Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/17529/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа № 910/17529/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ВЕЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРССНАБ"

про стягнення 574 560,21 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ходацький С.Ю. (представник за довіреністю № 815/16 від 15.08.2016р.);

від відповідача: Українчук О.В. (представник за довіреністю від 17.10.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ВЕЙ" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРССНАБ" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Генеральним договором транспортного експедирування № 314/02-16 від 16.02.2016р. в розмірі 574 560,21 грн., з яких 520 073,14 грн. сума основного боргу, 50 137,05 грн. пеня та 4 350,02 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, проте в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 15.11.2016р. представником відповідача подано клопотання про заміну неналежного відповідача, відповідно до змісту якого, відповідач вказує на те, що ТОВ "РЕСУРССНАБ" є неналежним відповідачем у справі, натомість належними відповідачами є ПТЕП «Голд БЧ» та ТОВ «КОНЕКРЕЙНС», у зв'язку з чим просить суд визнати ТОВ "РЕСУРССНАБ" неналежним відповідачем, про що винести відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 15.11.2016р. судом було розглянуто клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

В прохальній частині поданого на розгляд суду клопотання вих. №15/ХІ - 16/1 від 15.11.2016р. про заміну неналежного відповідача, представник відповідача просить суд визнати ТОВ "РЕСУРССНАБ" неналежним відповідачем, про що винести відповідну ухвалу.

Разом з тим, в тексті клопотання, відповідач посилається на те, що належними відповідачами у даній справі є ПТЕП «Голд БЧ» та ТОВ «КОНЕКРЕЙНС» та у зв'язку з тим, що вказані підприємства є суб'єктами господарювання Республіки Білорусь, вказаний спір підлягає розгляду відповідними судовими установами Республіки Білорусь без участі відповідача (ТОВ " РЕСУРССНАБ"), а остаточне визначення питань підсудності є прерогативою суду.

Названа стаття процесуального кодексу передбачає: 1) залучення за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача (ч. 1 ст. 24 ГПК України), або 2) заміну первісного відповідача належним відповідачем за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі (ч. 2 ст. 24 ГПК України), натомість відповідач, заявляючи вказане клопотання, просить суд визнати ТОВ "РЕСУРССНАБ" неналежним відповідачем, про що винести відповідну ухвалу, що не передбачено процесуальним кодексом.

За таких обставин, клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

При цьому, суд не вбачає також правових підстав для залучення до участі у справі у якості інших відповідачів (ПТЕП «Голд БЧ» та ТОВ «КОНЕКРЕЙНС») за своєю ініціативою, оскільки між сторонами у даній справі укладено договір, відповідно до якого у них виникли взаємні права та обов'язки і саме на відповідача покладено обов'язок з оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 18.10.2016р.

В судовому засіданні 18.10.2016р. оголошено перерву до 15.11.2016р.

В судовому засіданні 15 листопада 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2016р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) було укладено Генеральний договір транспортного експедирування № 314/02-16, (надалі - Договір) відповідно до умов якого клієнт доручав, а експедитор зобов'язувався за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, що перевозяться залізничним транспортом, що узгоджені сторонами в додаткових угодах та/або заявках, що є невід'ємними частинами договору ( п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору експедитор надає клієнту додаткові послуги, що пов'язані з перевезенням його вантажів по території України та інших держав на умовах, передбачених даним договором і додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони погоджують який саме вантаж клієнта (найменування, кількість, код вантажу) буде експедируватися, маршрути його транспортування в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами даного договору. Умови надання експедитором послуг, передбачених договором, по відношенню до конкретного вантажу також будуть вважатися погодженими у випадку направлення клієнтом експедитору заявки, що містить всю необхідну інформацію та прийняття експедитором заявки до виконання у відповідності до п. п. 2.2. - 2.5. Договору.

Відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 16.02.2016 року сторони дійшли згоди що виконавець (позивач) надає замовнику (відповідачу) транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів, найменування послуг, найменування вантажу, маршрут експедирування, одиницю вимірювання, договірну ціну та додаткові витрати з якого сторони передбачили в п. 1. Даної угоди.

