Рішення

від 23.11.2016 по справі 904/8547/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2016 Справа № 904/8547/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспрес", м. Дніпро

про стягнення 14583,74 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 344/1001 від 04.08.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспрес" (далі - відповідач), у якій заявило вимогу про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 11167,71 грн, заборгованості по оплаті отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 862,13 грн, 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 232,23 грн, 3% річних за прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 17,93 грн, інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 156,20 грн, інфляційні втрати через прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 4,78 грн, пені за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 1989,82 грн та пені за прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 152,94 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 9387/8-860, укладеного між сторонами 14.11.2008.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2016 надав письмові пояснення стосовно детального розрахунку обсягу спожитої відповідачем електроенергії за період з серпня 2015 по грудень 2016.

Відповідач участь свого повноважного представника у засідання суду повторно не забезпечив та витребуваних судом документів не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача конверт з ухвалою суду повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат не знайдений".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія" Дніпрообленерго", правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоекспрес" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір № 9387/8-680 про постачання електричної енергії (далі - договір), за умовами якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 15 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.2 додатку 3 до договору, в редакції додаткової угоди №1/8-680 від 21.03.2013, встановлено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання Споживачу додаткових послуг, суми завданих Споживачем збитків тощо) згідно з умовами укладеного Договору, здійснюється на рахунки Постачальника, вказані у розділі 10 Договору, на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

У разі неявки споживача (уповноваженого представника споживача) для отримання рахунків. Постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана у договорі. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Додатковою угодою №1/8-680 від 21.03.2013 сторони погодили викласти п. 4.2. додатку 3 до договору про те, що у разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу використаної електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом використання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Строк дії договору, в редакції додаткової угоди № 1/466 від 04.03.2013, визначений п.9.8 до 01.04.2013 та п.9.8.1 погоджено, що договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не довше ніж до 30.11.2015.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику" (далі - Закон) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (далі - Правила, ПКЕЕ).

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором щодо постачання електричної енергії споживачу за весь час дії договору, але відповідач виставлені рахунки за спожиту електроенергію не сплатив, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем за поставлену з листопада 2015 року по грудень 2015 року активну електроенергію у розмірі 11167,71 грн, та заборгованість за надання послуг пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії з вересня 2015 року по грудень 2015 року у розмірі 862,13 грн. Доказом направлення рахунків відповідачу є реєстр відправлення згрупованих відправлень від 11.01.2016.

Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач заявив до стягнення заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 11167,71 грн, заборгованість по оплаті отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 862,13 грн, 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 232,23 грн, 3% річних за прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 17,93 грн, інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 156,20 грн, інфляційні втрати через прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 4,78 грн, пеню за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 1989,82 грн та пеню за прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 152,94 грн, що і є предметом цього спору.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем та відповідальність споживача, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, він зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки активної електричної енергії з листопада 2015 року по грудень 2015 року у розмірі 11167,71 грн та надання послуг пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії з вересня 2015 року по грудень 2015 року у розмірі 862,13 грн доведено позивачем повністю та відповідачем не оспорено, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених договором з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи фактичний день оплати.

Таким чином позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня за прострочення оплати по активній електроенергії за зобов'язаннями з листопада 2015 року по грудень 2015 року за загальний період з 11.01.2016 по 08.07.2016 за кожним місяцем окремо у сумі 1989,82 грн та пеня за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії за зобов'язаннями з вересня 2015 року по грудень 2015 року за загальний період з 11.01.2016 по 08.07.2016 за кожним місяцем окремо у сумі 152,94 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

за прострочення оплати по активній електроенергії за зобов'язаннями з листопада 2015 року по грудень 2015 року за період з 11.01.2016 по 19.09.2016 за кожним місяцем окремо 3% річних у сумі 232,23 грн та інфляційних нарахувань за загальний період з лютого 2016 року по серпень 2016 року включно у сумі 122,23 грн;

за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії за зобов'язаннями з вересня 2015 року по грудень 2015 року за період з 11.01.2016 по 19.09.2016 за кожним місяцем окремо 3% річних у сумі 17,93 грн та інфляційні нарахування за загальний період з лютого 2016 року по серпень 2016 року включно у сумі 3,74 грн, - перевіривши які суд дійшов висновку, що вони заявлені в межах суми можливого їх нарахування, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленої електрооенергії, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Згідно ст. 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір, у сумі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспрес" (м. Дніпро, пр-т Газети "Правда", буд. 3, ідентифікаційний код 20236325) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22 ідентифікаційний код 23359034) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 11167,71 грн, заборгованість по оплаті отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 862,13 грн, 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 232,23 грн, 3% річних за прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 17,93 грн, інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 156,20 грн, інфляційні втрати через прострочення оплати за отримані послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 4,78 грн, пеню за прострочення оплати за активну електроенергію у сумі 1989,82 грн, пеню за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 152,94 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.11.2016.

Суддя ОСОБА_2