Ухвала

від 22.11.2016 по справі 394/645/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/2410/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Партоліна І. П.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

22.11.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Суржика М.М.,

секретар Гусак А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року Новоархангельський районний центр зайнятості в Кіровоградській області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у вигляді допомоги по безробіттю.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз'яснено позивачу про можливість звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с.28-29).

В апеляційній скарзі Новоархангельський районний центр зайнятості просить ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права і направити справу в суд першої інстанції для розгляду (а.с.33-34).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Частина перша статті 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності (п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Як свідчать матеріали позовної заяви, Новоархангельським районним центром зайнятості заявлено позов про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина ОСОБА_2 і, на думку позивача, були набуті ним безпідставно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22 вересня 2015 року (справи №№ 21-1884а15, 21-2209а15) та 30 березня 2016 року у справі № 6-495цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд першої інстанції вказане не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі з тієї підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалу суду не можна визнати законною і обґрунтованою і оскільки вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, то відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви - поверненню в суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,304, п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новоархангельського районного центру зайнятості в Кіровоградській області задовольнити.

Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2016 року скасувати, а матеріали позовної заяви повернути в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

М.М.Суржик