Ухвала

від 15.11.2016 по справі 826/1021/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1021/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києві від 14 липня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньзадоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №8926552208 від 17 січня 2014 року та №8826552208 від 17 січня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Арго-торгівельна мережа» повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на підставі наданих до перевірки документів неможливо встановити реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «Кратор Дніпро», а у позивача відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 25 грудня 2013 року №3007 та направлення на проведення перевірки від 25 грудня 2013 року №1376/26-55-22-08 посадовими особами податкового органу, згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кратор Дніпро» за період діяльності з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складено акт від 10 січня 2014 року №3/26-55-22-08/32249009, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з тим, що до складу витрат на придбання товару безпідставно віднесені витрати по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Кратор Дніпро» на загальну суму 54957320,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 13739330,00 грн., в тому числі по періодах: 2010 рік - 9584561,00 грн.; за 1 квартал 2011 року - 4154769,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.2.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ в загальній сумі 11169064,00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2010 року на загальну суму ПДВ 3217889,00 грн.; за листопад 2010 року на загальну суму ПДВ 1636464,00 грн.; за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 2990896,00 грн.; за січень 2011 року на загальну суму ПДВ 3323815,00 грн.

Позивачем були подані заперечення від 17 січня 2014 року №21 по акту перевірки від 10 січня 2014 року №3/26-55-22-08/32249009, за наслідками розгляду яких листом від 17 січня 2014 року №1151/10/26-55-22-08-10 висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 10 січня 2014 року №3/26-55-22-08/32249009 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року:

- №8826552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на загальну суму 17174162,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 13739330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3434832,00 грн.;

- №8926552208, яким збільшено суму податкового зобов'язання ТОВ «Арго-торгівельна мережа» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7893389,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6314711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1578678,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Кратор Дніпро» мали реальний товарний характер, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з ТОВ «Кратор Дніпро») право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається із положень п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кратор Дніпро» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) були укладені договори поставки товару №05/0 від 05 жовтня 2010 року, 12/10 від 12 жовтня 2010 року, 18/10 від 18 жовтня 2010 року, б/н від 22 жовтня 2010 року, б/н від 28 жовтня 2010 року, АК8-11 від 08 листопада 2010 року, АК9-11 від 09 листопада 2010 року, АК17-11 від 17 листопада 2010 року, АК22-11 від 22 листопада 2010 року, АК23-11 від 23 листопада 2010 року, АК03-12 від 03 грудня 2010 року, АК8-12 від 08 грудня 2010 року, АК14-12 від 14 грудня 2010 року, АК22-12 від 22 грудня 2010 року, 24-12 від 24 грудня 2010 року, б/н від 05 січня 2011 року, б/н від 11 січня 2011 року, б/н від 18 січня 2011 року, б/н від 20 січня 2011 року, б/н від 27 січня 2011 року, за умовами яких постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві визначені цими договорами товари, а покупець зобов'язується прийняти ці товари та своєчасно здійснювати їх оплату.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем подано до суду копії специфікацій до договорів поставки від 05 жовтня 2010 року, від 12 жовтня 2010 року, від 18 жовтня 2010 року, від 22 жовтня 2010 року, від 28 жовтня 2010 року, від 08 листопада 2010 року, від 09 листопада 2010 року, від 17 листопада 2010 року, від 22 листопада 2010 року, від 23 листопада 2010 року, від 03 грудня 2010 року, від 08 грудня 2010 року, від 14 грудня 2010 року, від 22 грудня 2010 року, від 24 грудня 2010 року, 05 січня 2011 року, від 11 січня 2011 року, від 18 січня 2011 року, від 20 січня 2011 року, від 27 січня 2011 року; копії податкових та видаткових накладних по поставкам товарів згідно наведених договорів.

На підтвердження здійснення оплати за товари, отримані від ТОВ «Кратор Дніпро», позивачем надано суду оригінали платіжних доручень за період з 29 грудня 2010 року по 13 квітня 2011 року про перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника товару.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №640425, виданої 14 січня 2013 року, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 397020 станом на 11 лютого 2014 року видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (47.71), роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах (47.72), оптова торгівля одягом та взуттям (46.42), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19), а отже товар, отриманий позивачем за договорами поставки товару №05/0 від 05 жовтня 2010 року, 12/10 від 12 жовтня 2010 року, 18/10 від 18 жовтня 2010 року, б/н від 22 жовтня 2010 року, б/н від 28 жовтня 2010 року, АК8-11 від 08 листопада 2010 року, АК9-11 від 09 листопада 2010 року, АК17-11 від 17 листопада 2010 року, АК22-11 від 22 листопада 2010 року, АК23-11 від 23 листопада 2010 року, АК03-12 від 03 грудня 2010 року, АК8-12 від 08 грудня 2010 року, АК14-12 від 14 грудня 2010 року, АК22-12 від 22 грудня 2010 року, 24-12 від 24 грудня 2010 року, б/н від 05 січня 2011 року, б/н від 11 січня 2011 року, б/н від 18 січня 2011 року, б/н від 20 січня 2011 року, б/н від 27 січня 2011 року, укладеними з ТОВ «Кратор Дніпро», використовувався позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Додатково позивачем надано бухгалтерську довідку від 26 грудня 2013 року №658, відповідно до якої ТОВ «Арго-торгівельна мережа» являється підприємством, яке здійснює роздрібну торгівлю. Товари, що одержані від ТОВ «Кратор Дніпро», були реалізовані кінцевому споживачеві та зафіксовано в звітах РРО. Нараховані податки сплачені позивачем в повному обсязі у відповідності до вимог чинного законодавства.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки товару вказує, що ТОВ «Арго-торгівельна мережа» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Кратор Дніпро» товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на лист від СУ ФР ГУ Міндоходів у м.Києві від 13 грудня 2013 року №7271/7/26-15-09-0213, яким до перевірки надано копію протоколів допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (директорів ТОВ «Кратор Дніпро» в період, за який проводилась перевірка), які надали пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, а також на неподання позивачем товарно-транспортних накладних, що свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ «Арго-торгівельна мережа» з ТОВ «Кратор Дніпро».

Частиною 1 ст.70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Колегія суддів приходить до висновку, що покази ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (директорів ТОВ «Кратор Дніпро») про їх непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності контрагента позивача не стосуються предмету доказування у даній справі, оскільки жодним чином не свідчать про безтоварніть господарських операцій, що мали місце між ТОВ «Арго-торгівельна мережа» та ТОВ «Кратор Дніпро».

З наявної в матеріалах справи копії постанови про закриття кримінального провадження від 18 грудня 2014 року, винесеної старшим слідчий з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві старшим лейтенантом податкової міліції Тахтаровим О.С. за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32014100000000020, за результатами аналізу договорів по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Кратор Дніпро» встановлено, що відповідні фінансово-господарські операції відображались службовими особами позивача у бухгалтерському та податковому обліку в повному обсязі, також реальність проведених фінансово-господарських операцій TOB «Арго-торгівельна Мережа» підтверджується перерахуванням грошових коштів на рахунок TOB «Кратор Дніпро» у 2010-2011 роках .

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Кратор Дніпро» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначати, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і вищезазначеним контрагентом безтоварних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

З метою повного та всебічного розгляду справи, Київським апеляційним адміністративним судом направлено запит до позивача щодо, зокрема, господарської мети та наявності економічної доцільності при укладанні спірних договорів з ТОВ «Кратор Дніпро» та надання доказів транспортування та оприбуткування придбаних у ТОВ «Кратор Дніпро» товарів. Листом від 01 листопада 2016 року позивачем повідомлено, що останній володіє розгалуженою мережею магазинів з роздрібного продажу брендового одягу, через які відбувалась реалізації придбаних у ТОВ «Кратор Дніпро» товарів, на підтвердження чого додано копії фіскальних звітних чеків, копії касової книги, звіти про фінансові результати за 2011 та 2012 роки. Також надано акти про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за 2009-2011 року від 26 січня 2015 року №9, від 11 червня 2014 року №8, відповідно до яких первинні документи за 2009-2011 роки виділені для знищення.

Додатково листом від 14 листопада 2016 року позивач надав до суду докази на підтвердження оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ «Кратор Дніпро» товарів, а саме: журнал господарських операцій з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, накопичувальну відомість за рахунком №631 з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2016 року.

Відповідачем на підтвердження відсутності можливості ТОВ «Кратор Дніпро» виконати поставку товарів надано роздруківку із картки платника податків ТОВ «Кратор Дніпро», відповідно до якої видом діяльності останнього є 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, та зазначено про подання останнім податкових декларацій протягом 2010-2011 років.

Окрім того, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано копію постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 13 грудня 2013 року, згідно якої призначено позапланову виїзну документальну перевірку позивача по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Кратор Дніпро» за період 2010-2011 років щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32013110000000118 від 04 квітня 2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України. Згідно зазначеної постанови в даному кримінальному провадженні і були допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які свідчили про їх непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кратор Дніпро».

Разом з тим, згідно копії службової записки заступника начальника ВОДР СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Змовик І.М. кримінальне провадження №32013110000000118 закрито 26 червня 2014 року на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), що свідчить про те, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були надані в рамках кримінального провадження, не підтвердились та спростовані іншими доказами у кримінальному провадженні, а провадження закрито за реабілітуючою підставою.

Жодних інших обставин, які б свідчили про безтоварність (нереальність) здійснених господарських операцій, апелянтом не наведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Кратор Дніпро», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2014 року №8926552208 та №8826552208, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києві від 14 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 листопада 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.