Постанова

від 14.02.2017 по справі 914/2303/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа № 914/2303/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І,

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 06.12.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року

у справі № 914/2303/16

за позовом: ОСОБА_2, м. Коростень Житомирської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтервудкоммерц , м.Броди Львівської області

про визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті у зв'язку із виходом зі складу учасників товариства.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність № 288 від 15.04.2016 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Інтервудкоммерц про визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв'язку із виходом із складу учасників ТзОВ Інтервудкоммерц .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року у справі № 914/2303/16 (суддя Сухович Ю.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 06.12.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що ТзОВ Інтервудкоммерц умисно не бажає вчиняти жодних дій, спрямованих на організацію визначення розміру та строків виплати частки, належної учаснику товариства (ОСОБА_2), чим порушує його права, як учасника товариства на отримання інформації, передбачені ст.ст.10, 54 Закону України Про господарські товариства , ст.ст.148,386 Цивільного кодексу України.

Відповідач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу № 09/02/17-1 від 09.02.2017 року, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року залишити без змін. Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання, яке відбулось 14.02.2017 року, не забезпечив, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.8.1, 8.3 Статуту ТзОВ Інтервудкоммерц , затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 3 від 12.05.2014р., статутний капітал товариства формується за рахунок вкладів учасників та розподіляється між учасниками пропорційно їх вкладів. Частки учасників товариства у статутному капіталі становлять:

- ОСОБА_2 - 333,20 грн., що дорівнює 33,32% статутного капіталу і складає 33,32% голосів;

- ОСОБА_4 - 333,40 грн., що дорівнює 33,34% статутного капіталу і складає 33,34% голосів;

- ОСОБА_5 - 233,40 грн., що дорівнює 23,34% статутного капіталу і складає 23,34 % голосів;

- ОСОБА_6 - 50,00 грн., що дорівнює 5% статутного капіталу і складає 5% голосів;

- ОСОБА_7 - 50,00 грн., що дорівнює 5% статутного капіталу і складає 5% голосів.

Відповідно до п.п.7.1-7.3 Статуту ТзОВ Інтервудкоммерц при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк 12 місяців з дня виходу. Учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 1 місяць до виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

23.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся до ТзОВ Інтервудкоммерц із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників товариства.

06.02.2016р. відбулись позачергові загальні збори учасників ТзОВ Інтервудкоммерц , які оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства № 06-02/2016-1 від 06.02.2016 року. На загальних зборах розглядалось питання, зокрема, про розгляд заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства. За результатами розгляду даної заяви було прийнято рішення про її задоволення. В подальшому товариство здійснило усі передбачені чинним законодавством дії щодо проведення реєстрації змін до установчих документів. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 в списку учасників не значиться.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач жодним чином не реагує на його звернення щодо вирішення питань по визначенню розміру та строків виплати йому частки статутного капіталу.

17.05.2016р. позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою щодо надання інформації про проведення оцінки ринкової дійсної вартості майна ТзОВ Інтервудкоммерц на момент виходу учасника з товариства - 23.12.2015р., а також просив надати інформацію про прибуток товариства за 2015 рік для визначення розміру і виплат, які належать позивачу. Проте дана вимога була залишена без відповіді та належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до статті 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Аналогічні положення містяться в п.3 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Статтею 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв"язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Аналогічні умови містяться і у пункті 7.1 Статут товариства.

Згідно п.п.4.12 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 року під час вирішення спорів, пов'язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, згідно поданої заяви 23.12.2015р. заявив про вихід з ТзОВ Інтервудкоммерц просив провести загальні збори учасників Товариства, на яких вирішити питання про внесення змін до установчих документів товариства, здійснити оцінку дійсної (ринкової) вартості майна товариства станом на день подання даної заяви та виплатити йому, ОСОБА_2, 33,32% вартості майна товариства, а також виплатити 33,32% вартості прибутку, одержаного ТзОВ Інтервудкоммерц в 2015 році до дати виходу з товариства.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення дванадцятимісячний строк, з дня виходу позивача з товариства, протягом якого товариство зобов'язано провести виплати не сплив. У зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на дату вирішення спору не мало місце порушення будь-яких прав та законних інтересів позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних права та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов"язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні за своїм змістом положення містить також стаття 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, та не випливають із положень законодавства. Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити у позову.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визначити вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв'язку із виходом із складу учасників ТзОВ Інтервудкоммерц .

Нормами права не передбачено такого способу захисту права, як визначення вартості частини майна товариства.

Визначення вартості частки майна товариства не є вимогою, спрямованою на поновлення порушеного права позивача, оскільки саме по собі визначення вартості частки майна товариства без будь-яких похідних вимог не поновить жодного права позивача.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення частини майна ТзОВ Інтервудкоммерц , що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з виходом з товариства, не підлягають до задоволення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.