Ухвала

від 17.11.2016 по справі 21/256-32/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.11.2016Справа № 21/256-32/285

Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів: Павленка Є.В. (головуючий), Ковтуна С.А., Пукшин Л.Г., розглянувши матеріали скарги Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 21/256-32/285 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (далі - Управління) про стягнення 4 528 399,59 грн.; за зустрічним позовом заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави в особі Управління до Компанії про зобов'язання вчинити певні дії,

за участі представників:

прокуратури: Лесько Г.Є. посвідчення від 5 серпня 2015 року № 034692; Стригуна М.А. посвідчення від 10 листопада 2015 року № 036198;

Компанії: Акуліної С.А. за довіреністю від 27 квітня 2016 року № 183/16, Юзвенко В.Г. за довіреністю від 27 квітня 2016 року № 180/16;

скаржника: Куриленко А.В. - керівника;

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року Компанія звернулася до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Управління 3 695 857,17 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням Управлінням умов додаткової угоди від 22 червня 2005 року №7 до договору від 4 березня 2003 року №16/03-1620 на пайову участь у будівництві, 345 017,95 грн. пені, 258 710 грн. штрафу, 54 460,90 грн. трьох процентів річних, 174 353,57 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 3 квітня 2006 року справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 1 липня 2008 року (колегія суддів у складі: Хрипуна О.О. (головуючий), Ковтуна С.А. і Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2010 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління на користь Компанії 3 695 857,17 грн. основного боргу, 345 017,95 грн. пені, 54 460,90 грн. трьох процентів річних, 174 353,57 грн. втрат від інфляції, 24 293,85 грн. витрат зі сплати державного мита та 112,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов залишено без розгляду.

26 листопада 2010 року на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

17 жовтня 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) про відновлення строку для подачі скарги на неправомірні дії державного виконавця, в якій відповідач просив:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишного А.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 52135144 незаконними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 8 вересня 2016 року № 52135144, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пишним А.В. про стягнення з Управління на користь компанії суми боргу в розмірі 5 249 249,77 грн.

За результатами проведеного автоматичного розподілу вказана скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Павленка Є.В. (головуючий), Ковтуна С.А., Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року вищезазначену скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 листопада 2016 року.

Під час судового засідання 17 листопада 2016 року представники Управління та прокуратури просили скаргу задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в скарзі.

Представники Компанії надали усні пояснення та просили в задоволенні даної скарги відмовити.

Відділ про дату, час та місце розгляду даної скарги був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Частиною 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України, статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України у порядку, встановленому Законом.

10 листопада 2015 року Відділом було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва в справі № 21/256-32/285 від 26 листопада 2010 року.

24 травня 2016 року виконавчий документ на підставі відповідної постанови було повернуто Компанії у зв'язку з відсутністю в боржника - Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 грудня 2015 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження - боржника, а саме: Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 24969409) замінено на його правонаступника - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (ідентифікаційний код 32200555).

Відповідну заміну боржника було здійснено також в рамках виконавчого провадження шляхом винесення Відділом постанови від 27 січня 2016 року.

28 березня 2016 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 910/3927/16 про банкрутство Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Дана інформація була оприлюднена 28 березня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

8 вересня 2016 року Відділ на підставі відповідної заяви Компанії виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва в справі № 21/256-32/285 від 26 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з винесенням вищевказаної постанови, Управління звернулось з даною скаргою до суду, вимоги якої обґрунтувало тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема положень пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), у зв'язку з чим дана постанова підлягає скасуванню.

Статтею 1 Закону (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону (у зазначеній редакції) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону (у вказаній редакції) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Приписами статті 26 Закону (у вищезазначеній редакції) встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Виходячи з наведеного, винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 8 вересня 2016 року здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а вищенаведені підстави для відмови у його відкритті були відсутні.

Відповідно до підпункту 8 частини 1 статті 37 Закону (у вказаній редакції) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Приписами статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Частиною 1 статті 39 Закону (у зазначеній редакції) передбачено, що постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини 1 статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Судом встановлено, що 14 листопада 2016 року державним виконавцем було винесено в межах виконавчого провадження № 52135144 постанову про зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення з Управління на підставі наказу від 26 листопада 2010 року № 21/256-32/285, виданого Господарським судом міста Києва, суми боргу в розмірі 5 249 249,77 грн. у зв'язку з порушенням провадження в справі № 910/3927/16 про банкрутство Управління, що відповідає вимогам пункту 8 частини 1 статті 37 Закону.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

За таких обставин суд, встановивши відсутність порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, дійшов висновку про відхилення даної скарги.

Керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відхилити скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) на неправомірні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 21/256-32/285.

Суддя Є.В. Павленко

Суддя С.А. Ковтун

Суддя Л.Г. Пукшин