Рішення

від 22.11.2016 по справі 922/2938/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р.Справа № 922/2938/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветхімдистибуція", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 165 483,18 грн. за участю :

Представника позивача - не з'явився;

Представник відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Агріматко - Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветхімдистрибуція" (відповідача) основну заборгованість з врахуванням коригування вартості товару в розмірі 162 000,00 грн., а також пеню в розмірі 3 483,18 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за Договором поставки № ВЕТ-144000066 від 23 лютого 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/2938/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні (суддя Інте Т.В.).

Згідно розпорядження №811 від 23.09.2016 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, у зв'язку з відставкою судді Інте Т.В., протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями, для розгляду справи №922/2938/16 призначено суддю Денисюк Т.С..

Розгляд справи неодноразово відкладався для надання сторонам можливості надати пояснення та докази вобґрунтування своєї правової позиції.

18 листопада 2016 року до суду надійшло клопотання ПрАТ "Агріматко - Україна" (вх. №2281) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в обгрунтування правової позиції позивача, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 22 листопада 2016 року не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, витребуваних судом документів та відзив на позовну заяву не надав. До суду повернулись ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.09.2016 року та про відкладення розгляду справи, які були направлені на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду справи, із довідкою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветхімдистибуція", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23 лютого 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Агріматко - Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медівет" (назва станом на момент розгляду справи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветхімдистрибуція", відповідно до інформації, яка міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.10.2016, код ЄДРПОУ 37502374) було укладено Договір поставки № ВЕТ-144000066 (Договір).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві на умовах EXW м. Київ (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р.) товари (надалі іменуються "товари") за номенклатурою та в строки відповідно до рахунків-фактур (надалі іменуються "рахунку-фактурі"), які є додатками до цього Договору та його невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в рахуках-фактурах до Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та рахунками-фактурами до нього.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціни товарів визначаються Сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в рахуках-фактурах до Договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум до цього Договору.

Строки поставки товару погоджуються Сторонами та відображаються в рахуках-фактурах. Якість товару, що постачається, підтверджується сертифікатами якості, копія яких надається Покупцю (п. 2.2. Договору).

На виконання умов Договору поставки № ВЕТ-144000066 від 23 лютого 2015 року, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 916 420,44 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень (арк. с. 24-46).

Разом з тим, позивач надав до суду письмові пояснення стосовно нумерації договору, в яких зазначив, що програмне забезпечення підприємства, в т.ч. програми "1.С.Бухгалтерія" в якій здійснюється реєстрація договорів та присвоюються номери, забезпечує ФОП ОСОБА_1. Так, 25 серпня 2015 року він повідомив директора Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна" про те, що відбувся збій в програмі, а саме в "Договір поставки" з префіксом BET і КОР, тобто в договорах на поставку ветеринарних препаратів («ВЕТ») та крапельне зрошування («КОР»).

Таким чином, до 24.08.2016 року Договір поставки від 23.02.2015 року з ТОВ "МЕДІВЕТ" був під номером ВЕТ-144000066, а після 24.08.2015 року, в результаті збою програми, став №ВЕТ-144000079.

Крім того, між підприємствами позивача та відповідача більше ніяких договорів не укладалося, взаємовідносини відбувалися тільки на підставі Договору, укладеного 23 лютого 2015 року за№- ВЕТ144000066.

Відповідно до п. 4.1. Договоруг Покупцю надаєтся відсрочка платежу на строк 30 календарних днів від дати відвантаження товару, яка визначаєтся датою видаткової накладної.

Згідно п. 4.2. Договору вартість товару підлягає коригуванню Постачальником, якщо з моменту укладення даного договору до моменту остаточного розрахунку курс на міжбанку заявлений АТ "ОТП Банк" (гривні до долара США чи до СВРО, в залежності від валюти, за якою Постачальник придбавав товар за зовнішньоекономічним контрактом) збільшився або зменьшився більш як на 2%.

Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач повинен був здійснити не пізніше 01.10.2015 - через 30 календарних днів з дня отримання останньої партії товару від 31 серпня 2015 року (видаткова накладна № 831011). Однак, як стверджується позивачем, оплату прийнятого товару відповідач здійснив лише частково в розмірі 779 420,44 грн., чим порушив умови Договору поставки № ВЕТ-144000066 від 23 лютого 2015 року.

Таким чином, в результаті не виконання зобов'язань по оплаті товару, за відповідачем утворилась заборгованість, яка становить 137 000,00 грн..

Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до умов п. 4.2. Договору сума, що підлягає сплаті, коригується в разі збільшення/зменшення курсу валюти стосовно гривні на 2%, а курс долара США станом на день відвантаження останньої партії товару від 31.08.2015 становив (за даними НБУ) за один долар 21,1854 грн.. Станом на 06.06.2016 курс долара становить 25,0512 грн. за один долар. Таким чином, курс валюти збільшився більше ніж на 2%, а саме - на 18%, а відтак, позивачем здійснено коригування вартості товару і станом на 06.06.2016 вартість товару, з врахуванням кореговування, становить 162 000,00 грн..

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст .43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором поставки, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів остаточної оплати отриманого за Договором поставки № ВЕТ - 144000066 від 23.02.2015 року товару суду не надав, суд дійшов висновку, що сума основного боргу в розмірі 162 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором поставки, просить стягнути з нього пеню за період з 13.05.2016 року по 06.06.2016 року в розмірі 3 483,18 грн..

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.2. Договору поставки сторони погодили, що у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Разом з тим, пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 також роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки сторони умовами Договору не передбачили подовження періоду, за який має нараховуватись пеня, суд дійшов висновку, що позивач мав право на її нарахування лише протягом шести місяців, починаючи з дня порушення відповідачем зобов'язання. Таким чином, нарахування пені за період, що передує зверненню позивача з позовом до суду, а саме: з 13.05.2016 року по 06.06.2016 року на заборгованість, що виникла з жовтня 2015 року, не відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині стягнення пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 216, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветхімдистибуція" (61013, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, н.п. 3, код ЄДРПОУ 37502374) на користь Приватного акціонерного товариства "Агріматко - Україна" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10, код ЄДРПОУ 30725226) суму основної заборгованості за договором поставки в розмірі 162 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 2 430,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 3 483,18 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 24.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2