Постанова

від 17.02.2010 по справі 9/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.02.10 Справа № 9/5

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) В«Аптечний склад В«БіосетВ» , м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2009р.

у справі № 9/5

за позовом спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Оптіма-Фарм ЛТДВ» , м. Київ

до приватного підприємства (далі ПП) В«Аптечний склад В«БіосетВ» , м. Львів

про стягнення 1200410,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -ю/к

від відповідача: ОСОБА_3-представник

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. ст..20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2009р. у справі №9/5 (суддя Данко Л.С.) задоволено позовні вимоги: стягнено з ПП «Аптечний склад «Біосет», м.Львів на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі ТзОВ "Оптіма-Фарм, ЛТД», м.Київ 974 138,07грн. основного боргу, 77 264,48грн. пені, 68 189,66грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.2. договору, 194 827,61 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховано відповідно до п. 9.4. договору, 13 144,19грн. державного мита та 118,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ПП В«Аптечний склад В«БіосетВ» , м. Львів подано апеляційну скаргу вих.№957 від 28.07.2009р. та доповнення до апеляційної скарги б/н від 08.02.2010р., в яких просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник посилається на те, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань обумовлено несвоєчасним виконанням контрагентами відповідача своїх договірних зобов'язань, погіршення майнового стану відповідача. Крім цього судом не взято до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами.

ТзОВ В«Оптіма-Фарм ЛТДВ» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Між спільним українсько-естонським підприємством у формі ТзОВ "Оптіма-Фарм ЛТД», м. Київ та ПП «Аптечний склад «Біосет», м. Львів 22.04.2008р. укладено договір № 37260 з Додатком № 1 до договору № 37260 від 22.04.2008р., який є невід"ємною частиною договору.

Зазначений договір набрав чинності з моменту його укладення (22 квітня 2008 року) та є чинним до 31 грудня 2011 року (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 1.1. цього договору продавець зобов"язувався передати, а покупець зобов»язувався прийняти препарати лікарські, визначені та обумовлені цим договором, далі товар, та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору сторони передбачили, що найменування, асортимент та ціна товару визначаються за цим договором на підставі Прайс-листа, що діє на момент замовлення товару покупцем.

Згідно із п.1.3 кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видатковій накладній на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід»ємними складовими цього договору.

Пунктом 1.4 договору сторони за договором обумовили ціну товару за одиницю, яка визначається в національній валюті України - гривнях, та встановлюється продавцем у видатковій накладній на товар, який поставляється. Статтею 4 договору сторони передбачили якість товару.

Відповідно до п.3.1 договору загальна вартість кожної окремої поставки товару визначається як загальна сума видаткової накладної на товар, який поставляється.

Загальна вартість договору складається з загальної вартості усіх накладних, що видаються до цього договору (п. 3.2. договору).

Оплата за товар здійснюється продавцем в національній валюті України - гривнях на розрахунковий рахунок продавця (п.3.3), оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) визначається продавцем (п.3,4 договору) ... у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається з моменту вручення товару продавцем покупцю (п. 3.4.1 договору).

Відповідно до п.3.5 договору зобов»язання покупця щодо оплати за цим договором вважаються виконаними в момент отримання продавцем грошової суми, що зобов»язаний сплатити покупець за цим договором.

Як вбачається із матеріалів даної справи, позивач свої зобов»язання виконав у повному обсязі та передав відповідачу товар на загальну суму 1 031 138, 07грн.

Відповідачем основний борг частково оплачений в сумі 29 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (знаходяться в матеріалах справи).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що станом на 03.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 974 138,07грн. основного боргу, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до п. 6.2. договору просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 0,1% від загальної суми вартості видаткової накладної на товар, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити продавцеві штраф у розмірі семи відсотків зазначеної у цьому пункті вартості. Розрахунок розміру пені приведений у заяві про уточнення позовних вимог(а.с. 26-39).

Однак, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позивачем при обрахунку розміру пені за прострочення оплати за трьома видатковими накладними № У9 8056177 від 11.06.2008р. на суму 478,35грн., № У9 8057243 від 13.06.2008р. на суму 212,60 грн. та № У9 8061157 від 25.06.2008р. на суму 87120,71 грн., взято, відповідно 215 днів прострочення платежу, 212 днів прострочення платежу та 201 день прострочення платежу, що суперечить ч.2 ст.343 ГК України.

Враховуючи наведене судом першої інстанції правомірно зроблено перерахунок пені за вищезазначеними трьома видатковими накладними в межах 183 днів (6 місяців), з дня, коли у позивача виникло право на нарахування пені, відповідно до ст.232 ГК України, сума якої становить 77 264,48грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 7% в сумі 68 259,66грн., який нараховано відповідно до п. 6.2. договору. Розрахунок розміру штрафу наданий у заяві про уточнення позовних вимог.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 12.02.2009р. сплачено 1000,00грн., загальний розмір боргу з 13.02.2009р. складає суму 974 138,07грн., отже розмір штрафу відповідно складає 68 189,66грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування чужими грошовими коштами, відповідно до п. 9.4. договору, ч.3 ст.692 ЦК України, у розмірі 195 027,61 грн.

Відповідно до п. 9.4 договору за умови прострочення виконання покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити продавцеві проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків загальної вартості товару, з якого допущено прострочення виконання.

Згідно із ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Як вбачається із розрахунку розміру процентів, які нараховано відповідно до п. 9.4 договору позивачем взято за основу для обрахунку вказаних процентів, суму основного боргу 975 138,07 грн., яка мала місце станом на 12.02.2009р.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.02.2009р. відповідач частково борг погасив, у розмірі 1000,00 грн., відтак, станом на 13.02.2009р. загальний розмір боргу складав 974 138,07 грн.

Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який нараховується відповідно до п.9.4. договору, складає 194 827,61грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає правомірним задоволення позову частково в сумі 974 138,07грн. основного боргу, 77 264,48грн. пені, 68 189,66грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.2. договору, 194 827,61грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховано відповідно до п. 9.4. договору.

Відповідно до ст..33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки документально не обґрунтовані і не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Доказів проведення оплати згідно зобов'язання відповідачем суду не надано.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення господарського суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2009р. у справі №9/5 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.