Рішення

від 23.11.2016 по справі 910/9249/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016Справа №910/9249/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного малого підприємства «Інтерсевен» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» стягнення 38 670 грн. 53 коп. Представники:

від Позивача: Востров В.О. (директор);

від Відповідача: Гіневська - Фареник М.О. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне мале підприємство «Інтерсевен» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 38 670 грн. 53 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.07.2012 року між Приватним малим підприємством «Інтерсевен» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (Замовник) було укладено Договір на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12, відповідно до умов якого Замовник здає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування й ремонту ліфтів, що ґрунтується на принципах технічного обслуговування, що приписуються заводом - виробником та усуненню позапланових зупинок ліфтів цілодобово без вихідних. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови цього Договору, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року на загальну суму 31 816 грн. 88 коп., проте Відповідач в порушення умов Договору здійснив лише часткову оплату за виконані й прийняті роботи. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним малим підприємством «Інтерсевен» становить 31 816 грн. 88 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 6» 3% річних у розмірі 976 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 5 877 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 р. (суддя Пригунова А.Б.) порушено провадження у справі № 910/9249/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.

Судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.07.2016 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 6" заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти позову.

Також представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3. ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 18.07.2016 року продовжено строк розгляду спору.

В судовому засіданні 18.07.2016 оголошено перерву до 03.08.2016 року.

Розпорядженням від 02.08.2016 року № 04-23/1478 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/9249/16

Відповідно до автоматичного розподілу справу передано судді ОСОБА_6

Ухвалою від 03.08.2016 суддя ОСОБА_6 прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 19.08.2016.

В судове засідання 19.08.2016 представник позивача з'явився , надав усні пояснення по суті справи. В судове засідання 19.08.2016 представник відповідача з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року відкладено розгляд справи на 05.10.2016 року.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9249/16, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_6

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/9249/16 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 року справу №910/9249/16 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 26.10.2016 року.

26.10.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 6" Актів приймання виконаних робіт за період з лютого 2015 року по червень 2015 року на загальну суму в розмірі 31 816,88 грн.;

- надати докази на підтвердження виставлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рада 6" рахунків відповідно до п. 5.2. Договору №19/12 від 12.07.2012 року;

2) Відповідача надати докази на підтвердження того, що послуги за Договором №19/12 від 12.07.2012 року Приватним малим підприємством "Інтерсевен" не надавались.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року відкладено розгляд справи на 09.11.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

03.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2016 року.

09.11.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача вимоги ухвали суду від 26.10.2016 року виконав не в повному обсязі, а представник відповідача вимоги ухвали суду від 26.10.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати сторін надати Додаткову угоду №1 до Договору №19/12 від 12.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 року відкладено розгляд справи на 23.11.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

18.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів по справі.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року представник Позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, просив Суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.07.2012 року між Приватним малим підприємством «Інтерсевен» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (Замовник) було укладено Договір на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12, відповідно до умов якого Замовник здає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання з технічного обслуговування й ремонту ліфтів, що ґрунтується на принципах технічного обслуговування, що приписуються заводом - виробником та усуненню позапланових зупинок ліфтів цілодобово без вихідних.

У п.5.1 Договору зазначено, що загальна вартість робіт за Договором щомісячно становить 11 999 грн. 60 коп.

Відповідно до п.5.2 Договору розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 20 числа поточного місяця за виставленими рахунками.

Вказаний договір вступає в силу з 12.07.2012 р. і діє до 31.12.2013 р. (п.6.1 Договору)

У п.6.10 Договору передбачено, що Договір автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить іншій стороні про розірвання вказаного Договору за місяць до його закінчення.

Додатковою угодою №1 від 01.11.2012 року до Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року п.5.2 договору викладено в наступній редакції: «розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі Акту виконаних робіт».

Додатковою угодою №2 від 01.02.2013 року до Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року п.5.1 викладено в наступній редакції: «загальна вартість робіт за Договором щомісячно становить 7142 грн. 57 коп.»

Листом №06-0146 від 20.04.2015 року Відповідач повідомив Позивача про розірвання Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року з 20.06.2015 року, який був отриманий останнім за вх. №23/15 від 23.04.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови цього Договору, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року на загальну суму 31 816 грн. 88 коп., проте Відповідач в порушення умов Договору здійснив лише часткову оплату за виконані й прийняті роботи. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним малим підприємством «Інтерсевен» становить 31 816 грн. 88 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 6» 3% річних у розмірі 976 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 5 877 грн. 60 коп.

05.06.2015 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №68/15 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 23 388 грн. 49 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 08.06.2015 року уповноваженій особі підприємства Відповідача, яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного малого підприємства «Інтерсевен» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що листом №06-0146 від 20.04.2015 року Відповідач повідомив Позивача про розірвання Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року з 20.06.2015 року, який був отриманий останнім за вх. №23/15 від 23.04.2015 року.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 Цивільного кодексу України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 4 ст.849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, Замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене. Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Враховуючи те, що одностороння відмова від Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року відповідно до частини 4 ст. 849 Цивільного кодексу України не потребує узгодження з Позивачем, а також, з огляду на те, що лист Відповідача №06-0146 від 20.04.2015 року про розірвання Договору з 20.06.2015 року був отриманий Приватним малим підприємством «Інтерсевен» 23.04.2015 року, Суд приходить до висновку, що Договір на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року припинив свою дію з 20.06.2015 року.

Відповідно до п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року Позивач виконав роботи з технічного обслуговування й ремонту ліфтів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт за грудень 2014 року на суму 7 142 грн. 57 коп. та за січень 2015 року на суму 7 142 грн. 57 коп., які оформлені належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем була здійснена оплата за виконані й прийняті роботи з прострочкою платежу, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Крім того, на виконання умов Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року Позивач виконав роботи з технічного обслуговування й ремонту ліфтів, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року на загальну суму в розмірі 31 816 грн. 88 коп., які підписані уповноваженим представником Позивача і скріплені печаткою підприємства в односторонньому порядку.

Також, на підтвердження факту виконання умов Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року Позивач надав витяги з журналів реєстрації проведеного технічного огляду ліфтів рег. №30076, №30065, №30167, 330104, №30166, виписки з журналів обліку заявок за об'єктом за січень 2015 р. - червень 2015 р., графік чергувань у вихідні та святкові дні працівників ПМП "Інтерсевен" за січень 2015 року - червень 2015 року, графік технічного обслуговування ліфтів на об'єктах.

Відповідно до приписів ст.882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно - правовими актами. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

В силу положень ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав у Відповідача у відмові у прийняті робіт.

Суд зазначає, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження факту направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» Актів приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року Позивачем надано Суду листи за вих. №36/5 від 03.04.2015 року (отриманий Відповідачем за вх. №00-00692 від 06.04.2015 р.) з вимогою надати відповідь про причини неповернення актів за лютий - березень 2015 р., за вих. №50/5 від 30.04.2015 року (отриманий Відповідачем за вх. №06-00140 від 05.05.2015 р.) з вимогою повернути акти за лютий - березень 2015 р. та направлено акт за квітень 2015 р., за вих. №81/15 від 01.07.2015 р. про направлення актів за травень - червень 2015 р.

Крім того, 05.06.2015 року Позивачем направлена на адресу Відповідача вимога №08/15 про оплату заборгованості за договором у розмірі 23 388 грн. 49 коп., що підтверджується фіскальним чеком від 05.06.2015 р. та рекомендованим повідомленням про вручення 08.06.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, у відповідь на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 6» листом №06-0220 від 15.06.2015 р. повідомило про неотримання актів за лютий - березень 2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на ім'я директора Приватного малого підприємства «Інтерсевен» заступником директора Позивача ОСОБА_3 та заст. автогосподарства ОСОБА_4 були подані доповідні записки від 24.06.2015 року, за якими заступник директора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибули до головного інженера ТОВ «Рада» ОСОБА_5, який повідомив, що акти за лютий - березень 2015 р. ним підписані та зберігаються у сейфі, проте за наказом керівництва вони можуть загубитись, а тому докази направлення таких актів поштою представники Позивача повинні самостійно довести у суді.

Також, Суд звертає увагу, що Акти приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» 20.05.2016 року при зверненні Позивача до суду з вказаним позовом, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.05.1016 року та фіскальним чеком від 20.05.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши вищенаведені докази у справі в їх сукупності, Суд приходить до висновку, що Приватним малим підприємством «Інтерсевен» надано належні та допустимі докази на підтвердження направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» Актів приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року на виконання умов Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року.

Частина 1 ст.853 Цивільного кодексу України визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Замовник, який в порушення вимог ст.853 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України наявності обґрунтованої відмови Відповідача від прийняття та підписання Актів приймання виконаних робіт за період лютий 2015 року - червень 2015 року на загальну суму в розмірі 31 816 грн. 88 коп., а тому такі роботи вважаються прийнятими Відповідачем належним чином. Також, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження ненадання Приватним малим підприємством "Інтерсевен" послуг за Договором на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року.

За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо ненадання Позивачем послуг за спірним договором та неприйняття Відповідачем таких послуг, оскільки вони спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами.

Пунктом 96 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України підписання акту приймання - передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Виходячи з положень вищевикладених норм чинного законодавства, Позивач зобов'язаний надавати акти виконаних робіт Відповідачу, який, в свою чергу, за результатом перевірки об'єму та якості виконаних робіт зобов'язаний прийняти належно виконані роботи шляхом підписання уповноваженим представником акту приймання виконаних робіт або надати мотивовану відмову від підписання акту.

Отже, узгоджений між сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт за своїми ознаками є документом, який підтверджує виконання договору підряду, а тому у Відповідача виникає зустрічне зобов'язання перед Позивачем щодо необхідності оплати виконаних належним чином та прийнятих робіт, передбачених умовами Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» перед Приватним малим підприємством «Інтерсевен» за Договором на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року становить 31 816 грн. 88 коп., що також підтверджується розрахунком заборгованості станом на червень 2016 року, наданим Позивачем.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному малому підприємству «Інтерсевен» в розмірі 31 816 грн. 88 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості виконаних та прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 31 816 грн. 88 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.03.2015 р. по 01.05.2016 р. у розмірі 976 грн. 05 коп. та інфляційні за період з 01.03.2015 року по 01.05.2016 року у розмірі 5 877 грн. 60 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за Договором на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року за загальний період прострочки з 01.03.2015 р. по 01.05.2016 р. у розмірі 976 грн. 05 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, оскільки Додатковою угодою №1 від 01.11.2012 року до Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року п.5.2 договору викладено в наступній редакції: «розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі Акту виконаних робіт». Також, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних як плата за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання з 01.03.2015 р. по 01.05.2016 р. у розмірі 940 грн. 31 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 01.03.2015 року по 01.05.2016 року у розмірі 5 877 грн. 60 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, оскільки Додатковою угодою №1 від 01.11.2012 року до Договору на повне технічне обслуговування ліфтів №19/12 від 12.07.2012 року п.5.2 договору викладено в наступній редакції: «розрахунки за технічне обслуговування проводяться щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, на підставі Акту виконаних робіт». Також, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 01.03.2015 року по 01.05.2016 року у розмірі 5 020 грн. 86 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» на користь Приватного малого підприємства «Інтерсевен» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 31 816 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 940 грн. 31 коп., інфляційні в розмірі 5 020 грн. 86 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного малого підприємства «Інтерсевен» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ Г.АХМАТОВОЇ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 32590026) на користь Приватного малого підприємства «Інтерсевен» (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 13680597) заборгованість у розмірі 31 816 (тридцять одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп., 3% річних у розмірі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 31 (тридцять одна) коп., інфляційні у розмірі 5 020 (п'ять тисяч двадцять) коп. 86 (вісімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 1 346 (одна тисяча триста сорок шість) грн. 20 (двадцять) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин