Постанова

від 08.11.2016 по справі 826/14055/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2016 року 13:52 № 826/14055/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Тройніч Н.В.,

представника відповідача - Коновалюк В.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2016 року №0389140103 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 957699,00 грн та штрафних санкцій на суму 239424,75 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2016 року №0390140103 про застосування суми штрафних санкцій з податку на додану вартість (завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за грудень 2015 року) у розмірі 255783,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.08.2016 року №0388140103 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 1345358,00 грн. та штрафними санкціями на суму 82497,75 грн;

- присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 37566239) сплачений ним судовий збір у розмірі 43211,45 грн (сорок три тисячі двісті одинадцять грн. 45 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виключно з посиланням на досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000630 (контрагенти ТОВ «ФІРМА ПРАКТІК», ТОВ «О С К», ТОВ «ГРУПА НЖК», ТОВ «БФ «СТРОЙ-КА», ТОВ «ІСТ ПРОМ СЕРВІС») та №12014000000000060 (контрагенти ТОВ «СІЛЬНИК», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтер Текнолоджі», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Іст Пром Сервіс») контролюючий орган дійшов висновку про дефектність первинних документів, якими опосередковуються господарські операції позивача з вказаними контрагентами, про відсутність реальності таких операцій, а тому про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат у вказаний період.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимог підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що перевіркою документально не підтверджено витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ФІРМА ПРАКТІК», ТОВ «О С К», ТОВ «ГРУПА НЖК», ТОВ «БФ «СТРОЙ-КА», ТОВ «ІСТ ПРОМ СЕРВІС», ТОВ «СІЛЬНИК», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтер Текнолоджі», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Іст Пром Сервіс» на загальну суму 7378174 грн. на їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ».

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 07.07.2016 по 27.07.2016 на підставі направлень №748/26-15-14-01-03, №747/26-15-14-01-03, №749/26-15-14-01-03, №750/25-15-14-01-03, №1792/26-15-14-03-03, №1207/26-15-14-06-04, №2972/26-15-14-04-06, виданих ГУ ДФС у м. Києві, на підставі ст. 20, 77, 82 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та наказів ГУ ДФС у м. Києві №2268 від 15.04.2016, №2632 від 28.04.2016 проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 37566239) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено відповідний акт №230/26-15-14-01-03/37566239 від 03.08.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ»:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.138.8. ст.138„ пп.139.1.1 та пп.139.1.9. п.139.1 ст.139, п. 144.1 ст. 144Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток па загальну суму 1 345 358 грн., в т.ч. по періодам: за 2013 рік на суму 328 438 грн., за 2014 рік на суму 1 553 грн., за 2015 рік на суму 1 015 367 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 288 216 грн., в т. ч. по періодам: за березень 2013 року на суму 19 909 грн., за квітень 2013 року на суму 243 676 грн., за червень 2013 року на суму 66 932 грн., за серпень 2013 на суму 8 530 грн., за листопад 2013 року на суму 6 677 грн., за грудень 2013 року на суму 29 000 грн., за червень 2015 року на суму 46 000 грн., за вересень 2015 року на суму 446 255 грн., за жовтень 2015 року на суму 198 237 грн., за грудень 2015 року на суму 223 000 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 255 783 гри., в т. ч. по періодам: за грудень 2015 року на суму 255 783 грн.

На підставі виявлених в ході перевірки порушень 18.08.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0389140103 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 957699,00 грн та штрафних санкцій на суму 239424,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0390140103 про застосування суми штрафних санкцій з податку на додану вартість (завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за грудень 2015 року) у розмірі 255783,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0388140103 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 1345358,00 грн. та штрафними санкціями на суму 82497,75 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ФІРМА ПРАКТІК» (код 38532808), ТОВ «О С К» (код 36810039), ТОВ «БІЗНЕС-ОСК» (код 38768775), ТОВ «ГРУПА НЖК» (код 38586591), ТОВ «БФ «СТРОЙ-КА» (код 38471164), ТОВ «ІСТ ПРОМ СЕРВІС» (код 38846444).

Водночас, податковим органом в акті перевірки зазначено, що згідно відомостей, наявних у єдиному реєстрі судових рішень по справі №757/6563/14-к Головним слідчим управлінням МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000060 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб). з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України; за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, за ч. 2 ст. 209 КК України.

« .. Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012 - 2014 років невстановлені особи діючи за попередньою змовою в порушення ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України, ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, створили на території міста Донецька ряд суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) - ТОВ "БІЗНЕС-ОСК" (код ЄДРПОУ 38768775), ТОВ "ГРУППА НЖК" (код ЄДРПОУ 38586591), ... ТОВ "ІСТ ПРОМ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38846444), ... ТОВ "ОСК" (код ЄДРПОУ 36810039), ... ТОВ "ФІРМА ПРАКТІК" (код ЄДРПОУ 38532808), ... ТОВ «БФ СТРОЙ-КА» (код ЄДРПОУ 38471164), ... з метою прикриття незаконної діяльності, яка була направлена на здійснення фінансово- господарських операцій по переводу безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, документальне оформлення безтоварних операцій та протягом 2013 - 2014 років здійснюють таку незаконну діяльність».

Крім того, в акті перевірки відображено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» мало взаємовідносини з ТОВ «Сільник» (код 37692894), ТОВ «Будівельні технології» «Кразбуд» (код 39323036), ТОВ «Інтер Текнолоджі» (код 39931839), ТОВ «Панорама-Скай» (код ЄДРПОУ 39343141), ТОВ «ІСТ ПРОМ СЕРВІС» (код 38846444).

«Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи були зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств та , на даний час використовують групу транзитно-конвертаційних підприємств в тому числі: ... ТОВ "Інтер Текноледжі" (код ЄДРПОУ: 39931839), ... ТОВ "Панорама-скай" (код ЄДРПОУ: 39343141), ТОВ "Будівельні Технології "Кразбуд" (код ЄДРПОУ: 39323036), ... ТОВ "Сільник" (код ЄДРПОУ: 37692894), ... та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово- господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також, на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків».

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Як уже зазначалось вище, виключно з посиланням на досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000630 (контрагенти ТОВ «ФІРМА ПРАКТІК», ТОВ «О С К», ТОВ «ГРУПА НЖК», ТОВ «БФ «СТРОЙ-КА», ТОВ «ІСТ ПРОМ СЕРВІС») та №12014000000000060 (контрагенти ТОВ «СІЛЬНИК», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтер Текнолоджі», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Іст Пром Сервіс») контролюючий орган дійшов висновку про дефектність первинних документів, якими опосередковуються господарські операції позивача з вказаними контрагентами, про відсутність реальності таких операцій, а тому про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та витрат у вказаний період.

Водночас, в матеріалах справи відсутні вироки щодо посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача, представник відповідача надав до суду лише запити, адресовані слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області та Головному слідчому управлінню Національної поліції України.

У той же час, суд вважає за необхідне відзначити, що за приписами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України , вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому суд зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України.

З матеріалів перевірки вбачається, що податковим органом не досліджувались надані до перевірки розрахункові та первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ФІРМА ПРАКТІК», ТОВ «О С К», ТОВ «ГРУПА НЖК», ТОВ «БФ «СТРОЙ-КА», ТОВ «ІСТ ПРОМ СЕРВІС», ТОВ «СІЛЬНИК», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтер Текнолоджі», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Іст Пром Сервіс».

При цьому, факт надання зазначених первинних документів в ході перевірки не заперечується відповідачем.

Водночас, оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно, висновки викладені в акті Головного управління ДФС у м. Києві від 03.08.2016 року №230/26-15-14-01-03/37566239 щодо неправомірності формування ТОВ «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» податкового кредиту та витрат у вказаний період документально та нормативно не підтверджуються.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, .третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, віднесених до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0389140103, №0390140103 та №0388140103 від 18.06.2016 року.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛЬМАН ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 37566239) документально підтверджені судові витрати в розмірі 43211,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов