Ухвала

від 23.11.2016 по справі 810/2692/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2692/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу позивача - Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 2357, грн.. 43 коп.;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1391 грн. 22 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» зареєстровано в якості юридичної особи 13 серпня 2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 32599521, місцезнаходження юридичної особи: 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Героїв Мінометників, будинок 30, що підтверджується Спеціальним витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 серпня 2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» знаходиться на обліку у Київському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідачем з метою працевлаштування на підприємстві інвалідів було подано до Фастівського міськрайонного центру зайнятості Звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3-ПН від 29 січня 2015 року, від 27 лютого 2015 року, від 27 березня 2015 року, від 27 квітня 2015 року, від 27 травня 2015 року, від 30 червня 2015 року, від 30 липня 2015 року, від 31 серпня 2015 року, від 30 вересня 2015 року, від 30 жовтня 2015 року, від 30 листопада 2015 року, від 30 грудня 2015 року на посаду головний конструктор.

Також відповідачем було подано позивачу річну звітність за формою 10-ПІ за 2015 рік у якій зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб (серед них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність), для працевлаштування інвалідів створене 1 робоче місце.

Вважаючи, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2, 3, 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що підприємство повинно вживати всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Так, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо її заповнення.

Відповідно до п. 1.1 наказу №42, форма N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб.

Згідно з п. 2.1 наказу №42, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Наказом Міністерства соціальної політики №316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Відповідно до п. 2.1 наказу №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем з метою працевлаштування на підприємстві інвалідів було подано до Фастівського міськрайонного центру зайнятості Звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою 3-ПН від 29 січня 2015 року, від 27 лютого 2015 року, від 27 березня 2015 року, від 27 квітня 2015 року, від 27 травня 2015 року, від 30 червня 2015 року, від 30 липня 2015 року, від 31 серпня 2015 року, від 30 вересня 2015 року, від 30 жовтня 2015 року, від 30 листопада 2015 року, від 30 грудня 2015 року на посаду головний конструктор.

Також відповідачем було подано позивачу річну звітність за формою 10-ПІ за 2015 рік у якій зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб (серед них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність), для працевлаштування інвалідів створене 1 робоче місце.

Крім того, у матеріалах справи міститься лист Фастівського міськрайонного центру зайнятості №02-08/122 від 26 січня 2016 року у якому зазначено, що протягом 2015 року на заявлені відповідачем вакансії особи з обмеженими фізичними можливостями не направлялись у зв'язку з відсутністю на обліку безробітних, які відповідають вимогам даних вакансій.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція містить у постанову Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року у справі №21-95а13.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Промгазапарат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160 , 198 , 200 , 205 , 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.11.2016

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Желтобрюх І.Л.