Постанова

від 15.11.2016 по справі 433/222/16-а

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/222/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 рокуТроїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

при секретарі Яковлєвій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Троїцького районного суду Луганської області надійшов вищезазначений адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що позивачка працювала в Багачанській сільській раді Троїцького району Луганської області з 02 листопада 2000 року по 03 листопада 2015 року на посаді секретаря, була депутатом 4, 5, 6 скликань. 03 листопада 2015 року була звільнена у зв'язку із закінченням строку повноважень. Позивачка вказує, що розмір її середньої заробітної плати складає 3672 гривні 62 копійки. 04 листопада 2015 року позивачка подала до Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області заяву про збереження за нею середньої заробітної плати на період працевлаштування. Позивачка до заяви додала копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію трудової книжки, що підтверджують факт трудових відносин з СТОВ «Надія» до обрання її на посаду секретаря Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області та неможливість працевлаштування за попереднім місцем роботи у зв'язку з припиненням діяльності СТОВ «Надія» 23 серпня 2011 року. 08 грудня 2015 року позивачка отримала відповідь Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області від 03 грудня 2015 року, де зазначалося, що її заява буде розглядатися на черговій сесії. 16 грудня 2015 року позивачка знову звернулася із заявою до Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області з проханням письмово повідомити позивачку про час та місце проведення сесії сільської ради, на якій буде розглядатися питання позивачки та після розгляду надати їй копію рішення сесії. Позивачка вказує, що по теперішній час її питання відповідачем розглянуто не було, у зв'язку з чим позивачка просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення про збереження за нею середньої заробітної плати на період працевлаштування, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату на період працевлаштування за шість місяців у сумі 22035 гривень 72 копійок та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 551 гривні 20 копійок, а також моральну шкоду, спричинену бездіяльністю органу місцевого самоврядування у розмірі 2000 гривень.

Позивачка надала до суду заяву, згідно якої просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, справу розглянути без її участі. Вважає, що її заява відповідачем по суті так і не була розглянута.

Багачанська сільська рада Троїцького району Луганської області надала свої заперечення, згідно яких питання щодо збереження середньомісячної заробітної плати за позивачкою було розглянуто на пленарному засіданні третьої позачергової сесії Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області 24 грудня 2015 року, що підтверджується протоколом № 3 від 24 грудня 2015 року, у зв'язку з чим сесія сільської ради вирішила відмовити позивачці у виділенні з місцевого бюджету необхідних коштів для здійснення такої виплати у одноразовий спосіб після спливу шестимісячного терміну, зазначеного у Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Депутати сільської ради вирішили, що позивачка не надала вагомих доказів щодо дійсності її трудових відносин з СТОВ «Надія». Позивачка до сільської ради за відповіддю щодо рішення сесії сільської ради по її заяві не зверталась. Наголошує, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснення таких виплат можливе тільки після прийняття рішення сесії сільської ради. Так як виділення цих коштів не було заплановане в бюджеті сільської ради на 2016 рік на оплату праці та нарахування на неї, відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Суд, вивчивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що дійсно позивачка працювала в Багачанській сільській раді Троїцького району Луганської області з 02 листопада 2000 року по 03 листопада 2015 року на посаді секретаря, була депутатом 4, 5, 6 скликань. 03 листопада 2015 року була звільнена у зв'язку із закінченням строку повноважень, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-ІІ № 2904446 від 15 травня 1990 року та копією розпорядження Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області № 1/1-01 від 03 листопада 2015 року (а.с.14-17).

Розмір середньої заробітної плати позивачки складає 3672 гривні 62 копійки, що підтверджується копією довідки Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області (а.с.21-22).

04 листопада 2015 року позивачка подала до Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області заяву про збереження за нею середньої заробітної плати на період працевлаштування (а.с.11).

Згідно Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та листа Міністерства соціальної політики України від 16 травня 2014 року № 746/13/74-14 позивачка до заяви додала копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію трудової книжки, що підтверджують факт трудових відносин з СТОВ «Надія» до обрання її на посаду секретаря Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області та неможливість працевлаштування за попереднім місцем роботи у зв'язку з припиненням діяльності СТОВ «Надія» 23 серпня 2011 року (а.с.18-20).

08 грудня 2015 року позивачка отримала відповідь Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області від 03 грудня 2015 року № 471/02/-19, де зазначалося, що її заява буде розглядатися на черговій сесії (а.с.12).

16 грудня 2015 року позивачка знову звернулася із заявою до Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області з проханням письмово повідомити позивачку про час та місце проведення сесії сільської ради, на якій буде розглядатися питання позивачки та після розгляду надати їй копію рішення сесії (а.с.13).

Згідно протоколу № 3 третьої позачергової сесії сьомого скликання Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області від 24 грудня 2016 року було розглянуто заяву позивачки про збереження за нею середньомісячної заробітної плати у зв'язку з неможливістю працевлаштування на попереднє місце роботи та виділення з місцевого бюджету необхідних коштів та здійснення такої виплати у одноразовий спосіб після надання заявницею відповідних підтверджуючих документів та після спливу шестимісячного терміну, за результатами голосування якої рішення не прийнято (а.с.75).

Також, відповідачем було надано рішення № 1/1 від 03 листопада 2015 року Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області про визначення повноважень та внесення посади сільського голови (а.с.78), розпорядження № 13 від 22 грудня 2015 року Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області про скликання третьої позачергової сесії ради сьомого скликання 24 грудня 2015 року (а.с.79) та рішення № 3/2 від 24 грудня 2015 року Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області про встановлення загального обсягу доходів сільського бюджету на 2016 рік та затвердження загального обсягу видатків (а.с.80-8-5).

У відповідності до вимог ч.1 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства; з працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір, який розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Згідно ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а у разі її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Отже, виплата середньої заробітної плати колишньому депутату місцевої ради у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування можлива лише за рішенням ради та за умови, якщо до обрання на виборну посаду у відповідну раду він перебував у трудових відносинах з будь-яким підприємством, установою або організацією.

Аналогічні положення містяться у ст.118 КЗпП України, яка передбачає гарантії для працівників, обраних на виборні посади, де зазначено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних та інших органах, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, обов'язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільніє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Позивачка надала до сільської ради довідку, з якої вбачається неможливість працевлаштуватися на попередній роботі, підтвердивши своє право на отримання заробітної плати на період працевлаштування.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Твердження представника відповідача про те, що сільська рада не може виплатити позивачці спірну суму в силу того, що така виплата не передбачена в бюджеті, не може прийматися до уваги, оскільки така підстава для відмови законом не передбачена, позивачка підтвердила належними доказами факт знаходження її до виборної посади у трудових відносинах з СТОВ «Надія» та неможливість на даний час її працевлаштування на попереднє місце роботи через ліквідацію СТОВ «Надія». Тому, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування за шість місяців у сумі 22035 гривень 72 копійки.

При цьому, суд відмовляє в позові в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про збереження за позивачкою середньої заробітної плати на період працевлаштування, оскільки порядок вирішення зазначеного питання, порядок діяльності сільської ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про статус депутатів місцевих рад», іншими законодавчими актами і відповідним регламентом, передбаченим Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому суд не може за своєю правовою та організаційною структурою втручатися у діяльність депутатів сільської ради по прийняттю певних рішень, а тільки наділений повноваженнями по вирішенню питання про правомірність таких рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень. Позивачка у своїх вимогах не порушує зазначеного питання, у зв'язку з чим судом не вбачається підстав для задоволення вимог адміністративного позову у даній частині.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 2000 гривень моральної шкоди з наступних підстав.

Так, поняття моральної шкоди визначено у частині 2 статті 23 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

До випадків, які містяться у частині 2 статті 1167 ЦК України, наведені позивачем у позові обставини не відносяться.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленумом Верховного Суду України від 32 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд у таких спорах повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу що позивається із таким позовом.

За змістом частини 1 статті 70 і 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачка не надала суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням їй моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо) та взагалі у своєму адміністративному позові не навела жодного доводу на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог про стягнення моральної шкоди.

Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування спричинення позивачці моральної шкоди спірною бездіяльністю відповідача не ґрунтується на встановлених судом обставинах справи, а тому підстав для задоволення адміністративного позову у частині стягнення моральної шкоди не вбачається.

На підставі ч. 3 ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у вигляді сплаченого останньою судового збору у сумі 551 гривні 20 копійок.

Керуючись ч.1, ч. 2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст.118 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Пленумом Верховного Суду України від 32 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.2, 11,19, 71, 86, 94, ч. 2 ст. 99, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04337618) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату, яку вона отримувала на посаді секретаря Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області на період працевлаштування за шість місяців у сумі 22035 (двадцять дві тисячі тридцять п'ять) гривень 72 копійки з урахуванням податків і зборів, передбачених чинним законодавством.

Стягнути з Багачанської сільської ради Троїцького району Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04337618) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачені нею судові витрати у вигляді судового збору у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Троїцький районний суд Луганської області.

Суддя О.І.Суський

15.11.16