Згідно п. 2.2. Договору клієнт не пізніше 5 днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку та вказує в ній маршрут і всі можливі дані про вантаж і в обов'язковому порядку у відповідності з формою заявки вказує найменування, кількість, код вантажу, необхідний для перевезення рухливий стан, кількість вагонів, завантаження вагонів, строки транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача. Форма заявки міститься в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було направлено позивачу та прийнято останнім до виконання заявки на перевезення вантажів, а саме:

- Заявка вих. № 116 від 17.02.2016р. на перевезення 9 вагонів щебеню гранітного;

- Заявка вих. № 216 від 14.03.2016р. на перевезення 20 вагонів щебеню гранітного;

- Заявка вих. № 217 від 14.03.2016р. на перевезення 30 вагонів щебеню гранітного;

- Заявка вих. № 218 від 14.03.2016р. на перевезення 20 вагонів щебеню гранітного;

- Заявка вих. № 219 від 14.03.2016р. на перевезення 30 вагонів щебеню гранітного.

Після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок з указаною сумою, необхідною для надання послуг відповідно до заявки (п. 2.3. Договору).

При цьому, згідно п. 2.7. Договору сторони домовились, що підписані та завірені печаткою документи, передані за допомогою факсимільного зв'язку, телексом або комп'ютерним зв'язком мають юридичну силу нарівні з оригіналами.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на підставі п. п. 2.3., 2.7. Договору було направлено засобами комп'ютерного зв'язку рахунки на оплату перевезення вантажу, а саме:

- рахунок № 50 від 18.02.2016р. на суму 29 944,00 грн. та рахунок № 71 від 02.03.2016р. на суму 47 740,00 грн. на здійснення попередньої оплати по заявці вих. № 116 від 17.02.2016р. (9 вагонів);

- рахунок № 89 від 15.03.2016р. на суму 164 512,00 грн. та рахунок № 131 від 08.04.2016р. на суму 210 588,00 грн. на здійснення попередньої оплати по заявкам вих. № 216 від 14.03.2016р. (50 вагонів) та вих. № 217 від 14.03.2016р. (42 вагони, узгоджена сторонами кількість вагонів).

Заявки № 218 від 14.03.2016р. на перевезення 20 вагонів щебеню гранітного та вих. № 219 від 14.03.2016р. на перевезення 30 вагонів щебеню гранітного не були прийняті до виконання експедитором, що також було узгоджено з клієнтом.

Згідно п. 2.4. Договору після отримання плати в розмірі, що вказаний у відповідному рахунку, експедитор надає клієнту інструкцію по заповненню накладних СМГС на відвантаження партії вантажу і направляє згоду на відправку.

Як передбачено в п. 2.5. Договору угода між сторонами відносно організації та здійснення транспортного експедирування відповідної партії вантажу клієнта вважається укладеною з дати перерахування клієнтом грошових коштів і отримання підтвердження експедитором про надходження грошових коштів у вказаному у відповідному рахунку розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було перераховано на рахунок позивача в якості попередньої оплати по заявці вих. 116 від 17.02.2016р. (рахунки № 50 від 18.02.2016р. та № 71 від 02.03.2016р.) суму грошових коштів в розмірі 77 684,00 грн. та в якості попередньої оплати по заявці вих. 216 від 14.03.2016р. та вих. 217 від 14.03.2016р. (рахунки № 89 від 15.03.2016р. та № 131 від 08.04.2016р.) суму грошових коштів 134 316,00 грн. та 210 588,00 грн., що разом становить 422 588,00 грн.

За таких обставин, на підставі п. 2.5. Договору між сторонами було досягнуто згоди відносно організації перевезення 9, 20, 22 вагонів відповідно з вантажем клієнта (заявки вих. № 116 від 17.02.2016р., вих. № 216 від 14.03.2016р. та вих. № 217 від 14.03.2016р.).

Згідно п. 2.11. Договору факт надання послуг експедитором при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображають шлях слідування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.

Як передбачено в п. 1.3. Договору з метою виконання своїх зобов'язань відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору експедитор уповноважується від свого імені і за рахунок клієнта укласти угоди з транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажу залізничним транспортом, які є предметом цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що для організації перевезення 9 та 20 вагонів вантажу відповідача по заявкам вих. № 116 від 17.02.2016р. та вих. № 216 від 14.03.2016р., позивачем було залучено ПТЕУП «Голд-БЧ», з яким було укладено відповідний договір № 01/15 від 17.03.2015р. (копія договору міститься в матеріалах справи).

Також, задля організації перевезення 22 вагонів вантажу відповідача по заявці вих. № 217 від 14.03.2016р., позивачем було залучено ІТУП «Градологістик», з яким було укладено Договір № 49/14-Т від 01.10.2014р. (копія договору міститься в матеріалах справи).

