Рішення

від 23.11.2016 по справі 905/3047/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.2016р. Справа №905/3047/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел», м.Лиман

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного

підрозділу «Краснолиманське будівельно-монтажне експлуатаційне управління»

регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман

про стягнення заборгованості в сумі 496083,94 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дир., ОСОБА_3-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вимпел», м.Лиман, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Краснолиманське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман, про стягнення заборгованості в розмірі 496083,94 грн., у тому числі основний борг в сумі 473090,02 грн., три проценти річних в сумі 3563,70 грн. та пеня в сумі 19430,22 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 09.11.2016р. №32 змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення заборгованості в сумі 471519,19 грн., у тому числі основний борг в сумі 434884,42 грн., три проценти річних в сумі 5828,94 грн. та пеня в сумі 30805,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2016р., довіреності на отримання товару, розрахунок ціни позову.

Відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Пунктом другим ст.205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Як встановлено судом, згідно наданих на матеріалів справи видаткових накладних за період з травня по липень 2016р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на суму 434884,42 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України внаслідок передачі позивачем товару та прийняття останнього відповідачем, між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (на які посилається позивач у позовній заяві) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Викладене відображає правову позицію Вищого господарського суду України, яка доведена у оглядовому листі від 29.04.2013р. N01-06/767/2013 В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , інформаційному листі від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» .

З урахуванням викладеного, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в день його прийняття, який зазначений у відповідних накладних.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 434884,42 грн. за отриманий товар за видатковими накладними, всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, станом на 01.11.2016р. заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар становить 434884,42 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 5828,94 грн. за період з 16.05.2016 р. по 01.11.2016 р.

За висновками суду, розрахунок суми трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 30805,83 грн. за період з 16.05.2016р. по 31.08.2016р., суд зазначає наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено Законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.549 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку, якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства. Тобто, нарахування пені можливе лише за згодою сторін.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем доказів узгодження сторонами можливості застосування пені як відповідальності за невиконання сторонами грошових зобов'язань не надано.

Одночасно, посилання позивача на ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є безпідставними, враховуючи, що вказаний закон лише встановлює граничні обмеження розміру пені, проте, не визначає її розмір.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення пені є необгрунтованими.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

23.11.2016р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Краснолиманське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання судом залишено без задоволення, враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім цього, надання суду відзиву на позов або заперчень проти позову жодним чином не залежить від явки представника відповідача в судове засідання.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені є неправомірним, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню в сумі 440713,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 434884,42 грн. та три проценти річних в сумі 5828,94 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, враховуючи проведене позивачем зменшення позовних вимог, останньому з державного бюджету України згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню судовий збір в сумі 372,06 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел», м.Лиман до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Краснолиманське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман про стягнення заборгованості в сумі 471519,19 грн., у тому числі основний борг в сумі 434884,42 грн., три проценти річних в сумі 5808,94 грн. та пеня в сумі 30805,83 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Краснолиманське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Донецька залізниця» (84404 м.Лиман, пров.Робочий, буд.6, ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» (84404 м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.20-А, ЄДРПОУ 31709632) основний борг в сумі 434884,42 грн. та три проценти річних в сумі 5808,94 грн., всього заборгованість в сумі 440713,36 грн., судовий збір в сумі 6609,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Вимпел» (84404 м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.20-А, ЄДРПОУ 31709632) з державного бюджету України судовий збір в сумі 372,06 грн., сплачений згідно платіжного доручення №167 від 13.09.2016р.

В судовому засіданні 23.11.2016р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина