Постанова

від 15.11.2016 по справі 910/6061/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа№ 910/6061/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Арбузов О.О. - довіреність б/н від 30.10.2016.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року

у справі № 910/6061/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Юл Соф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничо- комерційна компанія „Київський центр нових технологій"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/6061/16, серед іншого, визнано конкурсним кредитором ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" ініціюючого кредитора - ТОВ „Юл Соф" на загальну суму 9 644 600,84 грн., з яких: на суму 2 756,00 грн. - перша черга та на суму 9 641 844,84 грн. - четверта черга. Затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" на загальну суму 9 644 600,84 грн. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Дельта Банк" до боржника на суму 32 795 909,98 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Дельта Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким визнати ПАТ „Дельта Банк" кредитором у справі № 910/6061/16 про банкрутство ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" на суму 32 795 909,98 грн. та спрямувати вказані грошові вимоги на задоволення вимог кредитора відповідно до встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів. Внести окремо до реєстру відомості про майно ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій", яке є предметом застави, згідно договору застави б/н від 10.02.2011 року, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.11.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У наданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представник ініціюючого кредитора та розпорядник майна боржника просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

До початку судового засідання від представника скаржника надійшло клопотання про залучення до участі у справі Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якості учасників у справі, за наслідком розгляду якого в судовому засіданні 01.11.2016 року відмовлено у його задоволенні, а також продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 15.11.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Корнілов Є.О. в судове засідання 15.11.2016 року не з'явився, надіславши до його початку клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі.

Представники боржника в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким визнати ПАТ „Дельта Банк" кредитором у справі № 910/6061/16 про банкрутство ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" на суму 32 795 909,98 грн. та спрямувати вказані грошові вимоги на задоволення вимог кредитора відповідно до встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів. Внести окремо до реєстру відомості про майно ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій", яке є предметом застави, згідно договору застави б/н від 10.02.2011 року.

15.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ „Дельта Банк" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, у провадження Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій", порушена ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року за заявою ТОВ „Юл Соф". Вказаною ухвалою також визнано розмір вимог ініціюючого кредитора на суму 459 000,00 грн., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Корнілова Є.О., вирішено інші процедурні питання.

Відповідне оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 13.05.2016 року за № 31446.

У встановлений ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденний строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до Господарського суду м. Києва, серед інших, надійшла заява ПАТ „Дельта Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 32 795 909,98 грн.

Заявлені кредитором вимоги складають заборгованість боржника за кредитним договором № 09-2010 від 21.08.2010 року, у тому числі сума заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 16 206 000,00 грн., сума заборгованості за простроченими процентами у розмірі 15 181 939,48 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 561 721,47 грн., 3 % річних у розмірі 35 949,03 грн., штраф у розмірі 810 300,00 грн.

При цьому, у поданій заяві кредитор зазначив, що вимоги в розмірі 30 193 000,00 грн. забезпечені заставою майна боржника на підставі договору застави рухомого майна від 10.02.2011 року.

За наслідками розгляду в попередньому засіданні заявлених кредиторами грошових вимог до боржника, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/6061/16 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" на загальну суму 9 644 600,84 грн. В той же час, даною ухвалою відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Дельта Банк" до боржника на суму 32 795 909,98 грн.

Скаржник з даною ухвалою не погоджується та в апеляційній скарзі просить суд визнати вимоги банку на суму 32 795 909,98 грн. та спрямувати вказані грошові вимоги на задоволення вимог кредитора відповідно до встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави

В силу абз. 7 ч. 25 Закону про банкрутство внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Перевіряючи законність винесення вказаної ухвали в частині, що оскаржується ПАТ „Дельта Банк", колегією суддів встановлено наступне.

21.08.2010 року між ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" та ТОВ „Джерела Знань" (позичальник) було укладено кредитний договір № 09-2010 з подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого банком було надано останньому кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії у сумі 16 206 000,00 грн., а позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому договором кредиту, повернути кредит до 19.08.2011 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 18% річних, а у разі несвоєчасного виконання зобов'язань з погашення кредиту та процентів, позичальник зобов'язався сплатити збільшений розмір процентної ставки на 2% річних з дня, наступного за днем, коли позичальник повинен був виконати, але не виконав своїх обов'язків (п. 1.5. Договору кредиту).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 11.02.2011 року між ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" та ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель добровільно бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях позичальника, що виникають з умов кредитного договору № 09-2010 від 21.08.2010 року та договорів внесення змін до нього, укладеного між кредитором та позичальником.

Згідно розділу 2 договору поруки від 11.02.2011 року, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по предмету Основного договору, поручитель нарівні з позичальником несе солідарну відповідальність перед кредитором відповідно до Основного договору.

Згідно п. 4.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і припиняє свою дію з припиненням забезпеченого ним зобов'язання.

При цьому, термін закінчення Договору не позначається сторонами конкретно, тому що він визначається моментом погашення заборгованості за кредитом з врахуванням нарахованих на нього відсотків, штрафів, пені.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11.02.2011 року між ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" та ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" було укладено договір застави рухомого майна.

Відповідно до умов договору застави заставодавець - ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав в заставу заставодержателю - ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" рухоме майно згідно додатку 1, загальною вартістю 30 193 000,00 грн. Вказане майно отримано заставодавцем на підставі укладеного з ТОВ „Юл Соф" (продавець) договору купівлі-продажу основних засобів б/н від 10.02.2011 року.

22.05.2014 року між ПАТ „Дельта Банк" та ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.05.2014 року та зареєстрований в реєстрі за №733.

Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу прав вимоги Продавець ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю - ПАТ „Дельта Банк", а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно п. 2.3. вказаного Договору, права вимоги переходять до покупця, та обов'язки продавця права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора.

З наведеного вбачається, що за договором №09-2010 від 21.08.2010 року відбулася зміна кредитора, внаслідок чого ПАТ „Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора та набуло права вимоги виконання зобов'язання по кредитному договору №09-2010 від 21.08.2010 року.

Внаслідок неналежного виконання ТОВ „Джерела Знань" умов кредитного договору №09-2010 від 21.08.2010 року, рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року по справі № 910/17381/14 стягнуто солідарно з ТОВ „Джерела Знань" (боржник), ТОВ „Юл Соф" (поручитель) та ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" (поручитель) на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №09-2010 від 21.08.2010 року у сумі 27 144 588,86 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 16 206 000,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 9 974 016,01 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 605 616,00 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 358 956,85 грн.

На виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, 04.11.2014 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 910/1357/15-г визнано недійсним договір купівлі-продажу основних засобів б/н від 10.02.2011 року, укладений між ТОВ „Юл Соф" (продавець) та ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" (покупець), як наслідок рухоме майно, що було передано в заставу ПАТ „Інноваційно-промисловий банк", правонаступником якого є ПАТ „Дельта Банк" вибуло із власності боржника.

Враховуючи визнання вказаного договору купівлі-продажу основних засобів недійсним, майнова порука ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" перед ПАТ „Дельта Банк" за виконання зобов'язання ТОВ „Джерела Знань" є недійсною та припиненою, оскільки поручитель не набув права власності на майно, яке передавалось в заставу Банку.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Оскільки договір купівлі-продажу основних засобів, укладений між ТОВ „Юл Соф" та ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" рішенням суду визнано недійсним, тому у ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" відсутнє право власності на майно, та відповідно, саме майно, за рахунок якого можливо було б забезпечення виконання зобов'язання.

За таких обставин зобов'язання ТОВ „Джерела Знань" перед ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" (правонаступником якого є ПАТ „Дельта Банк") по кредитному договору від 21.08.2010 року не є забезпеченим майном ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій", а відтак наразі ПАТ „Дельта Банк" не є заставним кредитором у справі про банкрутство ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій".

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ „Дельта Банк" з кредиторськими вимогами до боржника в повному обсязі, місцевий суд входив з того, що рухоме майно, яке було передано в заставу ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" (правонаступником якого є ПАТ „Дельта Банк") вибуло із власності боржника, що в свою виключає право вимагати виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 09-2010 від 21.08.2010 року від майнового поручителя за договором застави.

В той же час, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором було забезпечено не тільки укладеним між ПАТ „Інноваційно-промисловий банк" та ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" договором застави, а й договором поруки від 11.02.2011 року.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 ЦК України), то поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, банк має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного суду України від 19.12.2011 року у справі № 6-84цс11).

В даному випадку, ПАТ „Дельта Банк" реалізувало своє право вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом подання заяви з кредиторськими вимогами до поручителя - ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" у справі про банкрутство боржника.