На підтвердження факту надання позивачем послуг, останнім надано до матеріалів справи відповідні СМГС накладні на 51 вагон з вантажем.

З урахуванням всіх витрат по факту здійснення перевезення вантажу відповідача по його заявкам, позивачем було складено акти виконаних робіт № 25 від 29.02.2016р. на суму 77 684,00 грн. та № 75 від 30.04.2016р. на суму 864 977,14 грн., які разом з актами звірки взаємних розрахунків були направлені для узгодження з відповідачем засобами комп'ютерного зв'язку, проте, як зазначає позивач, що також не спростовано відповідачем підписаних клієнтом актів він не отримав.

Згідно п. 3.2.1. Договору клієнт зобов'язувався своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізними дорогами та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також сплачувати плату експедитору в порядку, визначеному в даному договорі.

Як передбачено в п. 3.2.7. Договору клієнт зобов'язаний відшкодувати експедитору витрати залізним дорогам за затримку вагонів, контейнерів та вантажів на станціях залізних доріг із-за неправильного оформлення вантажовідправниками перевізних документів, не прикріплення накладних СМГС необхідних документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур або неправильне їх оформлення; невчасним завантаженням та вивантаженням вантажів, пов'язаних з перевіркою вантажів митними та іншими органами контролю, іншими причинами, які не залежать від експедитора протягом п'яти календарних днів з отримання відповідного рахунку від Експедитора, при пред'явленні експедитором відповідних документів.

Відповідно до п. 4.1. Договору клієнт сплачує експедитору вартість послуг транспортного експедирування на підставі виставленого експедитором рахунку.

В п. 4.3. Договору сторони домовились, що розмір плати експедитору за даним договором визначається як різниця між ціною послуг (робіт), досягнутої сторонами у відповідній додатковій угоді та/або рахунку, виставленому на підставі відповідної заявки, і тою найбільш вигідною ціною, за якою експедитор уклав угоди з транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажів клієнта. Виплата здійснюється шляхом утримання експедитором суми плати з грошових коштів, що перераховуються клієнтом на банківський рахунок експедитора.

Згідно пункту 4.9 Договору у випадку, якщо вартість фактично понесених витрат експедитора по організації перевезення вантажів відповідно до Заявки перевищила спочатку узгоджену сторонами суму, клієнт зобов'язаний компенсувати експедитору відповідну різницю на підставі рахунків, отриманих від залізних доріг України та інших підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази на підтвердження понесених ПТЕУП «Голд-БЧ» витрат при перевезення вантажу відповідача на суму 1 088,80 дол. США та на суму 14 744,23 дол. США, про що складені відповідні акти виконаних робіт і звірки взаєморозрахунків № 1 за період з 01.02.2016р. по 29.02.2016р. та № 2 за період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р., а також рахунки-фактури № 23 від 15.02.2016р. та № 33 від 08.04.2016р.

Крім того, матеріалами справи також підтверджено понесення ІТУП «Градологістик» витрат при перевезення вантажу відповідача на суму 2 706,00 дол. США та на суму 8 308,74 дол. США, про що складені акти приймання-передачі виконаних робіт по транспортно-експедиторському обслуговуванню № 01/313 від 30.04.2016р. та № 02/313 від 30.04.2016р., акти звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2016р. та станом на 31.05.2016р., а також рахунки на оплату № 431-Т від 25.04.2016р. та № 481-Т від 11.05.2016р.

Позивач за фактом здійснення організації перевезення з урахуванням фактичних витрат, які були оплачені відповідачем та з урахуванням здійсненої останнім передоплати вартості послуг, було виставлено відповідачу для оплати в порядку п. 2.7. Договору наступні рахунки:

- № 144 від 14.04.2016р. на суму 102 204,00 грн.

- № 145 від 14.04.2016р. на суму 201 373,00 грн.

- № 247 від 23.05.2016р. на суму 216 496,14 грн., які були залишені відповідачем без оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. 01.06 від 06.06.2016р. на суму 520 073,14 грн., на яку відповідачем було надано відповідь, якою останній гарантував позивачу сплату додаткових витрат за транспортно-експедиторські послуги з дотриманням умов договору та чинного законодавства України.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» .

Так, відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про транзит вантажів» , який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС ), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД ) або накладна УМВС (СМГС ), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Факт надання послуг за Договором укладеним з позивачем, відповідачем не заперечувався.

Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем підтверджено суму витрат з перевезення вантажу відповідача належними та допустимими доказами та в передбаченому договором порядку направлено відповідачу рахунки на оплату таких витрат, натомість відповідачем не здійснено з позивачем кінцевих розрахунків за договором.

За таких обставин, факт наявності заборгованості відповідача за надані позивачем послуги на загальну суму 520 073,14 грн. є документально підтвердженим та відповідачем у встановленому законом порядку не спростований.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 520 073,14 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 50 137,05 грн. та 3 % річних в розмірі 4 350,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі прострочення перерахування грошових коштів у встановлені сторонами строки, експедитор має право вимагати від клієнта оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він здійснений в порушення норм договору та чинного законодавства України, оскільки здійснений на всю суму заборгованості, а не по кожному рахунку окремо, крім того, позивачем при розрахунку пені невірно вказано кількість днів у році (366 днів у 2016р.), що призвело до збільшення нарахованої ним суми пені, а тому суд проводить власний розрахунок пені.

За таких обставин, за порушення оплати вартості наданих позивачем послуг, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені, а саме:

245,74 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016р.) * 44% * 2 (кількість днів прострочення з 20.04.2016р. по 21.04.2016р.) : 366;

3 713,97 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016р.) * 38% * 35 (кількість днів прострочення з 22.04.2016р. по 26.05.2016р.) : 366;

2 814,80 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016р.) * 36% * 28 (кількість днів прострочення з 27.05.2016р. по 23.06.2016р.) : 366;

3 225,29 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016р.) * 33% * 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016р. по 28.07.2016р.) : 366;

1 558,19 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016р.) * 31% * 18 (кількість днів прострочення з 29.07.2016р. по 15.08.2016р.) : 366.

484,17 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016р.) * 44% * 2 (кількість днів прострочення з 20.04.2016р. по 21.04.2016р.) : 366;

7 317,65 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016р.) * 38% * 35 (кількість днів прострочення з 22.04.2016р. по 26.05.2016р.) : 366;

5 546,01 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016р.) * 36% * 28 (кількість днів прострочення з 27.05.2016р. по 23.06.2016р.) : 366;

6 354,80 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016р.) * 33% * 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016р. по 28.07.2016р.) : 366;

3 070,11 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016р.) * 31% * 18 (кількість днів прострочення з 29.07.2016р. по 15.08.2016р.) : 366.

5 536,62 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016р.) * 36% * 26 (кількість днів прострочення з 29.05.2016р. по 23.06.2016р.) : 366;

6 832,05 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016р.) * 33% * 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016р. по 28.07.2016р.) : 366;

3 300,67 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016р.) * 31% * 18 (кількість днів прострочення з 29.07.2016р. по 15.08.2016р.) : 366.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню на суму 50 000,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений в позовній заяві розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що він здійснений в порушення норм договору та чинного законодавства України, оскільки здійснений на всю суму заборгованості, а не по кожному рахунку окремо, крім того, позивачем при розрахунку 3 % річних невірно вказано кількість днів у році (366 днів у 2016р.), що призвело до збільшення нарахованої ним суми 3 % річних, а тому суд проводить власний розрахунок 3 % річних.

За таких обставин, за порушення оплати вартості наданих позивачем послуг, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума 3 % річних, а саме:

988,53 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016р.) * 3% * 118 (кількість днів прострочення з 20.04.2016р. по 15.08.2016р.) : 366;

1 947,71 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016р.) * 3% * 118 (кількість днів прострочення з 20.04.2016р. по 15.08.2016р.) : 366;

1 401,90 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016р.) * 3% * 79 (кількість днів прострочення з 29.05.2016р. по 15.08.2016р.) : 366.

За таких обставин, за порушення оплати вартості наданих позивачем послуг, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума 3% річних в розмірі 4 338,14 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17529/16 підлягають частковому задоволенню, а до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 520 073,14 грн. сума основного боргу, 50 000,07 грн. пені та 4 338,14 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 8 616,16 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРССНАБ" (код ЄДРПОУ 33501508, адреса: 03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 68/1, офіс 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ВЕЙ" (код ЄДРПОУ 36861759, адреса: 02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 36-Г, кв. 45) 520 073,14 грн. (п'ятсот двадцять тисяч сімдесят три гривні 14 коп.) суми основного боргу, 50 000,07 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 07 коп.) пені, 4 338,14 грн. (чотири тисячі триста тридцять вісім гривень 14 коп.) 3 % річних та 8 616,16 грн. (вісім тисяч шістсот шістнадцять гривень 16 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов