Рішення

від 15.11.2016 по справі 909/783/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

15 листопада 2016 р. Справа № 909/783/16

господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Павлюк У. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : заступника керівника Калуської місцевої прокуратури,

вул. Шкільна, 22/1, смт.Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600,

в інтересах держави: Державного агентства лісових ресурсів України,

вул. Хрещатик, 5, м. Київ, 01001,

Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства

вул. Грушевського, 31, м. Івано-Франківськ, 76018,

в особі Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство"

вул. Сагайдачного, 142, смт. Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77662;

до: приватного підприємства "Брати КІП"

с. Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77212:

а/с: № 3-А, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503;

про стягнення 269633 грн. 55 коп. заборгованості, 7605 грн. 95 коп. 3% річних, 20785 грн. 15коп. інфляційні нарахування;

за участю представників:

від прокуратури Івано-Франківської області: ОСОБА_1 - прокурор відділу, (посвідчення №043213 від 10.05.16);

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №19 від 11.10.16);

від відповідача: представник не з'явився

ВСТАНОВИВ: в вересні 2016 заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави: Державного агентства лісових ресурсів України, Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства в особі Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" звернувся з позовом до приватного підприємства "Брати КІП", в якому просив стягнути з останнього 269633 грн 50 коп заборгованості, 20785 грн 15 коп інфляційних втрат та 7605 грн 95 коп 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.16 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалами від 04.10.16 та від 27.10.16 господарський суд Івано-Франківської області відклав розгляд справи.

В судовому засіданні 15.11.16 позивач та прокурор підтримали позовні вимоги, зазначили, що відповідач не розрахувався з відповідачем за отриманий товар, а тому повинен сплатити наявний борг з урахування інфляційних втрат та 3% річних.

Представники відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, подані у справі та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши представника позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено в ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а у разі його відсутності або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.12 роз'яснено, що право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Суд вважає, що наведені прокурором доводи щодо наявності підстав для звернення до суду з даним позовом є обгрунтованими, в зв'язку з чим подану ним позовну заяву прийнято до розгляду.

Господарським судом встановлено, що 24.07.15 та 14.08.15 між ДП "Осмолодське лісове господарство" (продавець) та ПП "Брати КІП" (покупець) укладено договори купівлі-продажу № 91 та 92, за умовами яких продавець передає у власність на умовах франко-вагон продавця продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених договором.

В п.1.3 договорів сторони узгодили, що право власності на товар переходить до покупця з дати складання та підписання залізнодорожньої накладної.

Згідно п.3.1 договору № 91 продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти товар в кількості: 220 куб.м. в строк до 10.08.15.

Згідно п.1.3 договору № 92 продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти товар в кількості: 100 куб.м. техсировини хвойна по ціні 350 грн за 1 куб.м.; 25 куб.м. пиловник хв.діаметр 14-18 ІІІ сорту по ціні 670 грн за 1 куб.м.; 35 куб.м. пиловник хв.діаметр 20-24 ІІІ сорту по ціні 715 грн за 1 куб.м.

Поставка товару здійснюється на умовах франко-вагон із врахуванням вартості навантаження (п.5.1 договорів)..

Датою передачі товару продавцем та приймання його покупцем, тобто датою поставки, у відповідності до п.6.2 договорів є дата залізнодорожньої накладної.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договорів оплата партії товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку протягом 15 днів з моменту відвантаження продукції, оплата послуг по заліжнодорожній доставці продукції на станцію Констянтинівка здійснюється покупцем згідно виставлених продавцем рахунків.

Судом з'ясовано, що на виконання умов укладених між сторонами договорів позивач здійснив наступні поставки товару:

- 27.07.15 згідно залізнодорожньої накладної № 67844068 та 28.07.15 згідно залізнодорожньої накладної № 60413325 на загальну суму 35315 грн 05 коп, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 358,

вартість послуг з залізничного перевезення товару склала 35640 грн, про що сторонами підписано акт здачі-приймання робіт № ОУ-12, а також видаткову накладну № 359;

04.08.15 згідно залізнодорожньої накладної № 60434248 та згідно залізнодорожньої накладної № 60405214 на загальну суму суму 35129 грн 20 коп, а також 14.08.15 згідно залізнодорожньої накладної № 60444130, згідно залізнодорожньої накладної № 60427457 та згідно залізнодорожньої накладної № 67855981 на загальну суму 74439 грн 30 коп, всього на суму 109568 грн 45 коп, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 372,

вартість послуг з залізничного перевезення товару склала 89110 грн, про що сторонами підписано акт здачі-приймання робіт № ОУ-13, а також видаткову накладну № 373.

На виконання п.7.1 договорів позивач виставив відповідачу рахунки на оплату.

Однак, відповідач порушив взяті на себе згідно договорів № 91 та № 92 зобов'язання щодо оплати отриманого товару не здійснив, сума заборгованості склала 269633 грн 50 коп.

Як визначено в ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар, з нього на користь позивача слід стягнути 269633 грн 50 коп боргу.

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару, він у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, окрім суми боргу, зобов'язаний компенсувати відповідачу інфляційні втрати за весь час прострочення, а також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

В п.1.12 постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом, враховуючи належну до сплати суму боргу, у відповідності до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97, перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та з'ясовано, що вони здійснені правильно, а тому пред'явлені вимоги про стягнення 20785 грн 15 коп інфляційних втрат та 7605 грн 95 коп 3% річних підлягають задоволенню.

Крім того, з відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути на користь прокуратури судовий збір у розмірі 4470 грн 37 коп.

Керуючись ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Брати КІП", (с.Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77212) на користь Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" (вул.Сагайдачного, 142, смт.Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77662) 269633 (двісті шістдесят три тисячі шістсот тридцять три) грн 50 коп заборгованості, 20785 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн 15 коп інфляційних втрат та 7605 (сім тисяч шістсот п'ять) грн 95 коп 3% річних.

Стягнути з товариства з приватного підприємства "Брати КІП", (с.Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77212) на користь прокуратури Івано-Франківської області (вул. Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76018; р/р 35215084003924, код ЄДРПОУ 03530483, банк отримувача коштів: Держказначейська служба України, МФО 820172) 4470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) грн 37 коп судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.16

Суддя Рочняк О. В.