Рішення

від 21.11.2016 по справі 489/3693/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3693/16-ц

Номер провадження 2/489/2110/16

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139" (далі-відповідач 1), Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління №28" (далі-відповідач 2) про зобов'язання вчинити певні дії та компенсацію моральної шкоди,

встановив

В липні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачами ігноруються вимоги щодо надання позивачу уточнюючих довідок. Цим самим відповідачі порушують права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах та трудові і пенсійні права. Вказує, що такою бездіяльністю відповідачів йому завдано моральної школи.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача 2 надати позивачу уточнюючу довідку про характер та умови праці за формою і змістом згідно додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ №637 від 12.08.1993; зобов'язати відповідача 1 надати позивачу уточнюючу довідку про характер та умови праці за формою і змістом згідно додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ №637 від 12.08.1993; стягнути з відповідачів на користь позивача суму завданої моральної шкоди 1800 грн. та судові витрати.

30.09.2016 до суду від відповідача 1 надійшла заява та заперечення. Вказує, що у позовній заяві відсутні вимоги до ПрАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139". Це є підставою, яка перешкоджає відкриттю провадження відносно відповідача 1.

28.10.2016 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

18.12.2015 УПФУ в Корабельному районі звернулось з заявою до відповідача 1, в якій просило надати довідку про пільговий характер роботи на гр. ОСОБА_1

Відповідно до заяви від 21.12.2015 позивач звернувся до відповідача 2 з заявою видати йому довідки за період його роботи.

Листом від 27.01.2016 позивача повідомлено, що йому необхідно звернутись до УПФУ в Корабельному районі з необхідними документами, утому числі з довідкою з місця роботи , яка уточнює характер виконуваної пільгової роботи, з посиланням на первинні архівні документи.

28.01.2016 позивач звернувся з заявою до УПФУ в Корабельному районі, в якій просив запросити пільгові довідки за період його роботи з 10.11.1981 по 05.11.1990 та з 15.10.1992 по 16.06.1995 на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій. Вказав, що на його особисте звернення довідки не було видано.

Згідно з листом від 08.02.2016 УПФУ в Корабельному районі було направлено запити до відповідачів на підставі заяви позивача від 28.01.2016.

Відповідно до листа від 10.06.2016 до цього часу до УПФУ в Корабельному районі не надходило довідок відповідно до зроблених запитів.

Рішенням УПФУ в Корабельному районі від 20.05.2016 позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ні позивачем ні відповідачами не надано довідок про періоди його роботи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до підпунктів 1, 2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами проігноровано прохання позивача та УФПУ в Корабельному районі щодо надання уточнюючих довідок. Таким чином відповідачами не виконано вимоги ст. 49 КЗпП України.

Посилання представника відповідача 1 на те, що позивач не працював в ПрАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139" спростовується копією трудової книжки та співпадінням назви. Підприємство змінило організаційно правову форму з Акціонерного товариства закритого типу на Приватне акціонерне товариство.

Представник відповідача 1 не надав суду належних і допустимих доказів на обґрунтування посилань що відповідач 1 не є правонаступником ЗАТ "Миколаївське спеціалізоване управління №139".

Заперечення представника відповідача 1 щодо того, що вони не мали змогу видати довідку, оскільки не встановлена форма і зміст та відсутні первісні документи, не можуть бути прийняті судом, тому що, ст. 49 КЗпП України встановлює обов'язок щодо на дання довідки, а відповідачами взагалі проігноровано звернення позивача і не надано відповіді навіть в довільній формі.

Відповідно до ст. ст. 233, 234 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався і до відповідачів і до УПФУ, яке також робило запити до відповідачів, однак не отримало відповіді і тому позивач звернувся до суду лише після прийняття рішення УПФУ, в якому саме і зазначено , що відповідачі проігнорували і запит УПФУ.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що через не виконання відповідачами приписів закону, позивач не моє змоги реалізувати своє право на вирішення питання щодо пенсійного забезпечення.

Крім того, позивач проси суд стягнути з відповідачів на його користь компенсацію моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 4 зазначеної постанови з'ясуванню підлягають обставини, а саме в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отже, при прийнятті рішення про відшкодування моральної шкоди, необхідно встановити наявність трьох елементів:

1) шкода була завдана внаслідок неправомірних дій особи, які призвели до моральних страждань;

2) наявність причинно - наслідкового зв'язку між діями винного та наслідками;

3) вина такої особи.

Позивач вказує на те, що моральна шкода полягає у тривалому очікуванні надання відповідачами довідок, постійними сподіваннями на отримання пенсії. Вказує, що через це у нього погіршився стан здоров'я, оскільки позбавлений законного додаткового засобу для існування.

Таким чином, виходячи з того, що Конституцією України закріплено, що людина, її життя та здоров'я є найвищою цінністю суд вважає, що компенсація моральної шкоди в сумі по 500 грн. з кожного відповідача відповідає засадам розумності і справедливості.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності суд дійшов висновку про те, що позовна заява обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу немайнового характеру, що випливає з трудових правовідносин, тому з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір по 551,2 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 57, 213-215 ЦПК, суд

вирішив

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139", Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління №28" про зобов'язання вчинити певні дії та компенсацію моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити строк звернення позивача до суду.

Зобов'язати Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління №28" (код ЄДРПОУ - 01413804) надати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про характер та умови праці за формою і змістом згідно додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ №637 від 12.08.1993.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Миколаївське спеціалізоване управління №139" (код ЄДРПОУ - 05477497) надати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про характер та умови праці за формою і змістом згідно додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ №637 від 12.08.1993.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління №28" на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 500,00 грн. та судовий збір 551,2 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139" на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 500,00 грн. та судовий збір 551,2 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління №139", Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївське спеціалізоване управління №28" на користь держави судовий збір у розмірі по 551,2 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв