-92, перевищуючи кількість суміші більш ніж в 19 разів, згідно ГОСТа 48-21-92 загальний зміст домішок повинен складати не більше 0,7%; зміст основних компонентів Cu (меді) у зразку 86,6% при нормі ГОСТа 97,15-98,33%; кількісний аналіз зразка показав наступне - зміст меді - 86,6, нікеля 0,31 (при нормах ГОСТа 1,4-1,8), домішок 13,41, що відповідає загальній долі 100, а значить, що зміст берілія і титану у зразку відсутній, при тому, що повинен складати (по ГОСТу 48-21-92) 0,2-0,4 і 0,005-0,15 відповідно, тому в протоколі хімічного аналізу кількісний склад берілія і титану не відображено. За таких обставин, комісія дійшла висновку, що поставлений відповідачем товар не відповідає ГОСТу за хімічним складом товару, зазначеному в документах (рахунку № 8835 від 18.04.2016) і не є маркою бронзи БрНБТ.

Відповідно до опису вкладення, фіскального чеку та Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.05.2016 зі штрихкодовим ідентифікатором 6903703886215 позивач направив на адресу відповідача копію претензії №90 від 28.04.2016 з доказами її отримання, копію листа №100 від 13.05.2016, копію листа №102 від 15.05.2016, копію ТТН № 998072908, копію протоколу №28 від 28.05.2016, копію свідоцтва про атестацію хімічної лабораторії, копію акта № 2 про приймання товару, проте відповідачем вимоги позивача задоволені не були, сплачені за неякісний товар грошові кошти в сумі 7 800,00 грн. не повернуті.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

В силу приписів ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. п. 16, 20, 29, 40 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 (далі - Інструкція), у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції) отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. При нез'явленні представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції робиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. За відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або нез'явленню його за викликом одержувача (покупця) перевірка робиться: за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виконавець (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції. За результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в п.п. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю. Претензія з постачання продукції невідповідної за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою та маркуванням стандартам, технічним умовам, пред'являється покупцем виробнику (постачальнику) у встановлений термін.

Судом встановлено, що відповідачем не було повернуто сплачену позивачем за неякісний товар грошові кошти в розмірі 7 800,00 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення збитків у розмірі 14 688,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків позивач посилається на те, що оскільки відповідач поставив товар неналежної якості, позивач був позбавлений можливості виконати умови Договору № МР 0604/16 від 06.04.2016, укладеного з ТОВ «Метпостач», у зв'язку з чим оплатив штрафні санкції в сумі 14 688,00 грн. на підставі платіжного доручення № 152 від 23.05.2016 року.

Проте, позивачем всупереч приписів статі 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів в підтвердження наявності прямого причинного зв'язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, а доводи позивача щодо понесених ним збитків носять характер припущень.

Так, в матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження того, що продукція за Договором № МР 0604/16 від 06.04.2016 повинна була виготовлятись позивачем саме з того товару, який поставлено відповідачем за спірною товарно-транспортною накладною. Доказів в підтвердження того, що позивач намагався виконати свої зобов'язання перед ТОВ «Метпостач» та вживав для цього усіх необхідних заходів матеріали справи також не містять.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено той факт, що невиконання ним зобов'язань за Договором №МР 0604/16 від 06.04.2016 та сплата у зв'язку з цим неустойки контрагенту було спричинено порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та поставкою продукції неналежної якості, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 14 688,00 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬІНТЕКС ТРЕЙД» (01030, місто Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4-Б; код ЄДРПОУ 39874493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (69000, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 22, квартира 90; код ЄДРПОУ 32400171) вартість оплаченої продукції в сумі 7 800 (сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016

Суддя М.Є. Літвінова