Постанова

від 16.11.2016 по справі 910/12356/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 910/12356/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.08.2016

у справі №910/12356/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін»,

до Міністерства оборони України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України

про стягнення 124 215,85 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Міндель О.М. - керівник (НОМЕР_1, виданий 31.10.1996);

від відповідача: Тодерян В.М. - представник (довіреність від 05.01.2016 №220/3/8);

від третьої особи: Лавриненко О.В. - представник (довіреність від 15.08.2016 №303/30/447/7),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубін» (надалі - ТОВ «Рубін», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення 124 215,85 грн заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання додаткових робіт від 23.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі - третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін» 124 215,85 грн основного боргу та 1 863,24 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.09.2016.

У судовому засіданні 28.09.2016 оголошено перерву до 19.10.2016 в порядку статті 77 ГПК України.

17.10.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника ТОВ «Рубін» надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Колегія суддів, порадившись на місці, враховуючи, що надані позивачем документи мають істотне значення для правильного вирішення спору, дійшла висновку про долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 16.11.2016.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача та третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

16.11.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.10.2014 між Міністерством оборони України, в особі начальника Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін» (в тексті договору - генпідрядник) був укладений договір на виконання додаткових робіт, пов'язаних із введенням об'єкта в експлуатацію «реконструкція гуртожитку під 100-квартирний житловий будинок м. Кривий Ріг, (перша черга 50-квартир), шифр 43/35», відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов'язання виконати наступні роботи по об'єкту «Реконструкція гуртожитку під 100-квартирний житловий будинок м. Кривий Ріг, (перша черга 50- квартир), шифр 43/35»:

1.1.1. отримання ТУ на енергопостачання житлового будинку;

1.1.2. експертизу кошторисної документації;

1.1.3. роботи на виконавчу зйомку електрокабелю;

1.1.4. постачання теплової енергії для потреб опалювання;

1.1.5. проектні роботи, пов'язані з виконавчою документацією для передачі об'єкту та інженерних мереж експлуатуючим організаціям, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити витрати, пов'язані з замовленням та виготовленням цієї документації на підставі підтверджуючих документів (платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт (послуг).

Згідно з пунктом 2.2.2. договору замовник зобов'язаний компенсувати в повному обсязі виконавцю всі витрати, пов'язані з виконанням даного договору на підставі наданих рахунків та актів прийняття-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість робіт, що сплачуються замовником за договором складає 124 500,00 грн, в тому числі ПДВ - 20 750,00 грн. Замовник сплачує витрати виконавця, пов'язані з замовленням та виготовленням документації вказаної у пункті 1.1. цього договору, протягом 10-ти банківських днів з дати надання виконавцем підтверджуючих документів (платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт (послуг).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, діє до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків між сторонами - до їх повного здійснення (пункт 7.1. договору).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, за яким, відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Виходячи з приписів статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін» з листом від 24.10.2014 №437/2, в якому просило у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України, на підставі договору від 23.10.2014 оплатити поточну заборгованість Південного УКБ Міноборони України перед КПТМ «Криворіжтепломережа» та підписати договір про переведення боргу, з подальшою компенсацією позивачеві всіх понесених витрат.

Місцевим судом встановлено, що 27.11.2014 між КПТМ «Криворіжтепломережа» (в тексті договору - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін» (в тексті договору - новий боржник) та Південним Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (в тексті договору - боржник) був укладений договір №3358 про переведення боргу, відповідно до пункту 1.1. якого первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання, що належать виконати первісним боржником: приймає на себе зобов'язання сплатити вартість наданих кредитором послуг з теплопостачання і постачання гарячої води, які утворились станом на 01.05.2012 у первісного боржника - Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, згідно договору від 25.11.2011 №3358 та за рішенням суду від 18.11.2013 у справі №619\2646\13, що утворились за період з 01.12.2011 по 05.04.2012 у сумі 53 745,58 грн - за теплову енергію, 2 315,58 грн - 3% річних, 3 762,19 грн штрафні санкції - 7 %, всього - 59 823,35 грн.

Пунктами 2.1.-2.2. договору про переведення боргу №3358 сторони передбачили зобов'язання боржника в строк до 01.12.2014 передати новому боржнику всі документи, пов'язані з отриманням послуг з теплопостачання та відповідні судові рішення відносно примусового стягнення заборгованості. Новий боржник зобов'язується в строк до 31.12.2014 перерахувати на рахунок кредитора суму переведеного боргу у розмірі 59 823,35 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 (пункт 6.1. договору).

На виконання умов вищевказаних договорів позивачем було перераховано КПТМ «Криворіжтепомережа» оплату за теплову енергію в розмірі 124 215,85 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.11.2014 №322 на суму 59 823,36 грн та від 21.07.2015 № 357 на суму 64 392,49 грн.

ТОВ «Рубін» звернулось до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з листом від 02.08.2015 №14 з вимогою компенсувати понесені ним витрати на оплату теплової енергії у розмірі 124 215,85 грн протягом семи днів з моменту отримання вказаного листа.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2015 та 01.04.2016 між ТОВ «Рубін» та Південним УКБ Міноборони України було складено акти звірки взаємних розрахунків на суму боргу у розмірі 124 215,85 грн за договором від 23.10.2014, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, а тому є належними доказами наявності заборгованості у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

У судових засіданнях третя особа підтвердила наявність укладених між сторонами договорів та визнала заборгованість в розмірі 124 215,85 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт зазначав, що стороною договору від 23.10.2014 є не Міністерство оборони України, а Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, апелянту взагалі не було відомо про укладення спірного договору, оскільки вказане бюджетне зобов'язання не було зареєстроване та взяте на облік в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Виконуючим обов'язки Міністра оборони України генерал-полковником Ковалем М.В. була видана довіреність від 19.04.2014 №220/377/д, якою уповноважено начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Мироненка А.Г. на укладення від імені Міноборони України договорів, у тому числі, на завершення робіт з реконструкції гуртожитку під 100-квартирний житловий будинок м. Кривий Ріг, (перша черга 50- квартир), шифр 43/35.

Таким чином, твердження апелянта про те, що йому не було відомо про укладення спірного договору спростовуються наявними у справі доказами.

Твердження апелянта про те, що Державним бюджетом України не було передбачено фінансування будівництва спірного об'єкту відхиляються колегією суддів з огляду на те, що Наказом Міністерства оборони України від 30.04.2014 №283 затверджено Перелік житлових об'єктів, які передбачається фінансувати у 2014 році за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України», до якого включено, у тому числі, фінансування завершення робіт з реконструкції гуртожитку під 100-квартирний житловий будинок, військове містечко №35, м. Кривий Ріг, (перша черга 50- квартир) у розмірі 150 000,00 грн.

Апелянт також вказав, що у нього відсутній обов'язок сплачувати заборгованість за договором за постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 25.11.2011 №3358, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що постачання теплової енергії за цим договором здійснювалося саме для забезпечення військового містечка №35.

Відповідно до пункту 4.1. даного договору невід'ємною його частиною є додатки - Таблиця №1 та Таблиця №2. Теплова енергія відпускається споживачеві в кількості згідно даних Таблиці №2 (пункт 4.2. договору).

Відповідно до даних Таблиці №2 постачання теплової енергії здійснювалося на об'єкт - військове містечко №35, буд. 43.

Таким чином, оскільки Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є структурним підрозділом Міністерства оборони України, спірний договір укладався на підставі виданої Міноборони України довіреності на його підписання начальником Південного УКБ, розмір заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 124 215,85 грн.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/12356/16 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/12356/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/12356/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12356/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук