Рішення

від 02.03.2017 по справі 367/5598/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/5598/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І. Провадження № 22-ц/780/954/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М. Категорія 46 02.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Гуля В.В,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2210/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1. В подальшому ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2011 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 за 60 702 грн., про що на державному акті серії НОМЕР_2 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_2

Прокурор вказував, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2013 року, яке набрало законної сили, задоволено частково позов прокурора м. Ірпеня та визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2210/25-5 та державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_3 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акту. Вказаним заочним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. Також судом встановлено факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X Перехідні положення ЗК України суд дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради. Таким чином, на думку прокурора, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність не уповноваженим органом.

Також прокурор зазначав, що Указом Президента України від 01 травня 2014 № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд . Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18,27, 51 Святошинського лісництва. За інформацією КП Святошинське лісопаркове господарство від 14 липня 2014 № 472 та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 14 квітня 2016 року № А24/180 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Білічанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає в 110 квартал. Таким чином, прокурор вважає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський .

Позивач вказує, що згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Укрдержліспроект від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підстав Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17 грудня 2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року № 59/1493 перейменовано Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації Київзеленбуд , а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Відповідно до інформації ВО Укрдержліспроект спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

Посилаючись на те, що спірна земельна відноситься до лісових земель, розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України, а також враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, прокурор просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 60 063 грн. 75 коп.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2016 року в позові Першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Київської області просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не дав належної оцінки доводам прокурора щодо порушення прав Кабінету Міністрів України та не звернув увагу, що в адміністративній справі не вирішувався спір про віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, а стосувався питання обсягу повноважень та законності розпорядження землями, які знаходяться у постійному користування КП Святошинське лісопаркове господарство . Спірна земельна ділянка є територією національного природного парку Голосіївський та відноситься до земель природного-заповідного фонду. Органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Кабінет Міністрів України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Коцюбинської селищної ради № 2210/25-5 від 25 грудня 2008 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для вказаних цілей.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 отримав державний акт серії НОМЕР_2 від 04 березня 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1.

В подальшому ОСОБА_3 підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2011 року продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 за 60702 грн. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2011 року на державному акті серії НОМЕР_2 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_2

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 травня 2013 року, яке набрало законної сили, позов прокурора м.Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа КП Святошинське лісопаркове господарство про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2210/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_3 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію вказаного державного акту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не надав суду доказів того, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із володіння держави в особі саме Кабінету Міністрів України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЗК України (в редакції 1990 року) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства.

Згідно зі ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Частиною першою ст. 17 ЛК України встановлено, що у постійне користування ліси на землях саме державної власності, для ведення лісового господарства, без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду - національного природного парку Голосіївський та незаконно вибула із власності держави в особі Кабінету Міністрів України. З урахуванням наведеного, прокурор просить витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_2

По справі встановлено, що спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3 селищною радою з перевищенням повноважень, у зв'язку з чим рішення ради було визнано судом незаконним, а державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_3, недійсним.

Таким чином спірна земельна ділянка є власністю держави, а Кабінет Міністрів України є її розпорядником в силу вимог ст. ст. 13, 149 ЗК України.

Однак суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України вказаних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи не з`ясував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у позові прокурора з тих підстав, що позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із володіння держави в особі саме Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 396 ЦК передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз'яснено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що відповідач незаконно, без достатньої правової підстави володіє спірною земельною ділянкою, колегія суддів відповідно до приписів ст. ст.387, 387, 396 ЦК України вважає за необхідне витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Кабінету Міністрів України, який є власником спірної земельної ділянки. Такий спосіб захисту повністю відповідає приписам ст.ст.387, 388, 396 ЦК України, згідно яких положення щодо захисту прав власника поширюються і на особу, яка має речове право на чуже майно. В даному випадку Кабінет Міністрів України має речове право у вигляді права розпорядження спірною земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, заочне рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову Першого заступника прокурора Київської області з наведених вище підстав.

Згідно з ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Прокурором при пред'явленні до суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 378 грн., а при подачі апеляційної скарги - 1 515 грн. 80 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і позов прокурора задовольняє, то понесені ним судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння- задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_3, вартістю 60 063 (шістдесят тисяч шістдесят три) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 893 грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді