Постанова

від 14.02.2017 по справі 910/17529/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 910/17529/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Ходацький С.Ю. - дов. № 815/16 від 15.08.2016

Мирошніченко Л.М. - директор, наказ № 1-2010к від 23.12.2009

від відповідача Українчук О.В. - дов. б/н від 17.10.2016

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРССНАБ

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.11.2016 (суддя Босий В.П.)

у справі № 910/17529/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛД ВЕЙ

(далі - ТОВ ГОЛД ВЕЙ )

до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРССНАБ

(далі - ТОВ РЕСУРССНАБ )

про стягнення 574 560, 21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17529/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРССНАБ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛД ВЕЙ 520 073,14 грн. суми основного боргу, 50 000,07 грн. пені, 4 338,14 грн. 3 % річних та 8 616,16 грн. судового збору, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення винесено з порушенням й неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи. За твердженнями апелянта, вимоги позивача обумовлені тим, що при перевезенні вантажів ТОВ РЕСУРССНАБ Білоруською залізницею Підприємству Голд БЧ були виставлені донарахування за переадресування вагонів, які не підлягають задоволенню, оскільки з ТОВ РЕСУРССНАБ Товариством КОНЕКРЕЙНС (яке здійснило переадресування) та ПТЕУП Голд БЧ (яке дало згоду на переадресування) не було узгоджено такого переадресування вагонів, відповідач не був його ініціатором та не надавав цим юридичним особам будь-яких розпоряджень з цього приводу, а тому не повинен нести відповідальності за неузгоджені з ним дії та оплачувати їх. На думку апелянта, питання з приводу неузгодженого безпідставного чи помилкового переадресування вантажів позивач повинен вирішувати з залученими ним для здійснення спірного перевезення особами. Крім цього, оскільки ТОВ КОНЕКРЕЙНС та ПТЕУП Голд БЧ є суб'єктами господарювання Республіки Білорусь та саме переадресування вантажів здійснювалось на території Республіки Білорусь, даний спір за правилами визнаного позивачем та відповідачем міжнародно-правового акту (Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 року) повинен розглядатись відповідним білоруським судом тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/17529/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРССНАБ прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 10.01.2017.

В судовому засіданні 10.01.2017 оголошено перерву на 31.01.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України продовжено розгляд справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 14.02.2017. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛД ВЕЙ надати оригінал Генерального договору транспортного експедирування № 314/02-16 від 16.02.2016 з додатком до нього, оригінали заявок, рахунків за Договором на підтвердження суми позову для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені читабельні копії даних документів для доручення до матеріалів справи.

13.02.2017 надійшли додаткові пояснення по справі представника позивача з додатком належним чином засвідчених копій витребуваних судом документів.

В судове засідання з'явилися представники сторін, представник відповідача ( апелянта) доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її за задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечували, просили не брати її до уваги, а відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених в додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛД ВЕЙ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРССНАБ про стягнення суми заборгованості за Генеральним договором транспортного експедирування № 314/02-16 від 16.02.2016 в розмірі 574 560,21 грн., з яких 520 073,14 грн. сума основного боргу, 50 137,05 грн. пеня та 4 350,02 грн. 3 % річних. В обґрунтуванням своїх позовних вимог посилалось на неналежне виконання відповідачем умов цього Генерального договору в частині оплати наданих позивачем послуг. За твердженнями позивача, для надання послуг транспортного експедирування 51-го вагону (згідно заявок відповідача) по територіях Республіки Білорусь та Російської Федерації ним залучено інші підприємства. По факту здійснення органіці перевезення, з урахуванням фактично понесених витрат, зокрема донарахованих Білоруською залізничною дорогою в зв'язку з переадресуванням вантажу, які оплачував експедитор (позивач), останнім складено відповідні акти та виставлено відповідачу рахунки на оплату, які були надіслано засобами комп'ютерного зв'язку й які по сьогоднішній день не оплачено. В результаті у відповідача утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, а також нарахування пені та 3% річних за прострочення оплати.

Як встановлено матеріалами справи, 16.02.2016 між позивачем (експедитором) та відповідачем (клієнтом) було укладено Генеральний договір транспортного експедирування № 314/02-16 (далі - Договір), за умовами якого клієнт доручив, а експедитор зобов'язався за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, які перевозяться залізничним транспортом й узгоджено сторонами в додаткових угодах та/або заявках (невід'ємних частинах договору ( п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору експедитор надає клієнту додаткові послуги, що пов'язані з перевезенням його вантажів по території України та інших держав на умовах Договору і додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони погоджують який саме вантаж клієнта (найменування, кількість, код) буде експедируватися, маршрути його транспортування в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору. Умови надання експедитором послуг за Договором по відношенню до конкретного вантажу будуть вважатися погодженими у випадку направлення клієнтом експедитору заявки, яка містить всю необхідну інформацію, а також прийняття експедитором заявки до виконання згідно п. п. 2.2. - 2.5. Договору.

Відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 16.02.2016 сторони дійшли згоди, що виконавець (позивач) надає замовнику (відповідачу) транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів, найменування послуг, найменування вантажу, маршрут експедирування, одиницю вимірювання, договірну ціну та додаткові витрати (п. 1.цієї угоди).

Положеннями п. 2.2. Договору сторони погодили, що клієнт не пізніше 5 днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє експедитору заявку, в якій вказує маршрут й всі можливі дані про вантаж, а також в обов'язковому порядку у відповідності до форми заявки зазначає найменування, кількість, код вантажу, необхідний для перевезення рухливий стан, кількість вагонів, завантаження вагонів, строки транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача. Форма заявки міститься в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем було надіслано позивачу та прийнято останнім до виконання заявки на перевезення вантажів, а саме:

- заявка вих. № 116 від 17.02.2016 на перевезення 9 вагонів щебеню гранітного;

- заявка вих. № 216 від 14.03.2016 на перевезення 20 вагонів щебеню гранітного;

- заявка вих. № 217 від 14.03.2016р. на перевезення 30 вагонів щебеню гранітного;

- заявка вих. № 218 від 14.03.2016р. на перевезення 20 вагонів щебеню гранітного;

- заявка вих. № 219 від 14.03.2016р. на перевезення 30 вагонів щебеню гранітного.

Так, в заявці № 116 від 17.02.2016 (а. с. 27, т. 1) за підписом Директора ТОВ РЕСУРССНАБ про перевезення 9 полувагонів відповідачем вказано станцію призначення Орша-Восточная, відправник ТОВ Воровський кар'єр , отримувач - ТОВ КОНЕКРЕЙНС . В заявці (б/н та б/д), яка надана позивачем суду апеляційної інстанції та прийнята ним до уваги, зазначено станція відправки Орша-Восточная (166704), станція призначення - Бескудниково (195800), вантажовідправник - ТОВ КОНЕКРЕЙНС , вантажоодержувач - МТФ завод Мокон , філіал ПАО МОСТОТРЕСТ , що відповідає даним заяви № 21/02 від 21.02.2016 ТОВ КОНЕКРЕИНС про переадресування вантажів, та збігається з даними СМЕС накладних № 35371780, № 01358283 (а. с. 141-144, т. 1).

Дані заявок № 216 та 218 від 14.03.2016 (а. с. 36, 38, т. 1) підтверджують повне співпадіння станцій відправки і призначення, вантажовідправників і вантажоодержувачів з даними у листах № 11/04, 21/04, 22/04 ТОВ КОНЕКРЕЙНС про переадресацію (а. с. 239-242, т. 1) і даними СМГС накладних № 36046178, 01394103 по факту здійснення перевезення (а. с. 145-157, т. 1).

