Постанова

від 16.11.2016 по справі 917/959/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа № 917/959/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - дов. № 3 від 06.07.2016р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2528 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2016 р. у справі № 917/959/16,

за позовом Приватного підприємства "Альден-Сервіс", м. Кременчук, Полтавська область,

до Приватного підприємства "Єврогранд", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів у сумі 17666,13 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач, Приватне підприємство "Альден-Сервіс", звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Єврогранд", 14000,00 грн. основного боргу за договором поставки № 1 від 03.03.2015р. та 3666,13 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2016 р. (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції помилково не застосував ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідач, ПП "Єврогранд", відзиву на апеляційну скаргу не надав, на адресу суду з поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернулися листи з копіями ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 26.10.2016р. про відкладення розгляду справи, які були надіслані зазначеній особі у відповідності до ст. 87 ГПК України на адресу, що була вказана в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.03.2015 р. між Приватним підприємством "Єврогранд" (постачальник) та Приватним підприємством "Альден-Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити запчастини, а в подальшому товар, на умовах, викладених в даному договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору право власності та ризики на товар переходять з моменту постачання. Моментом постачання вважається момент поставлення підпису представника покупця на видатковій накладній на постачання даного товару.

В пункті 4.3 спірного договору зазначено, що оплата товару і здійснюється позивачем на умові 100% попередньої передоплати. Згідно з п. 4.4. цього ж договору оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених рахунків.

Пунктами 5.1. - 5.2. договору визначено, що у випадку порушення виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і діючим законодавством. У випадку не поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату виконання зобов'язань, обчислену від вартості непоставленого в строк товару за кожний календарний день прострочення.

У відповідності до п. 5.4 спірного договору усі спори, пов'язані з договором, його укладанням або такі, які виникають у процесі його виконання, вирішуються шляхом переговорів поміж представниками сторін. Якщо спір неможливо розв'язати шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю такого спору в порядку, встановленому відповідним чинним в Україні законодавством.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем ПП В«ЄврограндВ» по договору №1 від 03.03.2013 р. виставлено позивачу рахунки №ЕГ-0000228 від 20.07.2015 р. на суму 5 200,00 грн. (циліндр стріли ескаватора), ЕГ-0000230 від 20.07.2015 р. на суму 6 000,00 грн. (диск колеса 8,5х20 КрАЗ в зборі з кільцями), ЕГ-0000231 від 20.07.2015 р. на суму 14 000,00 грн. (циліндр підйому рукояті ескаватора).

Згідно видаткових накладних № ЕГ-0000133 від 04.08.2015р. та № РН-0000130 від 31.07.2015р. відповідач сплатив позивачу 6 000,00 грн. (диск колеса 8,5х20 КрАЗ в зборі з кільцями) та 5 200,00 грн. (циліндр стріли ескаватора) відповідно.

20.07.2015 року позивач у відповідності до пункту 4.3. договору поставки грошові кошти в сумі 14000,00 грн. перерахував у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується банківською випискою, що міститься в матеріалах справи. В даній виписці загальна сума зазначена 22000,00 грн., однак є посилання на рахунок № ЕГ-0000231, що підтверджує проплату по даному рахунку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України на продавця покладено обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вже було зазначено, у відповідності до п. 5.4 спірного договору усі спори, пов'язані з договором, його укладанням або такі, які виникають у процесі його виконання, вирішуються шляхом переговорів поміж представниками сторін. Якщо спір неможливо розв'язати шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю такого спору в порядку, встановленому відповідним чинним в Україні законодавством.

Як свідчать матеріали справи позивач у відповідності до умов договору, а саме п. 5.4 договору неодноразово звертався до відповідача з вимогою поставити товар на перераховані кошти попередньої оплати за рахунком № ЕГ-0000231 від 20.07.2015р., що підтверджується, зокрема, роздруківкою інтернет листування позивача з відповідачем, з яких вбачається, що позивач вимагав відповідача належним чином виконати договірні зобов'язання саме щодо поставки товару.

Крім того під час апеляційного провадження позивачем була надана до суду претензія № 1, а також поштові докази її відправлення на адресу відповідача (а.с. 98-99), в якій позивач просив відповідача поставити товар на суму 14 000,00 грн. в термін 10 календарних днів (до 24.03.2016р.).

Дана претензія не була предметом дослідження під час слухання справи в місцевому господарському суді. На запитання колегії суддів апеляційного суду, чому дана претензія не була надана до матеріалів справи під час слухання в суді першої інстанції, позивач зазначив, що помилково вважав вказану претензію неналежним доказом, оскільки лист з претензією був повернутий позивачу з поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання", хоча це є належним повідомленням, так як даний лист було надіслано за належною адресою відповідача.

В-подальшому внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку по поставці товару, позивач направив відповідачу претензію № 1 вже про повернення боргу (а.с. 16), в якій позивач просив повернути суму коштів в розмірі 14 000,00 грн. та попередив відповідача про те, що у випадку неперерахування цієї суми коштів в термін 10 календарних днів (до 24.03.2016р.) позивач буде вживати заходи по захисту своїх прав та примусовому виконанню ПП В«ЄврограндВ» своїх обов'язків по поверненню коштів. Дана претензія залишена відповідачем без реагування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визначається та діє принцип верховенства права. Ст. 129 Конституції України передбачає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, ретельно дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини в їх сукупності, керуючись принципом розумності, справедливості та приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо поставки товару, безпідставне утримує та не повертає позивачу грошові кошти такий тривалий час, судова колегія переконливо дійшла висновку про те, що право позивача є порушеним та підлягає захисту.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача суму основного боргу за договором поставки № 1 від 03.03.2015р. в сумі 14 000,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 666,13 грн., то судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення цих вимог зважаючи на наступне.

В п. 5.2 договору сторони визначили, що у випадку не поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату виконання зобов'язань, обчислену від вартості непоставленого в строк товару за кожний календарний день прострочення.

Беручи до уваги останню претензію про повернення боргу, в якій позивач просив повернути суму коштів в розмірі 14 000,00 грн. до 24.03.2016р., то розрахунок пені повинен здійснюватись з цієї дати.

Перерахувавши розмір пені, судова колегія приходить висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1 114,64 грн.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2016 р. у справі № 917/959/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Альден-Сервіс", м. Кременчук, Полтавська область, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2016 р. у справі № 917/959/16 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Єврогранд" (7-й Хорольський тупик, буд. 3/24, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39647885) на користь Приватного підприємства "Альден-Сервіс" (вул. Ціолковського, 60, м. Кременчук, Полтавська область, 39611, код ЄДРПОУ 38742741) 14 000,00 грн. основного боргу, 1 114,64 грн. пені та 1 297,52 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Слободін М.М.