Постанова

від 23.03.2016 по справі 804/16042/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 р. Справа № 804/16042/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.11.2014 року № НОМЕР_1, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання позивача на загальну суму 8977,50 грн., де за основним платежем 7182,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1795,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Грінавто» (код ЄДРПОУ 39124256), їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2014 року № 8764/04-63-17-01/НОМЕР_2. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 8977,50 грн. Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано зроблені висновки про відсутність будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Грінавто», а також сам факт настання реальних наслідків від цих документів.

В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що платником податків не було надано доказів транспортування отриманого дизельного пального від контрагента до позивача, яке нібито покладено на позивача. Також, до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, які позивачем не надані.

Відповідно до Договору поставки від 26.06.2014 року № НОМЕР_3 оплата товару здійснюється Покупцем на протязі 90 (дев'яносто) днів, проте, позивач не сплачував дані кошти у зв'язку з відсутністю ТОВ «Грінавто» за юридичною адресою, що підтверджується актом перевірки 02.09.2014 року № 2682/26-55-22-03/39124256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грінавто» щодо підтвердження господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Грінавто» (код ЄДРПОУ 39124256), їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2014 року № 8764/04-63-17-01/НОМЕР_2.

За результатами перевірки встановлені порушення:

Вимог ст..185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання послуг з контрагентом - постачальником ТОВ «Грінавто» за липень 2014 року;

п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 7182 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 року № НОМЕР_1, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 7182,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1795,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, позивачем укладено договір поставки № 2606ДТ від 26.06.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Грінавто» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ФОП ОСОБА_5 (Покупець) дизпаливо у каністрах та іншу продукцію, надалі Товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.

На виконання вказаного договору оформлено податкові накладні від 08.07.2014 року №184, від 07.07.2014 року №144, від 04.07.2014 року №104, від 03.07.2014 року №77, від 02.07.2014 року №43, від 01.07.2014 року №10, від 16.07.2014 року №368, від 10.07.2014 року №235, від 21.07.2014 року №469, від 15.07.2014 року №336, від 14.07.2014 року №301, від 11.07.2014 року №267, від 23.07.2014 року №527, від 25.07.2014 року №587, від 30.07.2014 року №690 та видаткові накладні від 30.07.2014 року №690, від 25.07.2014 року №587, від 23.07.2014 року №587, 21.07.2014 року №469, 16.07.20124 року №368, від 15.07.2014 року №336, від 14.07.2014 року №301, від 11.07.2014 року №267, від 10.07.2014 року №235, від 08.07.2014 року №184, від 07.07.2014 року №144, від 04.07.2014 року №104, від 03.07.2014 року № 77, 02.07.2014 року №43, від 01.07.2014 року №10.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що поставка дизельного палива здійснювалась каністрами по 20 л за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1. Також, в судовому засіданні представником позивача надані пояснення, що дизельне паливо позивач придбавав у ТОВ «Грінавто», проте, з матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності останнього є комп'ютерне програмування.

Крім того, позивачем не надано доказів сплати коштів за придбане дизельне пальне.

Відповідно п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2997 року № 1442 (далі-Правил) роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).

Абз. 9 п. 3 Правил забороняється продаж бензину, дизельного палива та скрапленого вуглеводневого газу безпосередньо з автоцистерн, а також приватними особами у каністрах та іншій тарі.

Згідно п. 9 Правил суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно надати споживачеві необхідну доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також на вимогу споживача - копію документа про якість (паспорт якості) та копію декларації про їх відповідність.

Така інформація доводиться до відома споживачів шляхом зазначення у супровідній документації, що додається до нафтопродуктів, на етикетці (для розфасованих нафтопродуктів), а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для відповідного виду продукції.

В інформації про нафтопродукти зазначаються: найменування, марка та вид нафтопродуктів; дані показників їх якості; ціна; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; для розфасованих нафтопродуктів - номінальна кількість товару в одиниці маси, об'єму або іншої фізичної величини, а також гранично допустимі відхилення від номінальної кількості або посилання на нормативний документ, згідно з яким їх установлено; відомості про умови зберігання, строк придатності, необхідні дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення таких дій; відомості про виробника, його місцезнаходження та контактна інформація; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, який виконує функції з прийняття претензій від споживача.

Таким чином, позивачем не доведена реальність господарської операції з ТОВ «Грінавто».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 березня 2016 року

Суддя ОСОБА_1