Вказані вимоги у сумі 32 795 909,98 грн. включають в себе, зокрема, заборгованість за кредитним договором, яку стягнуто за рішенням господарського суду від 17.10.2014 року по справі № 910/17381/14 у сумі 27 144 588,86 грн., а також донараховані станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій" пеню, три відсотки річних та штраф, а всього: сума боргу за простроченим кредитом - 16 206 000,00 грн., сума боргу за простроченими відсотками - 15 181 939,48 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 561 721,47 грн., сума трьох відсотків річних від суми прострочених відсотків - 35 949,03 грн. та штраф - 810 300,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

У пункті 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кредитом та (або) процентами за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується методом „факт"/„факт" починаючи з дня, наступного за днем, у якому позичальник повинен був виконати зобов'язання по сплати процентів за користування кредитом та (або) поверненню кредиту, але не виконав, або не виконав не у повному обсязі і закінчується днем фактичної сплати простроченої суми процентів та (або) кредиту (включно).

Згідно п. 8.3 Договору, у випадку порушення позичальником п.п. 5.1.4.-5.1.15, 5.1.19. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 5% суми кредиту.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що строк позовної давності по вимогах про стягнення сум кредиту, процентів за користування кредиту, винагороди, збитків, завданих неналежним виконанням цього договору за погодженням сторін встановлюється тривалістю 5 років, строк позовної давності по вимогах про стягнення неустойки - 1 рік.

Оскільки на час звернення з даною заявою банку кредитний договір № 09-2010 від 21.08.2010 року та договір поруки від 11.02.2011 року в судовому порядку не розірвані та недійсними не визнані, а відтак є чинними, то колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ „Дельта Банк" має статус конкурсного кредитора, оскільки його вимоги до боржника виникли до порушення справи про банкрутство ТОВ „НВКК „Київський центр нових технологій".

Звертаючись до суду першої інстанції з кредиторської заявою, банком, зокрема, заявлено до включення до реєстру вимог кредиторів штрафу у розмірі 810 300,00 грн. на підставі п. 8.3. Договору, мотивуючи тим, що позичальником не надано банку належним чином засвідчені копії документів, які зазначено у п. 5.1.4. даного договору, а саме: фінансову звітність позичальника станом на 01.07.2015 року, 01.10.2015 року, 01.01.2016 року та 01.04.2016 року.

Відповідно до 5.1.4. договору, позичальник зобов'язаний надавати банку (на момент укладення цього договору, у подальшому - щоквартально, до 26 числа місяця, наступного за звітним кварталом) належним чином засвідчені документи: бухгалтерський баланс за звітний квартал, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та про власний капітал, а також зміни і доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, договори, рахунки, контракти, накладні, згідно яких здійснюється перерахування кредитних коштів, та інші матеріали, необхідні для перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням. У разі отримання кредитів в інших банках або фінансових установах, під час дії цього договору, надавати банку копії кредитних договором та договорів застави протягом 3 робочих днів х дати їх укладення.

Колегія суддів зазначає, що вимога щодо стягнення штрафу у даному випадку не ставиться у залежність від невиконання позичальником свого зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, оскільки передбачає відповідальність за ненадання відповідних документів.

В той же час, скаржником, всупереч статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин невиконання позичальником вищенаведеного пункту договору щодо надання банку засвідчених копій документів (листи про необхідність надання вказаних документів, повідомлення, журнал вхідної кореспонденції), що в свою чергу виключає можливість визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника штрафу у розмірі 810 300,00 грн.

За вказаних обставин, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній банком частині, дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів та здійснивши перерахунок заявлених сум, судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають визнанню грошові вимоги ПАТ „Дельта Банк" у сумі 31 985 609,98 грн. та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідній черговості.

Судова колегія також зауважує, що обов'язком особи, яка звертається з кредиторськими вимогами до боржника, є визначення суми вимог, на яку вона претендує, та надання відповідних документів на підтвердження викладених у заяві обставин, в той час як чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора зазначати у заяві черговість задоволення його вимог та їх забезпеченість, так як це прерогатива господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/6061/16 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року у справі № 910/6061/16 в частині відмови у визнанні та включенні вимог ПАТ „Дельта Банк" до боржника у сумі 32 795 909,98 грн., скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" з вимогами до боржника задовольнити частково.

4. Визнати та включити до реєстру вимог ТОВ „Науково-виробничо-комерційна компанія „Київський центр нових технологій" вимоги ПАТ „Дельта Банк" у сумі 31 985 609,98 грн., з яких 31 387 939,48 грн. - четвертої черги, 597 670,50 грн. - шостої черги.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6. Справу № 910/6061/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

А.А. Верховець