Постанова

від 22.11.2016 по справі 918/698/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа № 918/698/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Хризоліт" на рішення господарського суду Рівненської області від 10.10.2016р. у справі №918/968/16 (суддя Політика Н.А.)

за позовом приватного підприємства "Айслаг" (м. Луцьк)

до товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Хризоліт" (м. Рівне)

про стягнення заборгованості в сумі 104 325, 09 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №1 від 18.01.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2 (директор), ОСОБА_3, представник за довіреністю від 05.08.2016р.;

Судом роз'яснено представникам права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Хризоліт" про стягнення 104 325, 09 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.10.2016р. у справі №918/968/16 позов задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Хризоліт" на користь приватного підприємства "Айслаг" кошти в сумі 104325, 09 грн. та 1 564, 88 грн. витрат по оплаті судового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 104325, 09 грн. відсотків за користування товарним кредитом, послався на приписи статей 627, 628, 1057 ЦК України, а також на п. 5 договору поставки від 08.07.2013р. №220.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Хризоліт" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що згідно умов договору поставки від 08.07.2013р. №220 оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункти 5.1, 5.2, 5.3, 5.7 договору): на протязі 10 днів з моменту отримання; на 31 день з моменту відвантаження; на протязі семи днів з моменту отримання вимоги про оплату; покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків. Скаржник зазначає, що можливість обрання певного варіанта поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця і навпаки продавець зобов'язаний зарахувати отримані кошти на погашення заборгованості. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів поведінки покупця не залежить від волевиявлення продавця, а оскільки сторони домовились про те, що у платіжних дорученнях покупець буде зазначати тільки назву договору, то покупець може здійснити своє право достроково погашати товарний кредит та відсотки шляхом перерахування коштів із зазначенням тільки договору у платіжних дорученнях. Позивач, порушивши умови договору не зарахував сплачені суми на погашення заборгованості у розмірі 266 878,78 грн., тому і виникла удавана заборгованість за період з 08.07.2013р. по 14.10.2013р. Скаржник звертає увагу суду на те, що ним отримано продукцію та здійснено її оплату, а тому у позивача відсутні будь-які підстави вимагати сплати платежів за період з 08.07.2013р. по 14.10.2013р., оскільки всі платежі були прийняті позивачем, згідно п. 5.7. договору, яким передбачено, що при наявності заборгованості, незалежно від причин її виникнення, кошти, які надходять від покупця, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилась раніше незалежно від призначення платежу.

Приватне підприємство "Айслаг" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №29754/16 від 21.11.2016р.), в якому позивач заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представники скаржника в судовому засіданні 22.11.2016р. доводи апеляційної скарги підтримали, просять апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2016р. доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, між приватним підприємством "Айслаг" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Хризоліт" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки від 08.07.2013р. №220 (а.с. 36-37).

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 договору документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за даним договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного договору.

Загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються сторонами. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством (п. п. 2.2., 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору загальна сума поставки: 5000000 грн., в т.ч. 20% ПДВ.

Згідно п. 5.1. договору покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10-ти календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п. 5.3. даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу чергу - проценти (при наявності вимоги про оплату) та неустойка, у третю чергу - відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання (п. 5.6. договору).

Згідно п. 5.7. договору при наявності заборгованості, незалежно від причин її виникнення, кошти, які надходять від покупця, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилась раніше, незалежно від призначення платежу.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.07.2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились не виконаними (п. 7.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору поставки, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 105 652, 76 грн., що підтверджується накладними на відвантаження палива №002344 від 08.07.2013р. на суму 1447,50 грн., №002430 від 15.07.2013р. на суму 1737 грн., №002522 від 22.07.2013р. на суму 14668 грн., №002677 від 31.07.2013р. на суму 5790 грн., №002378 від 31.07.2013р. на суму 7864,75 грн., №002746 від 05.08.2013р. на суму 4342,50 грн., №002837 від 12.08.2013р. на суму 386 грн., №002924 від 19.08.2013р. на суму 16742,75 грн., №003000 від 27.08.2013р. на суму 2895 грн., №003083 від 30.08.2013р. на суму 14550 грн., №003180 від 09.09.2013р. на суму 4850 грн., №003271 від 16.09.2013р. на суму 4850 грн., №003313 від 23.09.2013р. на суму 4533,76 грн., №003414 від 30.09.2013р. на суму 10530 грн., №003415 від 30.09.2013р. на суму 2925 грн., №003508 від 07.10.2013р. на суму 4875 грн., №003593 від 14.10.2013р. на суму 5850 грн. (а.с. 13-21). Накладні на відвантаження палива підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач, за отриманий товар розрахувався з позивачем повністю на загальну суму 105652,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3358 від 28.08.2013р. на суму 10000 грн., №3364 від 29.08.2013р. на суму 4000 грн., №3367 від 30.08.2013р. на суму 1752,50 грн., №3371 від 06.09.2013р. на суму 7000 грн., №3376 від 10.09.2013р. на суму 5000 грн., №3387 від 16.09.2013р. на суму 4000 грн., №3393 від 17.09.2013р. на суму 2500 грн., №3397 від 19.09.2013р. на суму 3000 грн., №3404 від 25.09.2013р. на суму 6823,50 грн., №3416 від 30.09.2013р. на суму 5000 грн., №3421 від 01.10.2013р. на суму 5000 грн., №3426 від 03.10.2013р. на суму 5000 грн., №3434 від 07.10.2013р. на суму 2000 грн., №3441 від 11.10.2013р. на суму 2000 грн., №3453 від 17.10.2013р. на суму 3000 грн., №3456 від 21.10.2013р. на суму 2000 грн., №3458 від 22.10.2013р. на суму 5000 грн., №3496 від 20.11.2013р. на суму 5000 грн., №3499 від 21.11.2013р на суму 5000 грн., №3501 від 22.11.2013р. на суму 2000 грн., №3517 від 28.11.2013р. на суму 3000 грн., №3525 від 04.12.2013р. на суму 3000 грн., №3528 від 05.12.2013р. на суму 4000 грн., №3533 від 06.12.2013р. на суму 2000 грн., №3539 від 11.12.2013р. на суму 4000 грн., №1 від 13.12.2013р. на суму 3000 грн., №2 від 17.12.2013р. на суму 3000 грн., №3546 від 19.12.2013р. на суму 4000 грн. (а.с. 22-35).

Таким чином, відповідачем були виконані взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару за договором.

Однак, як встановлено апеляційним судом, відповідачем була здійснена оплата товару з порушенням строку, який визначений у п. 5.1. договору.

01.04.2016р. позивач направив на адресу відповідачу лист №01-03/64 від 01.04.2016р., в якому просив перерахувати в семиденний термін з дня отримання даної вимоги заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом (а.с. 9). Однак, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Предметом розгляду в даній справі є стягнення процентів за товарним кредитом у розмірі 104325, 09 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням, відповідно до ст. 509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні правила встановлює ст.174 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Згідно ст. 1057 ЦК України комерційний кредит - це правовідносини, які передбачають надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Навіть якщо сторони не визначили даний термін у самому договорі, але момент оплати не співпадає з моментом передачі товару, то йдеться про комерційний кредит. При комерційному кредитуванні можуть сплачуватись відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 14.1.245. Податкового кодексу України товарний кредит - це товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Так, п. 5.1. договору сторони передбачили, що покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10-ти календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Разом з тим, п. 5.2. договори сторони встановили, що у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п. 5.3. даного договору.

При цьому, відповідно до п. 5.3. договору покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату.

Як встановлено апеляційним судом, товар поставлений на загальну суму 105652,76 грн. повністю оплачений відповідачем, проте з порушенням 10-ти денного строку, передбаченого п. 5.1 договору, тому колегія суддів вважає, що в силу п.п. 5.1., 5.2. договору неоплачений своєчасно товар є таким, що поставлений відповідачу на умовах товарного кредиту, що надає позивачу право, починаючи з дня його відвантаження, нараховувати відповідачу відсотки за його користування на суму, що відповідає ціні товару за кожен день використання товарного кредиту.

При цьому, право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати відсотки на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач здійснив нарахування відсотків за користування товарним кредитом починаючи з дня відвантаження товару (накладні на відвантаження палива), враховуючи суму, що відповідала ціні товару та здійснені відповідачем проплати за кожен день використання товарного кредиту (розрахунок, а.с. 55-59). Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми відсотків за користування товарним кредитом, вважає його арифметично вірним і обґрунтованим з огляду на приписи п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідач не здійснив сплату відсотків за користування товарним кредитом, на час розгляду справи не надав належних та допустимих доказів сплати відсотків за користування товарним кредитом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що нараховані позивачем відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 104 325, 09 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Доводи скаржника про те, що оплата за поставлений товар здійснюється за вибором покупця (на протязі 10 днів з моменту отримання, або на 31 день з моменту відвантаження, або на протязі семи днів з моменту отримання вимоги про оплату), судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки п. п. 5.1., 5.2., 5.3. договору поставки сторони чітко визначили порядок та строки здійснення оплати вартості отриманого товару покупцем, а також оплати відсотків за користування товарним кредитом.

Також, в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції судовою колегією встановлено, що кошти, які надходили від відповідача для погашення заборгованості за поставлений товар зараховувалися позивачем відповідно до п. п. 5.6., 5.7 договору поставки, тому доводи скаржника щодо невірного зарахування позивачем коштів судом апеляційної інстанції не приймаються.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Хризоліт" на рішення господарського суду Рівненської області від 10.10.2016р. у справі №918/968/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.