Постанова

від 17.11.2016 по справі 823/482/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року справа № 823/482/16

м. Черкаси

13 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання - Баклаженко Н.В.,

за участю:

представника позивача - Плаза О.М.,

представника відповідача - Савенко Ю.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.04.2016 №0000292301, №0000302301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки з контрагентом ТОВ «Екомаркетгруп» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких у позивач були наявні всі первинні документи, однак на момент проведення відповідачем перевірки (11.04.2016) первинні бухгалтерські документи були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від 31.03.2016 по справі №711/3164/16-к, згідно протоколу обшуку від 08.04.2016, тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Крім того, невиконання вказаним контрагентом своїх податкових зобов'язань не може мати негативний наслідок для позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав зазначених вище.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на те, що позивачем занижено податок на додаток на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 114871 грн. 00 коп. та занижено суму податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 103365 грн., у зв'язку із відсутністю між позивачем та його контрагентом реального здійснення господарських операцій, оскільки позивачем під час проведення перевірки та не надано документи, що підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Екомаркетгруп», зокрема, не надано товарно-транспортні накладні, що унеможливлює фактичне підтвердження надання контрагентом експедиційно-транспортні послуги. Крім того, згідно податкової інформації від 18.11.2015 №9235813944 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ «Екомаркетгруп» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року - не підтверджено формування податкових зобов'язань з ТОВ «Азімут». Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Азімут» зареєстроване як юридична особа Черкаським міським управлінням юстиції 19.02.2004 за №443794, ідентифікаційний код 32881530.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 24.03.2016 №1180, направлення від 24.03.2016 №164/23-01-22-03, згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Екомаркетгруп» за жовтень 2015 року. Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2016 №57/23-01-22-03/32881530.

За висновками вказаного акту, ТОВ «Азімут» порушило, зокрема, вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на суму 114871 грн. 00 коп. та вимоги п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 103365 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азімут» не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки подало скаргу до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області.

Листом від 21.04.2016 №11347/23-01-22-03 державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області висновки акту перевірки від 11.04.2016 №57/23-01-22-03/32881530 залишено без змін.

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000292301, №0000302301.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 №1936/11/13-11 зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально

складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необґрунтованим є посилання відповідача на податкову інформацію від 18.11.2015 №9235813944 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ «Екомаркетгруп» щодо фінансово-господарських відносин з платниками податків по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, якою не підтверджено формування податкових зобов'язань з ТОВ «Азімут» - як доказу заниження позивачем податку на додаток на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом, оскільки порядок та спосіб виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань, а також належне чи неналежне виконання контрагентами обов'язків, покладених на них законом як на суб'єктів господарювання - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між позивачем та ТОВ «Екомаркетгруп» укладено договір на експедиційно-транспортне обслуговування по організації перевезень вантажів від 03.09.2015 №21.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні бухгалтерські та податкові документи, зокрема, це - податковими накладними від 30.10.2015 №147, від 30.10.2015 №136, від 30.10.2015 №160, від 30.10.2015 №172, від 30.10.2015 №171, від 30.10.2015 №131, від 30.10.2015 №122, від 31.10.2015 №213 та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2015 №б/н на загальну суму 81200 грн., від 27.10.2015 №б/н на загальну суму 74800 грн., від 28.10.2015 №б/н на загальну суму 80950 грн., від 28.10.2015 №б/н на загальну суму 77600 грн., від 29.10.2015 №б/н на загальну суму 88250 грн., від 29.10.2015 №б/н на загальну суму 83300 грн., від 30.10.2015 №б/н на загальну суму 108400 грн., від 30.10.2015 №б/н на загальну суму 94600 грн.

Законом, що визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення є Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.04 №1955-IV (далі - Закон №1955).

Відповідно до ст. 1 Закону №1955, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 9 Закону №1955, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Для транспортного експедирування укладається договір в письмовій формі, який повинен містити істотні умови передбачені ст. 9 Закону №1955. Відповідно до вказаної статті підтвердженням витрат експедитора є документи (накладні, рахунки тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

З огляду на викладене, окрім актів виконаних робіт, факт надання послуг експедитора повинен бути підтверджений транспортними документами (товарно-транспортними накладними).

У матеріалах адміністративної справи відсутні товарно-транспортні накладні до договору на експедиційно-транспортне обслуговування по організації перевезень вантажів від 03.09.2015 №21, укладеного між позивачем та ТОВ «Екомаркетгруп».

Однак, суд звертає увагу, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «Азімут», в тому числі по взаємовідносинам із ТОВ «Екомаркетгруп» були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від 31.03.2016 по справі №711/3164/16-к, згідно протоколу обшуку від 08.04.2016.

Відповідно до додатку №1 до вказаного протоколу від 08.04.2016, у позивача вилучені документи, зокрема: папку з документами з написом «Азімут, жовтень 2015, листопад 2015, №64» на 295 арк., папку з документами з написом «Азімут, №64» на 196 арк.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем під час подання заперечень до контролюючого органу на акт перевірки від 11.04.2016 №57/23-01-22-03/32881530 було повідомлено відповідача про вилучення відповідних документів правоохоронними органами.

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази звернення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до правоохоронних органів для надання доступу до вилучених у позивача первинних бухгалтерських документів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 по даній адміністративній справі №823/482/16 зобов'язано прокуратуру Черкаської області надати суду завірені належним чином копії первинних бухгалтерських документів, що стосуються господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Азімут» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркетгруп» (акти виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення, платіжні доручення на оплату транспортних послуг) та документи, що підтверджують придбання та реалізацію товару, який транспортувався на підставі договору на експедиційно-транспортне обслуговування від 03.09.2015, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Азімут» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркетгруп» (договори з державними замовниками, договори купівлі-продажу продуктів харчування, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо), які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від 31.03.2016 по справі №711/3164/16-к, згідно протоколу обшуку від 08.04.2016.

На виконання вищезазначеної ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 прокуратура Черкаської області листом від 10.10.2016 №17-3989вих16 надіслала суду належним чином завірені копії документів, що стосуються відносин між ТОВ «Азімут» та ТОВ «Екомаркетгруп», які наявні в органі досудового розслідування, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2015 №б/н на загальну суму 81200 грн., від 27.10.2015 №б/н на загальну суму 74800 грн., від 28.10.2015 №б/н на загальну суму 80950 грн., від 28.10.2015 №б/н на загальну суму 77600 грн., від 29.10.2015 №б/н на загальну суму 88250 грн., від 29.10.2015 №б/н на загальну суму 83300 грн., від 30.10.2015 №б/н на загальну суму 108400 грн., від 30.10.2015 №б/н на загальну суму 94600 грн.

З огляду на наявність у матеріалах справи ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренка В.М. від 10.05.2016 по справі №711/4039/16-к про бездіяльність заступника начальника СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 щодо неповернення ним тимчасово вилученого майна (документів) ТОВ «Азімут», заяви позивача про вчинення кримінального правопорушення службовими особами прокуратури Черкаської області та УСБУ в Черкаській області від 26.09.2016, ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Шипович В.В. від 07.10.2016 по справі №711/8703/16-к щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення за фактом привласнення шляхом зловживання службовим становищем, приховування та знищення документів ТОВ «Азімут» до Єдиного реєстру досудових розслідувань, опису вилучених документів, який не містить детального переліку вилучених у позивача документів, а лише зазначені папки з написами, без переліку їх змісту - неможливо встановити з наявних у матеріалах справи документів наявності чи відсутності у позивача товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах із ТОВ «Екомаркетгруп» по договору на експедиційно-транспортне обслуговування по організації перевезень вантажів від 03.09.2015 №21.

Положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, в суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Суд наголошує на тому, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень повинно відповідати не лише ознакам формальної законності, але і іншим вимогам, які пред'являються до державних актів - обґрунтованості, добросовісності, неупередженості, пропорційності та іншим (ст. 2 КАС України). Це означає, що законним вмотивованим рішенням є таке рішення, яке містить у собі не лише посилання на відповідну правову норму, але і обґрунтування її застосування чи незастосування, наведення обставин, з урахуванням яких приймається таке рішення, зазначення мотивів, з яких відхиляються певні вимоги чи заперечення платника податків.

Обґрунтованість ( вмотивованість) актів державних органів як обов'язковий елемент їх легітимності та правозгідності неодноразово була предметом дослідження в процесі розгляду справ Європейським судом з прав людини. Так у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», Суд зазначив, що «... кожен важливий та доречний аргумент особи повинен бути проаналізований і одержати відповідь в рішенні». У іншому рішенні Європейського суду з прав людини - «Серявін та інші проти України» Суд прийшов до висновку, що «одне з призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті».

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС в Черкаській області від 26.04.2016 №0000292301, №0000302301.

Стягнути із державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС в Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут» сплачений судовий збір у сумі 2386 (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2016 року.