Рішення

від 16.11.2016 по справі 910/18002/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/18002/16

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд 12" про стягнення 130 803,28 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Сосновська Л.М. - представник за довіреністю № б/н від 01.09.16. від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд 12" про стягнення 130 803,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 серпня 2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Медобори" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд 12" укладено Договір поставки №140815-1, відповідно до умов якого, додатків до нього та видаткових накладних, ТДВ "Медобори" передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 135 958, 22 грн. Відповідно до розрахунків позивача, розмір суми, належної до стягнення з відповідача, складає 130 803, 28 грн. з яких: 109 958, 22 грн. - основний борг, 5 426,32 грн. - 3% річних, 1 344,16 грн. - пеня та 6 377,5 грн - збитків від інфляції та 7697 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18002/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 26.10.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2016 розгляд справи в порядку ст.. 77 ГПК України було відкладено на 16.11.2016.

У судове засідання, призначене на 16.11.2016, з'явився представник позивача, який надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та підтримав подану через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 109 948,22 грн. - основного боргу, 5 426,32 грн. - 3 % річних та 6 377,58 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши заяву позивача, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні 16.11.2016 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника повторно не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 16.11.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

14 серпня 2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Медобори" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайд 12" ( надалі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 140815-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві продукцію (надалі- товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2. договору сторони встановили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, її частукове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначаються в додатках (специфікаціях) та (або) рахунках-фактурах, що становитимуть невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.1 поставка кожної окремої партії товару за цим договором здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів від дати отримання постачальником оплати 100 % вартості окремої партії товару згідно з додатками (специфікаціями) та (або) рахунками-фактури.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін первинних документів передачі товару (накладних, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі) (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на умовах 100 % попередньої оплати за кожну окрему партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 135 948,22 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 7 від 17.08.2015 на суму 213 999,82 грн.;

- № 3 від 06.10.2015 на суму 84 981,60 грн.;

- № 4 від 08.10.2015 на суму 205 000,00 грн.;

- № 5 від 11.10.2015 на суму 209 996,40 грн.;

- № 7 від 15.10.2015 на суму 214 981,60 грн.;

- № 8 від 18.10.2015 на суму 206 988,80 грн.

Відповідачем в свою чергу було здійснено лише часткову оплату поставленого товару на загальну суму 1 026 000,00 грн., у зв'язку з чим станом на момент вирішення спору розмір основної заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар складає 109 948,22 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 135 948,22 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними. В порушення умов договору відповідач вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Таким чином, на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 109 948,22 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 140815-1 від 14.08.2015 у розмірі 109 948,22 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 109 948,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6 377,58 грн та 3% річних у розмірі 5 426,32 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем, а саме: 6 377,58 грн. - інфляційних втрат та 5 426,32 грн. - 3 % річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 109 948,22 грн. - основного боргу, 6 377,58 грн. - інфляційних втрат та 5 426,32 грн. - 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд 12" (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14, корпус 1, офіс 3-Б, ідентифікаційний код 39305525) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Медобори" (48230, Тернопільська обл., Гусятинський р-н., село Зелене, ідентифікаційний код 39430679) 109 948 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 22 коп. - основного боргу, 5 426 (п'ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 32 коп. - 3 % річних, 6 377 (шість тисяч триста сімдесят сім) грн. 58 коп. - інфляційних втрат та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016

Суддя Пукшин Л.Г.