Заявки № 217 та 219 (а. с. 37, 39, т. 1) підтверджують співпадіння замовленого перевезення 22 вагонів з тим, що було здійснено по факту згідно даних СМГС накладних № 36145316, 01394129 ( на 12 вагоні) та № 36136133, 01394138, 01394130, 01394134 (на 10 вагонів) (а. с. 158-178, т. 1).

Заявки на виконання Договору відповідачем направлялися позивачу засобами електронної пошти, як вкладені файли електронний лист - відскановані з оригіналів з підписом та печаткою директора відповідача, які згідно 2.7. Договору мають юридичну силу нарівні з оригіналами, проте оригіналів цих заявок відповідачем позивачу не передавалися.

З огляду на наведене, відповідач самостійно обрав ТОВ КОНЕКРЕЙНС як вантажоодержувача на станції Орша-Восточная (166704) та вантажовідправником з цієї станції далі до станції Бескудниково (195800) та Балабаново (183606). Обраний згідно заявок відповідачем маршрут, вантажовідправники та вантажоодержувачі повністю відповідають фактичному перевезенню згідно СМГС накладних та заяв про переадресування, яку фактично здійснено без вказівок, погодження та попередження позивача, відтак доводи відповідача про те, що ТОВ КОНЕКРЕЙНС не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем, а отже діяв неправомірно відповідно до параграфу першого статті 20 Угоди 1951 Про міжнародне залізничне вантажне сполучення не заслуговують на увагу, адже спростовуються матеріалами справи.

Після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок з визначеною сумою, необхідною для надання послуг відповідно до заявки (п. 2.3. Договору).

Як вище згадувалось, згідно п. 2.7. Договору сторони домовились, що підписані та завірені печаткою документи, передані за допомогою факсимільного зв'язку, телексом або комп'ютерним зв'язком мають юридичну силу нарівні з оригіналами.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на підставі п. п. 2.3., 2.7. Договору засобами комп'ютерного зв'язку було направлено рахунки на оплату перевезення вантажу, а саме:

рахунок № 50 від 18.02.2016р на суму 29 944,00 грн. та рахунок № 71 від 02.03.2016 на суму 47 740,00 грн. на здійснення попередньої оплати по заявці вих. № 116 від 17.02.2016 (9 вагонів);

рахунок № 89 від 15.03.2016 на суму 164 512,00 грн. та рахунок № 131 від 08.04.2016 на суму 210 588,00 грн. на здійснення попередньої оплати по заявкам вих. № 216 від 14.03.2016 (50 вагонів) та вих. № 217 від 14.03.2016 (42 вагони, узгоджена сторонами кількість вагонів).

Заявки № 218 від 14.03.2016 на перевезення 20 вагонів щебеню гранітного та № 219 від 14.03.2016 на перевезення 30 вагонів щебеню гранітного не були прийняті до виконання експедитором, що також було узгоджено з клієнтом.

За умовами п. 2.4. Договору після отримання плати в розмірі, вказаному у відповідному рахунку, експедитор надає клієнту інструкцію по заповненню накладних СМГС на відвантаження партії вантажу і направляє згоду на відправку.

Як передбачено п. 2.5. Договору угода між сторонами відносно організації та здійснення транспортного експедирування відповідної партії вантажу клієнта вважається укладеною з дати перерахування клієнтом грошових коштів і отримання експедитором підтвердження про надходження грошових коштів у відповідному розмірі.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем перераховано на рахунок позивача в якості попередньої оплати по заявці № 116 від 17.02.2016 (рахунки № 50 від 18.02.2016 та № 71 від 02.03.2016) суму грошових коштів в розмірі 77 684,00 грн. та в якості попередньої оплати по заявках № 216 від 14.03.2016 та № 217 від 14.03.2016 (рахунки № 89 від 15.03.2016 та № 131 від 08.04.2016) суму грошових коштів в розмірі 134 316,00 грн. та 210 588,00 грн., що разом становить 422 588,00 грн.

За таких обставин, на підставі п. 2.5. Договору між сторонами було досягнуто згоди відносно організації перевезення 9, 20, 22 вагонів відповідно з вантажем клієнта (заявки №116 від 17.02.2016, №216 від 14.03.2016, №217 від 14.03.2016).

Факт надання послуг експедитором при перевезенні підтверджується згідно п. 2.11. Договору єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображають шлях слідування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.

З метою виконання своїх зобов'язань відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору експедитор уповноважується від свого імені і за рахунок клієнта укласти угоди з транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажу залізничним транспортом, які є предметом Договору (п. 1.3. Договору).

Як встановлено матеріалами справи, для організації перевезення 9 та 20 вагонів вантажу відповідача по заявкам № 116 від 17.02.2016 та № 216 від 14.03.2016 позивачем залучено ПТЕУП Голд-БЧ , з яким укладено відповідний договір № 01/15 від 17.03.2015р. ( копія наявна в матеріалах справи).

Задля організації перевезення 22 вагонів вантажу відповідача по заявці № 217 від 14.03.2016 позивачем залучено ІТУП Градологістик , з яким укладено Договір № 49/14-Т від 01.10.2014р. (копія наявна в матеріалах справи).

На підтвердження факту надання позивачем послуг, останнім надано до матеріалів справи відповідні СМГС накладні на 51 вагон з вантажем.

З урахуванням всіх витрат по факту здійснення перевезення вантажу відповідача, позивачем складено акти виконаних робіт № 25 від 29.02.2016р. на суму 77 684,00 грн. та № 75 від 30.04.2016р. на суму 864 977,14 грн., які 13.05.2016 разом з актами звірки взаємних розрахунків надіслано засобами комп'ютерного зв'язку для узгодження з відповідачем, проте підписаних клієнтом актів позивач не отримав. Разом з тим, в суді апеляційної інстанції відповідачем долучено до матеріалів справи копію підписаного ним акту № 25 від 29.02.2016 на суму 77 684, 00 грн. (а. с. 22, т. 2), який був повністю ним оплачений.

За умовами п. 3.2.1. Договору клієнт зобов'язувався своєчасно перераховувати експедитору грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізничними дорогами та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, а також сплачувати плату експедитору в порядку, визначеному Договором.

Сторони погодили (п. 3.2.7. Договору), що клієнт зобов'язаний відшкодувати експедитору витрати залізним дорогам за затримку вагонів, контейнерів та вантажів на станціях залізних доріг із-за неправильного оформлення вантажовідправниками перевізних документів, не прикріплення до накладних СМГС відповідних документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур або неправильне їх оформлення; невчасним завантаженням та вивантаженням вантажів, пов'язаних з перевіркою вантажів митними та іншими органами контролю, іншими причинами, які не залежать від експедитора протягом п'яти календарних днів з отримання відповідного рахунку від експедитора, при пред'явленні експедитором відповідних документів.

Клієнт сплачує експедитору вартість послуг транспортного експедирування на підставі виставленого експедитором рахунку (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору розмір плати експедитору за Договором визначається як різниця між ціною послуг (робіт), досягнутої сторонами у відповідній додатковій угоді та/або рахунку, виставленому на підставі відповідної заявки, і тою найбільш вигідною ціною, за якою експедитор уклав угоди з транспортними та іншими підприємствами відносно перевезення вантажів клієнта. Виплата здійснюється шляхом утримання експедитором суми плати з грошових коштів, що перераховуються клієнтом на банківський рахунок експедитора.

Згідно п. 4.9 Договору у випадку, якщо вартість фактично понесених витрат експедитора по організації перевезення вантажів відповідно до заявки перевищила спочатку узгоджену сторонами суму, клієнт зобов'язаний компенсувати експедитору відповідну різницю на підставі рахунків, отриманих від залізничних доріг України та інших підприємств.

Послуги щодо перевезення вантажу відповідача по його заявкам були надані залученими позивачем на підставі п. 1.3 Договору іншими підприємствами (експедиторами), які відповідно, надали послуги транспортного експедирування вантажів клієнта, які як експедитори оплачували послуги перевізників (залізних доріг), а тому позивач складав Акт № 75 і виставляв рахунки на його оплату відповідачу саме на підставі рахунків інших підприємств (п. 4.9 Договору).

Виставлені рахунки по Акту № 75 на 864 977,14 грн. обґрунтовано звітом позивача до цього Акту ( а. ч. 46-47, т. 1), відповідно до якого перевізні платежі (витратна частина позивача) складає 857 849,14 грн. ( комісія + 7128,00 грн.).

Так, витратна частина (перевізні платежі) виставлені для сплати відповідачу по Акту №75 і звіту підтверджується:

- актом виконаних робіт та звірки взаєморозрахунків № 2 (а.с. 55, т. 1) та рахунком ПТЕУП Голд-БЧ № 33 (а.с. 54, т. 1) на суму 14 744,23 доларів США, що станом на дату складання Акту № 75 (30.04.2016) по курсу НБУ (25,186528) становило 371 355,96173344 грн.

- актом прийому-передачі виконаних робіт № 01/313 (а. с. 78, т. 1), актами звірки взаєморозрахунків (а. с. 76-77, т. 1) та рахунком ІТУП Градалогістік № 431-Т (а. с. 80, т. 1) на суму 2706,00 доларів США , що станом на дату складання Акту № 75 (30.04.2016) по курсу НБУ (25,186528) становило 68 154,744768 грн.

- актом прийому-передачі виконаних робіт № 01/314 (а. с. 79, т. 1), актами звірки взаєморозрахунків (а. с. 76-77, т. 1), рахунком ІТУП Градалогістік № 481-Т (а. с. 81, т. 1) на суму 8308,74 доларів США , що станом на дату складання Акту № 75 (30.04.2016) по курсу НБУ (25,186528) становило 209 268,31265472 грн.

Витрати згідно Акту виконаних робіт № 39/04-4-2016, відповідно до якого за перевезення територією Російської Федерації вагонів відповідача, позивач компенсує залученій ним компанії ТОВ РусТранс за сумою 42 вагонів - 540 498,22 руб. (видокремлено та сплюсовано витрати виключно за 42 вагони відповідача), що станом на дату складання Акту № 75 (30.04.2016) по курсу НБУ (3,8681 за 10 одиниць) становило 209 070,10 грн. (а. с. 179-181, т. 1). При цьому слід зазначити, ТОВ РусТранс виставило позивачу Рахунок № 373 від 10.05.2016, в якому послуги перевезення вагонів відповідача були об'єднані з перевезеннями інших вагонів за квітень місяць, які не мають відношення до відповідача. В цей рахунок № 373 об'єднано оплата Актів № 39/04-4-2016, № 39/04-3- 2016, № 39/04-2-2016, № 39/04-1-2016 (копії яких наявні в матеріалах справи).

Таким чином, виставлені позивачу суми по факту організації перевезення залученими компаніями, які відповідно до п. п. 3.2.7, 4.9 Договору, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу, вірно нараховані та виставлені до сплати як перевізні платежі по акту № 75 і звіту до нього в розмірі 857 849,14 грн. + 7 128,00 грн. комісія експедитора з ПДВ, всього 864 977,14 грн.

Як встановлено матеріалами справи, акт № 75 на суму 864 977, 14 грн., який позивач вважав не підписаним відповідачем, був частково ним оплаченим, що підтверджують виписки по рахунку позивача за 2016 рік (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 90-95, т. 1). Так, з належних до сплати 864 977,14 грн. відповідач оплатив 344 904, 00 грн. (виписка 0001993 на 95 940, 00 грн., виписка 0001996 на 38 376, 00 грн., виписка 0002017 на 100 000,00 грн., виписка 0002022 на 110 588,00 грн.), тобто оплаченими є рахунки № № 89, 131 (а. с. 41, 43, т. 1).

За твердженнями позивача при виставленні рахунку № 131 було враховано, що замість заявлених 50 вагонів по заявкам №№ 216, 217, 218, 219, надійшло фактично, і було відправлено 42, а також здійснено часткову оплату по попередньому рахунку № 89.

З огляду на наведене, неоплаченими залишаються 520 073,14 грн. (рахунок № 144 від 14.04.2016 на 102 204,00 грн. (а. с. 50, т. 1), рахунок №145 від 14.04.2016 на 201 373,00 грн. (а. с. 51, т. 1) та рахунок №247 від 23.05.2016 на 216 496,14 грн. а. с. 75, т. 1).

01.06.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. 01.06 на суму 520 073,14 грн., на яку відповідачем було надано відповідь з гарантією сплати позивачу додаткових витрат за транспортно-експедиторські послуги з дотриманням умов договору та чинного законодавства України, однак повністю за надані послуги з перевезення вантажу розрахунок не провів, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Так, цивільні права та обов'язки на підставі ч.1 ст.11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, що кореспондується зі ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Так, на підставі частин 11, 12 ст. 9 згаданого Закону перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст.6 Закону України Про транзит вантажів , який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA). При декларуванні транзитних вантажів відповідно до митного законодавства України до органів доходів і зборів подається вантажна митна декларація (ВМД) або накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), книжка МДП (Carnet TIR), книжка АТА (Carnet ATA), необхідні для здійснення митного контролю.

Положеннями ст.931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами суму витрат з перевезення вантажу, зокрема витрат на переадресування такого вантажу, а також в передбаченому Договором порядку надіслано відповідачу відповідні рахунки на оплату таких витрат, проте відповідачем не здійснено з позивачем кінцевих розрахунків за Договором та не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав,що дозволяють йому невиконувати свої зобов'язання за Договором, зокрема, щодо оплати послуг з переадресування вантажу для його доставки в кінцевий пункт призначення.

З огляду на умови Генерального договору щодо організації перевезень шляхом укладення угод з транспортними та іншими підприємствами відносно перевезень вантажу залізничним транспортом, які є предметом Договору, та обов'язку клієнта (відповідача) перерахувати позивачу грошові кошти, необхідні для проведення розрахунків з відповідними залізничними дорогами та іншими підприємствами, послуги яких необхідні для транспортування вантажів клієнта, не заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність у нього зобов'язань з приводу сплати ним донарахувань, зокрема за переадресування вантажів.

Крім цього, не надано суду відповідачем й договорів поставки (для встановлення отримувача (замовника) вантажу та кінцевого пункту призначення його доставки, відповідно до якого було здійснено спірне перевезення вантажу з переадресуванням, відповідно відповідачем не підтверджено документально того факту, що вищезгадане переадресування відбулось не з його вини чи замовлення тощо.

В контексті пункту 3.2.4. Генерального Договору, відповідно до якого клієнт (відповідач) зобов'язаний забезпечити правильність оформлення перевізних документів, наявність документів для виконання всіх необхідних митних, фіто санітарних та інших процедур та інших документів, які прикріплюються до перевізних документів (самостійно або вантажовідправником) згідно діючого законодавства України, СМГС та інших міжнародних договорів та інструкцій експедитора, безпідставними видаються твердження апелянта з приводу того, що відповідач не повинен нести відповідальності за помилкове оформлення документів вантажовідправником. Оскільки згідно Генерального договору обов'язок оплати послуг щодо перевезення вантажів клієнта покладений на відповідача, позивач просив стягнути з відповідача кошти, сплачені залізничним дорогам, залученим експедиторськими компаніями (ПТЕУП Голд-БЧ , ІТУП Градалогістік , ТОВ РусТранс ), які в свою чергу вимагають оплати цих витрат з позивача, хоча така оплата здійснюється через експедитора і залучених ним експедиторів.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 520 073,14 грн. заборгованості згідно Генерального договору, які визнав доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивачем заявлено до стягнення з відповідача 50 137,05 грн. пені та 4 350,02 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі прострочення перерахування грошових коштів у встановлені сторонами строки, експедитор має право вимагати від клієнта оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) на підставі ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано ( ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити згідно ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, апеляційний суд встановив, що розрахунки здійснено в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, оскільки розрахунки здійснено на всю суму заборгованості, а не по кожному рахунку окремо, при розрахунку пені та 3% річних позивачем невірно вказано кількість днів у році (366 в 2016), що призвело до збільшення нарахованої суми пені та 3% річних.

За наведених обставин, апеляційний суд здійснив власний розрахунок пені за заявлений позивачем період наступним чином:

245,74 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016) * 44% * 2 (кількість днів прострочення з 20.04.2016 по 21.04.2016) : 366;

3 713,97 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016) * 38% * 35 (кількість днів прострочення з 22.04.2016 по 26.05.2016) : 366;

2 814,80 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016) * 36% * 28 (кількість днів прострочення з 27.05.2016 по 23.06.2016) : 366;

3 225,29 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016) * 33% * 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016 по 28.07.2016) : 366;

1 558,19 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016) * 31% * 18 (кількість днів прострочення з 29.07.2016 по 15.08.2016) : 366.

484,17 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016) * 44% * 2 (кількість днів прострочення з 20.04.2016 по 21.04.2016) : 366;

7 317,65 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016) * 38% * 35 (кількість днів прострочення з 22.04.2016 по 26.05.2016) : 366;

5 546,01 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016) * 36% * 28 (кількість днів прострочення з 27.05.2016 по 23.06.2016) : 366;

6 354,80 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016) * 33% * 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016 по 28.07.2016) : 366;

3 070,11 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016) * 31% * 18 (кількість днів прострочення з 29.07.2016 по 15.08.2016) : 366.

5 536,62 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016) * 36% * 26 (кількість днів прострочення з 29.05.2016 по 23.06.2016) : 366;

6 832,05 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016) * 33% * 35 (кількість днів прострочення з 24.06.2016 по 28.07.2016) : 366;

3 300,67 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016) * 31% * 18 (кількість днів прострочення з 29.07.2016 по 15.08.2016) : 366.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 000,07 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Крім цього, апеляційний суд здійснив власний розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період:

988,53 грн. = 102 204,00 грн. (сума боргу за рахунком № 144 від 14.04.2016) * 3% * 118 (кількість днів прострочення з 20.04.2016 по 15.08.2016) : 366;

1 947,71 грн. = 201 373,00 грн. (сума боргу за рахунком № 145 від 14.04.2016) * 3% * 118 (кількість днів прострочення з 20.04.2016 по 15.08.2016) : 366;

1 401,90 грн. = 216 496,14 грн. (сума боргу за рахунком № 247 від 23.05.2016) * 3% * 79 (кількість днів прострочення з 29.05.2016 по 15.08.2016) : 366.

За таких обставин, за порушення оплати вартості наданих позивачем послуг, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає 4 338,14 грн. 3 % річних, відповідно в іншій частині вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Доводи відповідача (апелянта) про те, що оскільки ТОВ КОНЕКРЕЙНС та ПТЕУП Голд БЧ є суб'єктами господарювання Республіки Білорусь та й саме переадресування вантажів здійснювалось на території Республіки Білорусь, даний спір за правилами визнаного позивачем та відповідачем міжнародно-правового акту (Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 року) повинен розглядатись відповідним білоруським судом як безпідставні та необгрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки даний спір виник між суб'єктами господарювання України (позивачем та відповідачем) на підставі укладеного між ними Генерального договору, відтак підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно чинного законодавства України.

Інші доводи відповідача (апелянта) щодо порушення місцевим господарським судом вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРССНАБ залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17529/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/17529/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко