Постанова

від 17.11.2016 по справі 914/1492/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа № 914/1492/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 кооперативу №119 від 12.09.16р., б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2016р.

у справі № 914/1492/16

за позовом Львівського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 кооперативу №119, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Орієнт-Експрес»

про стягнення 27765,79 грн.,

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_3,

- від відповідача - ОСОБА_4,

- від третьої особи - ОСОБА_5

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам та третій особі роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2016р. у справі №914/1492/16 (суддя Березяк Н.Є.) задоволено позов Львівського комунального підприємства (надалі - ЛКП) «Львівтеплоенерго», стягнуто з ОСОБА_2 кооперативу № 119 (надалі - ЖБК №119) на користь позивача 22892,90 грн. основної заборгованості, 1590,93 грн. пені, 2981,69 грн. інфляційних втрат, 300,27 грн. 3% відсотки річних та 1378,00 грн. судового збору.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що позивач відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3486/Ф від 07.09.2002р. за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р. поставив відповідачу теплову енергію на суму 22892,90 грн., яка останнім не була сплачена. Щодо заперечень відповідача, що в цю суму заборгованості включена заборгованість за спожиту теплову енергію Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) - фірмою «Орієнт-експрес», яке є окремим споживачем, то місцевий господарський суд встановив, що в опалювальну площу відповідача фактично входить лише належна йому площа без площі ТзОВ - фірми «Орієнт-Експрес», а тому саме відповідач повинен оплачувати вартість фактично поставленої йому теплової енергії в гарячій воді.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ЖБК №119 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі (із врахуванням клопотання від 16.11.2016р.) скаржник зазначив про помилковість висновку суду щодо існування заборгованості ЖБК №119 за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р., оскільки у 2014 році ним була здійснена передоплата за 2015 рік. Розмір передоплати скаржник обґрунтував різницею між сплаченими ним коштами за теплопостачання у 2014 році та нарахованою сумою коштів за теплопостачання (без об'єкта ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес»).

Також, ЖБК №119 звернув увагу на те, що до заборгованості, стягнутої оскаржуваним рішенням, входить також вартість спожитої теплової енергії з боку ТзОВ - фірми «Орієнт-експрес», яке є окремим споживачем. На думку скаржника цей факт підтверджується тим, що ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» певний час не мала окремого договору на теплопостачання, а актом звіряння взаємних розрахунків за січень - жовтень 2014р. між ЖБК №119 та ТзОВ - фірмою «Орієнт-експрес» встановлено заборгованість ТзОВ - фірми «Орієнт-експрес» перед відповідачем за опалення, гарячу воду та теплове навантаження в розмірі 22892,00 грн.

ЛКП В«ЛьвівтеплоенергоВ» не виконало вимог ухвал суду від 22.09.2016р. та від 27.10.2016р. та не подало відзиву на апеляційну скаргу. Натомість, позивач звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи: 1) доказів вилучення ТзОВ - фірми «Орієнт-експрес» з договору №3486Ф від 27.09.2002р.; 2) рахунків, виставлених відповідачу за вересень - грудень 2014р. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та пояснив, що вказані докази подані в підтвердження тієї обставини, що з листопада 2014р. при виставленні рахунків відповідачу, в них не включались нарахування на об'єкт ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес».

ТзОВ - фірма «Орієнт-Експрес» подало письмові пояснення на апеляційну скаргу в яких заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило оскаржуване рішення залишити без змін. Третя особа зазначила, що у перелік об'єктів теплопостачання згідно договору №3486/Ф від 27.07.2002р. входили її площі. Проте, 01.11.2014р. між позивачем та третьою особою було укладено окремий договір теплопостачання №1641/Ф і за спірний період з 01.01.2015р. по 31.03.2016р. третя особа належним чином виконувала свої зобов'язання перед позивачем. Акт звіряння розрахунків, на який покликається скаржник, вважає неналежним доказом, оскільки він не підписаний зі сторони третьої особи та не стосується спірного періоду.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

27.07.2002 р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальною організацією) та ЖБК №119 (покупцем) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3486/Ф (а.с. 7-13 ), відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а покупець зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Додатком №1 до договору «Обсяги постачання теплової енергії» (а.с. 14 ) сторони визначили три об'єкти постачання теплової енергії споживачу, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 61, а саме: 1) житловий будинок ЖБК-119; 2) ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» (кафе); 3) РВ ЛМУ УМВС. У зв'язку зі зміною обсягів постачання теплової енергії, додатковою угодою від 30.10.2009р. сторони виклали додатки №1, 2 до договору в новій редакції, об'єкти постачання теплової енергії залишились при цьому попередніми (а.с. 18-20 ).

Договір та додатки до нього підписані посадовими особами сторін у даній справі та скріплені їх печатками.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 договору, термін дії договору встановлений до 01.10.2003 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Як стверджує позивач, за надані послуги теплопостачання у період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р. він постачав відповідачу теплову енергію та виставляв відповідні рахунки на її оплату, проте відповідач жодної оплати за вказаний період не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача основної суми заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.п. 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом сплачує позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

У період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р. відповідачу здійснювалась поставка передбачена договором теплової енергії в гарячій воді в обсягах та відповідно до тарифів, що зазначені позивачем в розрахунку до позовної заяви (а.с. 14 ). Відповідно до вказаного розрахунку за спірний період відповідачу була поставлена теплова енергія в гарячій воді на 32680,60 грн., оплачено ним було 9787,70 грн. (у червні 2015 року та в квітні 2016 року), у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 22892,90 грн.

Відповідач не заперечує факту здійснення позивачем поставки за договором та факту своєї часткової оплати за договором. Водночас, заперечення відповідача щодо обсягів та вартості наданих послуг зводяться до того, що один із об'єктів, на який здійснюється постачання теплової енергії, має окремий договір на теплопостачання, а, відповідно, він не повинен здійснювати оплат по цьому об'єкту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2014р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (енергопостачальною організацією) та ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» (покупцем) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1641/Ф (а.с. 87-93 ), відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах на об'єкт: кафе по вул. Володимира Великого, 61, м.Львів, а покупець зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Листом від 20.11.2014р. №25/1-1092 (а.с. 86 ) ЛКП «Львівтеплоенерго» повідомило ЖБК №119 про вилучення об'єкта кафе ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» по вул. Володимира Великого, 61, м. Львів з договору № 3486/Ф від 27.07.2002 р. з 01.11.2014р.

Як вбачається з тверджень позивача, копій рахунків, наявних в матеріалах справи та розрахунку відповідача від 16.11.2016р. (наданого в суді апеляційної інстанції), з 01.11.2014р. в рахунках на теплову енергію за договором № 3486/Ф від 27.07.2002 р. об'єкт «кафе ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» не вказувався.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до 01.11.2014р. зобов'язаний був здійснювати оплату за поставлену теплову енергію по об'єкту «кафе ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес», а за спірний період об'єкт «кафе ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» в опалювальну площу відповідача не входить.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт існування окремих договірних відносин між позивачем та третьою особою до 01.11.2014р., колегія суддів не може погодитись з твердженнями скаржника, що здійснену ним оплату в 2014 році по об'єкту «кафе ТзОВ - фірма «Орієнт-експрес» слід вважати передоплатою за 2015 рік.

Оскільки відповідачем не доведено факту сплати вартості поставленої йому теплової енергії та не спростовано розрахунку позивача, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з ЖБК №119 основної заборгованості в сумі 22892,90 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши нараховані суми інфляційних втрат в розмірі 2981,69 грн., 3 % річних в розмірі 300,27 грн. та пені в розмірі 1590,93 грн., колегія суддів дійшла висновку про їх правильність та, відповідно, законність їх стягнення судом.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2016р. у справі №914/1492/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 кооперативу №119 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.