Постанова

від 21.11.2016 по справі 820/5402/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2016 р. № 820/5402/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченко А.В.,

При секретарі - Абоян І.І.

За участі представників сторін:

Позивача - Чехова Д.А.

Відповідача - Височина М.О., Сербіної А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Бірюк» до Національного природного парку «Дворічанський» в особі Служби державної охорони про скасування припису, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Дочірнє підприємство "Бірюк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного природного парку "Дворічанський" в особі Служби державної охорони, в якому просить суд скасувати припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" № 6 від 05.09.2016 р. про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.09.2016 року службою державної охорони природно - заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" проведено перевірку додержання з боку ДП "Бірюк" законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно - заповідний фонд, за наслідками якої відповідачем винесено припис № 6 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства. Позивач не погоджується з порушеннями, викладеними у вказаному приписі, вважає припис незаконним та таким що підлягає скасуванню, оскільки ДП "Бірюк" використовує надані земельні угіддя виключно за цільовим призначенням, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на позицію, викладену в письмових запереченнях, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, працівниками державної охорони Національного природного парку "Дворічанський" 05.09.2016 року було проведено перевірку додержання з боку ДП "Бірюк" законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно - заповідний фонд, за наслідками якої відповідачем винесено припис № 6 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, а саме: прибрати мисливські вежі та годівниці, які розташовані на території урочища «Заливне-1» (лісові квартали № 32, 35, 38) в межах НПП «Дворічанський», а також припинити підгодівлю диких тварин на території урочища «Заливне-1» в межах НПП «Дворічанський».

Зі змісту вказаного припису судом встановлено, що в ході обстеження стану природних комплексів та об'єктів, що розташовуються в межах території НПП «Дворічанський», визначених Проектом створення НПП «Дворічанський», а саме урочище «Заливне-1», встановлені три мисливські вежі та поблизу веж облаштовані підгодівельні майданчики для диких тварин, що є грубим порушенням ст. 21, 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та п. 4.3 Положення про НПП «Дворічанський».

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Дочірнє підприємство "Бірюк" (далі - ДП "Бірюк") зареєстроване 06.09.2003 року як юридична особа, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 505182 (а.с. 13).

Згідно Довідки АА № 405335 з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності за КВЕД ДП "Бірюк" є: 01.50.0 мисливство, 01.24.0 розведення птиці, 15.12.0 виробництво м'яса свійської птиці та кролів, 51.32.0 оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, 51.33.0 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, 51.90.0 інші види оптової торгівлі (а.с. 11-12).

Із матеріалів справи також судом встановлено, що рішеннями Харківської обласної Ради народних депутатів від 27 липня 2004 року XVI сесії XXIV скликання та від 26 грудня 2007 року XXII сесії V скликання № 547- V дочірньому підприємству "Бірюк" терміном до 27 липня 2044 року в Дворічанському районі Харківської області надані мисливські угіддя загальною площею 30119 га для ведення мисливського господарства.

Між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП "Бірюк" 09.01.2008 року укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

На виконання умов договору дочірнім підприємством "Бірюк" визначені в натурі межі мисливських угідь та відтворювальних ділянок.

Зокрема, Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства "Харківдіпроагроліс" розроблено та погоджено проект організації та розвитку мисливського господарства ДП "Бірюк" Дворічанського району Харківської області.

Закон України «Про мисливське господарство та полювання» визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Так, відповідно до ст. 1 Закону користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь; мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва

Згідно ст. 21 Закону ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 22 Закону мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Також, відповідно до ст. 23 Закону право користування мисливськими угіддями припиняється у разі: закінчення строку користування; добровільної відмови від користування; припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя; систематичного невиконання обов'язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов'язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства; погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону користувачі мисливських угідь мають право користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь.

Статтею 31 Закону визначено, що права користувачів мисливських угідь охороняються законом. Припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених статтею 23 цього Закону.

Суд, проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, дійшов висновку, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь на підставі чинного договору, укладеного між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь, та припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених Законом України «Про мисливське господарство та полювання».

Як вже встановлено судом зі змісту оскаржуваного припису, в ході обстеження стану природних комплексів та об'єктів, що розташовуються в межах території НПП «Дворічанський», визначених Проектом створення НПП «Дворічанський», а саме урочище «Заливне-1», встановлені три мисливські вежі та поблизу веж облаштовані підгодівельні майданчики для диких тварин, що, на думку відповідача, є грубим порушенням ст. 21, 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та п. 4.3 Положення про НПП «Дворічанський».

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 14.07.2000 р. "Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України" працівники державної охорони мають право безперешкодно відвідувати і перевіряти підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби тільки у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон стосовно додержання вимог природоохоронного законодавства. Також, працівники державної охорони мають право давати обов'язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Суд зазначає, що Указом Президента України № 1044/2009 від 11.12.2009 року з метою збереження, відтворення та раціонального використання цінних природних територій та об'єктів лісостепової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне та культурно-освітнє значення, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території Дворічанського району Харківської області створено національний парк «Дворічанський». Доручено Кабінету Міністрів України забезпечити, зокрема: вирішення питання щодо утворення адміністрації національного природного парку "Дворічанський" та забезпечення її функціонування; затвердження у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний природний парк "Дворічанський"; вирішення протягом 2010 року відповідно до законодавства питань щодо вилучення 658,8 гектара земель, що перебувають у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга", і надання їх у постійне користування національному природному парку "Дворічанський"; розроблення протягом 2010-2011 років проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку "Дворічанський", отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Так, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником відповідача не було надано правовстановлюючих документів - державних актів на право постійного користування земельними ділянками, що входять до території та структури національного природного парку, також не надано проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проект землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку "Дворічанський".

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, викладені в приписі вимоги щодо заборони підгодівлі диких тварин та демонтування мисливських веж на території урочища «Заливне-1» в межах господарської зони НПП «Дворічанський» суд вважає необґрунтованими та безпідставними, враховуючи, що представником відповідача не було надано до суду правовстановлюючих документів на вказану ділянку, та враховуючи офіційно зареєстровану діяльність мисливського господарства ДП «Бірюк», а тому, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" № 6 від 05.09.2016 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 69- 71, 160-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Бірюк» до Національного природного парку «Дворічанський» в особі Служби державної охорони про скасування припису - задовольнити.

Скасувати припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку «Дворічанський» № 6 від 05.09.2016 р. про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з Національного природного парку «Дворічанський» (код 37948353) на користь Дочірнього підприємства «Бірюк» (код 32522375) сплачений судовий збір в сумі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 листопада 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко