Рішення

від 16.11.2016 по справі 914/2303/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016р. Справа№ 914/2303/16

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_2, м.Коростень Житомирської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ», м.Броди Львівської області

про визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті у зв»язку із виходом зі складу учасників товариства.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий 11.04.2000р. Коростенським МВР УМВС України в Житормирській області); ОСОБА_4 - представник (довіреність № 288 від 15.04.2016р.);

від відповідача - Дейнеко П.В. - представник (довіреність б/н від 20.09.2016р.).

Права та обов"язки сторін передбачені ст.ст.20,22 ГПК України представникам сторін роз"яснено, заяв про відвід судді та клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» про визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв»язку із виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ».

Ухвалою суду від 09.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, та призначено її до судового розгляду на 26.09.2016р.

Ухвалою суду від 26.09.2016р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2016р.

Ухвалою суду від 10.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 01.11.2016р.

Ухвалою суду від 01.11.2016р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.11.2016р.

Позивач подав письмові пояснення (вх.№46038/16 від 16.11.2106р.) стосовно клопотання відповідача про припинення провадження у справі, в якому зазначає, що враховуючи положення ст.12 ГПК України клопотання про припинення провадження у справі підлягає відхиленню.

Також позивач подав клопотання вх.№46036/16 від 16.11.2016р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, позивач подав клопотання (вх.№46037/16 від 16.11.2016р.) про відкладення розгляду справи для підготовки висновку експерта про визначення вартості майна, що підлягає виплаті позивачу у зв»язку із його виходом з товариства.

Позивач - ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні 16.11.2016р. позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Підстави відкладення розгляду справи викладені у ст.77 ГПК України. Так, зокрема згідно ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1 1 ) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Слід зазначити, що вказаною статтею ГПК України не передбачено такої підстави для відкладення розгляду справи, як зазначає позивач - для підготовка висновку експерта.

Крім того, відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Щодо заявленого позивачем клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, судом роз»яснено про таку можливість після закінчення судового засідання.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» умисно не бажає вчиняти жодних дій, спрямованих на організацію визначення розміру та строків виплати частки, належної учаснику товариства - ОСОБА_2, чим порушує його права, як учасника товариства на отримання інформації, передбачені ст.ст.10, 54 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст.148,386 Цивільного кодексу України. У зв»язку з чим, позивач вважає, що у нього відсутня об»єктивна можливість з»ясувати фактичний розмір належних до виплати сум інакше ніж через звернення до господарського суду.

Відповідач подав 16.11.2016р. відзив на позовну заяву (вх.№ 46039/16 від 16.11.2016р.), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки у відповідності до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» виплата вартості належної позивачу частки у статутному капіталі товариства здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов із товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Відтак, чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов»язку здійснити таку виплату у коротші строки.

Відповідач посилається на положення статуту в редакції затвердженій загальними зборами учасників товариства (протокол №3 від 12.05.2014р.), в якій передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 1 місяць до виходу. Відтак, зважаючи вказане відповідач вважає датою виходу ОСОБА_2 із складу учасників товариства 23.01.2016р.

Крім того, відповідач зазначає, що 29.02.2016р. загальними зборами учасників товариства затверджено фінансовий звіт за 2015 рік. Із розрахунку розміру чистих активів товариства, від якого мала б обраховуватись частка майна товариства, яка підлягає виплаті вибувшому учаснику, вбачається, що відсутнє позитивне значення для обрахунку такої частки до виплати.

Водночас, відповідач зазначає, що рішенням загальних зборів учасників товариства (протоколо №4 від 17.08.2015р.), було здійснено розподіл частини чистого прибутку товариства, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав дивіденди за 2015 рік в сумі 499800,00 грн.

Попередньо відповідач подавав клопотання (вх..№43124/16 від 31.10.2016р.) в якому посилаючись на положення ст.12 ГПК України та зазначаючи, що господарським процесуальним кодексом України до підвідомчості господарських судів не віднесено визначення вартості частини майна товариства, яка належить учаснику пропорційно його внеску в статутний капітал та визначення розміру частини прибутку, отриманого товариством, який належить учаснику пропорційно його внеску в статутний капітал, просив припинити провадження у справі.

Крім того, у вказаному клопотанні відповідач зазначав, що ні в ст.16 ЦК України, ні в ст.20 ГК України не передбачено такий спосіб захисту, як звернення із позовною заявою про визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті у зв»язку із виходом зі складу учасників товариства.

В процесі розгляду матеріалів справи, судом встановлено:

Відповідно до п.п.8.1, 8.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 3 від 12.05.2014р. для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників формується стутатний капітал, який розподіляється на частки між учасниками пропорційно їх вкладам. Частки учасників товариства у статуному капіталі становлять:

- ОСОБА_2 - 333,20 грн., що дорівнює 33,32% статутного капіталу і скаладає 33,32% голосів;

- ОСОБА_7 - 333,40 грн., що дорівнює 33,34% статуного капіталу і складає 33,34% голосів;

- ОСОБА_8 - 233,40 грн., що дорівнює 23,34% статутного капіталу і складає 23,34 % голосів;

- ОСОБА_9 - 50,00 грн., що дорівнює 5% статутного капіталу і складає 5% голосів;

- ОСОБА_10 - 50,00 грн., що дорівнює 5% статутного капіталу і складає 5% голосів.

Відповідно до п.п.7.1-7.3 Статуту при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу. Учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 1 місяць до виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

23.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників товариства.

06.02.2016р. відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ», результати яких викладені у протоколі № 06-02/2016-1. На загальних зборах розглядалось, в тому числі питання, про розгляд заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства. За результатами розгляду даної заяви було прийнято рішення про її задоволення. В подальшому товариство здійснило усі передбачені чинним законодавством дії щодо проведення реєстрації змін до установчих документів. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 в списку учасників не значиться.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач жодним чином не реагує на його звернення щодо вирішення питань по визначенню розміру та строків виплати частки. Зокрема, 17.05.2016р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо надання інформації про проведення оцінки ринкової дійсної вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» на момент виходу учасника з товариства - 23.12.2015р., а також просив надати інформацію про прибуток товариства за 2015 рік для визначення розміру і виплат, які належать позивачу.

Відповідач письмову вимогу від 17.05.2016р. отримав, проте відповіді не надав.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом про визначення вартості частини чайна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ», яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв»язку із виходом із складу учасників товариства.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Аналогічні положення містяться в п.3 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Статтею 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв»язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Аналогічні умови містяться і у пункті 7.1 Статут товариства.

Згідно з пунктом 28 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008р. при вирішенні спорів, пов»язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов»язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв»язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органам зв»язку.

У відповідності до пункту 30 вказаної постанови при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що «акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства».

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб»єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб»єктами підприємницької діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, згідно поданої заяви 23.12.2015р. заявив про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ», датою виходу просив вважати дату подання цієї заяви, просив провести загальні збори учасників Товариства, на якому вирішити питання про внесення змін до установчих документів товариства, здійснити оцінку дійсної (ринкової) вартості майна товариства станом на день подання даної заяви та виплатити йому, ОСОБА_2, 33,32% вартості майна товариства, а також виплатити 33,32% вартості прибутку, одержаного Товариством зобмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» в 2015 році до дати виходу з товариства.

Згідно п.п.4.12 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Судом враховується, що позивачем було подано заяву 23.12.2015р., відповідно, дванадцятимісячний строк, з дня виходу позивача з товариства, протягом якого товариство зобов"язано провести виплати не сплив. До господарського суду Львівської області з позовом по даній справі позивач звернувся 07.09.2016р. Станом як на вказану дату, так і на дату вирішення спору не мало і не має місця порушення будь-яких прав та законних інтересів позивача.

Також при винесенні рішення суд звертає увагу на наступне:

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних права та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов»язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні за своїм змістом положення містить також стаття 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб»єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з»ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодаством, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, та не випливають із положень законодавства. Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити у позову.

У прохальній частині позовної заяви позивачем викладено вимогу про визначення вартості частини майна товариства, яка є способом захисту, не передбаченим жодною з наведених вище норм, а також іншими нормативними актами України.

Визначення вартості частки майна товариства не є вимогою, спрямованою на поновлення порушеного права позивача, оскільки саме по собі визначення вартості частки майна товариства без будь-яких похідних вимог не поновить жодного права позивача.

Крім того, вимога про визначення вартості частки майна товариства спрямована не до відповідача у справі, а до суду, що суперечить статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визначення частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТРЕВУДКОММЕРЦ», що підлягає виплаті позивачу у зв»язку з виходом з товариства, слід відмовити за необгрунтованістю, з покладенням судового збору на позивача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як роз"яснено Вищим господарським судом України у п.п.1.2. п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" за змістом положень п. 4 ч.1 ст.12 ГПК України, ст.167 ГК України, ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_2 був учасником ТзОВ "ІНТЕРВУДКОММЕРЦ", звернувся з позовом про визначення частки, відтак, вказаний спір є корпоративним та підвідомчий господарському суду.

Отже клопотання про припинення провадження у справі до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 21.11.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.