Рішення

від 23.11.2016 по справі 367/5598/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5598/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з а о ч н е

22 листопада 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Костяк В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1,3-і особи Міністерство екології та природних ресурсів України,Національний природний парк «Голосіївський» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в :

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах Кабінету Міністрів України,відповідно до якого зазначив,що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2210/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничій 32 в смт Коцюбинське» ОСОБА_2Г затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2Г видано державний акт серії ЯЗ № 449599 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0059, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.11р, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1М і на державному акті серії ЯЗ № 449599 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1

Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить 60702 грн.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.05.13р, за позовом прокурора м. Ірпеня було визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2210/25-5 та державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 449599 виданий ОСОБА_2Г із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акту.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

В подальшому встановлено, що Указом Президента України від 01.05.14 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосїївський», його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд».

Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18,27, 51 Святошинського лісництва.

В той же час, за інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 14.07.14 № 472 та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 14.04.16р № А24/180 земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Білічанської філії НІШ «Голосїївський» попереднього функціонального зонування попадає в 110 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку «Голосїївський».

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1М витребувати її в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Позивач зазначає,що до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання ВО «Укрдержліспроект» від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об’єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» на Київське комунальне об’єднання зеленого будівництва та експлуатацій «Київзеленбуд»; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

З урахуванням інформації ВО «Укрдержліспроект» спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об’єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1М на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає , що відповідач по справі зобов’язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

Також,позивач зазначив,що окрім спірної земельної ділянки ОСОБА_3М придбав ще 20 земельних ділянок у смт.Коцюбитнське у цьому ж кварталі,договори купівлі-продажу 18 ділянок посвідчені одним і тим же нотаріусом.

Викладені вище обставини ,за яких ОСОБА_1М була придбана спірна земельна ділянка, виключають добросовісність останнього, та надають підстави суду витребувати у нього ділянку в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України за будь-яких умов.

Позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059, вартістю 60702гр.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просить його задовольнити.

Представники Кабінету Міністрів України також у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1М у судове засідання не з»явився,про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом розміщення оголошення у газеті «Урядовий Кур»єр»,у зв»язку з чим суд відповідно до ст.. 224 ЦПК України проголосив по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник 3-ї особи Міністерства екології та природних ресурсів України у судове засідання не з»явився,про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином,до суду надійшли письмові пояснення на позов,відповідно до яких 3-я особа позов підтримує.

Представник 3-ї особи Національного природного парку «Голосіївський» у судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України»Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні встановлено,що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2210/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничій 32 в смт Коцюбинське» ОСОБА_2Г затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2Г видано державний акт серії ЯЗ № 449599 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0059, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.11р, вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1М і на державному акті серії ЯЗ № 449599 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1

Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить 60702 грн.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.05.13р, за позовом прокурора м. Ірпеня до Коцюбинської селищної ради,ОСОБА_2Г,ОСОБА_1М,3-я особа КП «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання незаконним рішення,державного акту на право власності на землю,було визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2210/25-5 та державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 449599 виданий ОСОБА_2Г із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акту.

Позивач,ставлячи питання про витребування вказаної земельної ділянки із чужого незаконного володіння,посилається на ті обставини,що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована на території об’єкту природно-заповідного фонду- Національного природного парку «Голосіївський» та незаконно вибула із власності держави в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ,2,3 п г ст. 152 Земельного кодексу України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків.Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.»

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

У ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частиною першою ст. 17 Лісового кодексу також встановлено, що у постійне користування ліси на землях саме державної власності, для ведення лісового господарства, без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною четвертою ст. 17 Лісового кодексу передбачено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб , а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Як уже зазначалось раніше, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20.05.13р, за позовом прокурора м. Ірпеня до Коцюбинської селищної ради,ОСОБА_2Г,ОСОБА_1М,3-я особа КП «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання незаконним рішення,державного акту на право власності на землю,було визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2210/25-5 та державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 449599 виданий ОСОБА_2Г із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акту.

Даним судовим рішенням було встановлено,що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення.Як вбачається із зазначеного рішення Ірпінського міського суду Київської області , суд не прийняв до уваги посилання позивача-прокурора м.Ірпеня на ті обставини ,що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що дана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство»,що не було проведено процедури вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також що не була проведена експертизи по проекту землеустрою,поскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12р було встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, зокрема, КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним лісогосподарським підприємством та у останнього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі.

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

Враховуючи,що судовими рішеннями, яке набрало законної сили у справі ,по якій брали участь ті самі особи,встановлені обставини,що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059 не відноситься до земель лісогосподарського призначення,то дані обставини відповідно до ч 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи.

Крім того,необхідно звернути увагу на ті обставини,що спірна земельна ділянка по вул..Мальовничій 32 в смт.Коцюбинське передавалась у власність ОСОБА_2Г рішенням Коцюбинської селищної ради у 2008р.Позивач при подачі позову до суду не надав жодного доказу на підтвердження тих обставин,що станом на 2008р спірна земельна ділянка обліковувалась як землі лісового господарства або ліси для нелісогосподарських потреб, або земельні ділянки природоохоронного призначення і що станом на 2008р розпорядником спірної земельної ділянки була держава в особі Кабінету Міністрів України .

Позивач посилається на ті обставини,що земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059 розташована на території об’єкту природно-заповідного фонду- Національного природного парку «Голосіївський», з даного приводу позивач посилається на акт від 14.04.2016р (а.с.18-19),згідно якого спірна земельна ділянка відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП»Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 110 квартал,також до позову додано схему розміщення Національного природного парку «Голосіївський та схему земельних ділянок наданих згідно рішень Коцюбинської селищної ради (а.с.23-24).Однак,у судовому засіданні було встановлено,що межі національного природного парку «Голосїївський» відповідно до Указу Президента України від 01.05.14 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосїївський», згідно якого територію парку було розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» не визначені і зазначений акт від 14.04.2016р вказує лише про попереднє функціональне зонування. Також не надано доказів тих обставин,що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059 розташована на території вказаного парку.Щодо листів Державного агентства лісових ресурсів України ВО»УКрдержлісопроект» (а.с. 21),то зі змісту вказаних листів не вбачається,що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059 обліковувалась як землі лісогосподарського призначення ,або ліси для нелісогосподарських потреб, або земельні ділянки природоохоронного призначення, і якщо обліковувалась,то згідно яких планово-картографічних матеріалів .Крім того,необхідно звернути увагу,що Указ Президента України № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосїївський» був виданий 01.05.14р,а у власність особі спірна земельна ділянка передавалась у 2008р.

Також,суд вважає за необхідне звернути увагу і на ті обставини,що спірна земельна ділянка ,яка розташована за адресою смт.Коцюбинське,вул. Мальовнича 32 на даний час має кадастровий номер 3210946200:01:041:0059, має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель та споруд.Позивач під час розгляду даної справи по суті не надав до суду доказів тих обставин,що державна реєстрація державного акту серії ЯЗ № 449599, виданого ОСОБА_2Г з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1М скасована,а також у іншому порядку вирішено питання цільового призначення землі та наявного кадастрового номеру ділянки.

Відповідно до ст.. 387 ЦК України «Власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним»

Відповідно до ст.. 388 ЦК України «Якщо майно за відплатним договором придбане в особи,яка не мала права його відчуджувати,про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно 3)вибуло із володіння власника або особи,якій він передав майно у володіння,не з їхньої волі іншим шляхом».Якщо майно було набуто безвідплатно в особи,яка не мала права його відчуджувати,власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред’явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Крім цього, вищевказаною Постановою роз’яснено, що витребувати своє майно із чужого незаконного володіння має право лише власник, і лише якщо доведе факт незаконного вибуття майна з його володіння.

Враховуючи викладені обставини,а також ті обставини,що позивач не надав до суду доказів того,що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0059 незаконно вибула із володіння держави в особі саме Кабінету Міністрів України,суд вважає позов безпідставним та таким,що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. ст. 125,152,155,158 ЗК України, ст. 388 ЦК України,,ст.ст. 7,8, 45,47,54,57,58 Лісового Кодексу України, керуючись ст. ст. 3, 10, 60,61, 213-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Першому заступнику прокурора Київської області у позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст даного рішення суду буде складений не пізніше 5-ти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_4