Рішення

від 17.11.2016 по справі 902/855/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 листопада 2016 р. Справа № 902/855/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 29.07.2016р.;

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088; вул. Дніпровська набережна, 23-В, м. Київ, 02081)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" (вул. Корпоратина, 55, офіс 76, м. Вінниця, 21023)

про стягнення 30808 грн 43 коп.,

В С Т А Н О В И В :

товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" про стягнення 30808 грн 43 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.10.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/855/16 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали від 25.10.2016р. відкладено слухання справи до 17.11.2016р. через неявку в судове засідання представника відповідача, неподання ним витребуваних та необхідність витребування нових доказів.

В судовому засіданні (17.11.2016р.) представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість відповідач в судове засідання повторно не з'явився, витребуваних ухвалою документів не надав не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він повідомлявся належним чином ухвалою, яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась останньому ухвали від 10.10.2016р. та 25.10.2016р. Поряд з цим направлені судом на адресу відповідача ухвали підприємством зв'язку повернуті з відміткою "за зазначено адресою не проживаєВ» , відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення ухвали здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.12.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баядер Логістик" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" (покупець) укладено договір поставки №БІ121144 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами договору.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. Договору загальна сума договору складається з вартості товару, поставленого покупцю за всіма накладними. Ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначається в накладних. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору оплата проводиться покупцем протягом 21 календарного дня, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Покупець зобов'язаний кожного тижня надавати постачальнику інформацію про рух товару на складі покупця, про ступінь реалізації поставленого товару із зазначенням асортименту та кількості не реалізованого товару (інформація) на дату надання інформації, яка підписується представником покупця. Покупець надає інформацію по факсу або електронній пошті, або в іншій формі, яка дозволяє постачальнику ідентифікувати інформацію як таку, що надана покупцем у відповідності з договором. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно із п.п. 6.1., 6.2. Договору прийомка-здача товару здійснюється уповноваженим представниками сторін у місці та в час, попередньо узгоджені сторонами. Приймання товару за кількістю здійснюється в момент його передачі та підписання накладних, а за якістю у відповідності до вимог інструкції про порядок приймання товарів за якістю П-7 та чинного законодавства України, з урахуванням особливостей, встановлених договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р. Після закінчення встановленого строку даний договір продовжує діяти до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу на протязі грудня 2015р. товар на суму 28574 грн 76 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №20562/21261 від 17.12.2015р. на суму 16385 грн 04 коп., №206221/21360 від 18.12.2015р. на суму 7579 грн 44 коп., №20827/21577 від 21.12.2015р. на суму 2864 грн 28 коп., №21575/22621 від 29.12.2015р. на суму 1746 грн. Крім того, факт поставки товару також підтверджується наданими товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" товарно-транспортними накладними.

Натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару виконав частково в сумі 8385 грн 04 коп., що стверджується платіжним дорученням №86 від 22.01.2016р.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість щодо оплати отриманого товару в сумі 20189 грн 72 коп.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий ним товар згідно договору в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №БІ121144 від 26.12.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 20189 грн 72 коп. заборгованості за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4221 грн 76 коп. пені, 726 грн 18 коп. інфляційних втрат та 5670 грн 77 коп.- 40% річних, які, виходячи із змісту позовної заяви та доданих розрахунків, за своєю правовою природою є 40% (відсотками) річних, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України, а не відсотками за користування чужими коштами, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 7.3., 7.7. Договору сторонами обумовлено, що за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. За користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар, постачальник вправі вимагати від покупця сплати 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 40% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України. При цьому суд зазначає, що стягнення 40% річних чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема з положенням ст. 625 ЦК України, якою передбачено право сторін самостійно встановлювати в договорі інший розмір процентів річних, ніж той який передбачений Законом (3% річних).

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку пені, інфляційних втрат, 40% річних, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" (вул. Корпоративна, буд. 55, оф. 76, м. Вінниця, 21023, код ЄДРПОУ 32829418) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088; вул. Дніпровська набережна, 23-В, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 35871504) 20189 грн 72 коп. основного боргу, 4221 грн 76 коп. пені, 5670 грн 77 коп. - 40% річних, 726 грн 18 коп. інфляційних втрат та 1378 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 22 листопада 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088; вул. Дніпровська набережна, 23-В, м. Київ, 02081; АДРЕСА_1, 21021)

4 - відповідачу (вул. Корпоратина, 55, офіс 76, м. Вінниця, 21023)