Ухвала

від 16.11.2016 по справі 819/2934/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 876/10776/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Святецького В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парт-2» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парт-2» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Парт-2» звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2014 року №0005522202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1308733,50 грн., в тому числі за основним платежем 872489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 436244,50 грн., як таке, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Парт-2» подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального й процесуального права, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, звертає увагу на те, що враховуючи норми чинного законодавства України та доводи Тернопільської ОДПІ про відсутність реальних правових наслідків по правочинів, укладених між TзOB «Парт-2» та TзOB «Барилит Плюс», TзOB «Київ Ліквід Петролеум» судом першої інстанції під час розгляду справи об'єктивно не з'ясувались обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій, за якими TзOB «Парт-2» сформований податковий кредит по ПДВ, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявність можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків, а висновки зроблені на підставі дослідження лише податкових декларацій

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією з 05.11.2014 року по 11.11.2014 року проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Парт-2», код ЄДРПОУ 37076630, щодо підтвердження взаємовідносин з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ «Прайм Бізнес Лтд» код ЄДРПОУ 38920192, з ТзОВ ВТФ «Авіас» код ЄДРПОУ 32560942, з ТзОВ «Бариліт плюс» код ЄДРПОУ 3861609, ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум» код ЄДРПОУ 38544588 за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.,

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 18.11.2014 року №8785/19-18-22-02-10, яким встановлено порушення, зокрема: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати за травень 2014 року на 872489,00 грн..

На підставі акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове-повідомлення рішення від 04.12.2014 року №0005522202 про сплату 1308733,50 грн. податку на додану вартість, в тому числі: 872489,00 грн. основного платежу та 436244 грн. 50% штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті взаємовідносин між ТзОВ «Парт-2»,ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум» та ТзОВ «Бариліт Плюс» за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року платником неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 872489,00 грн., тому спірне податкове повідомлення - рішення від 04.12.2014 року №0005522202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1308733,50 грн., в тому числі за основним платежем 872489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 436244,50 грн. винесено правомірно

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ТзОВ «Парт-2» за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року здійснювало господарську діяльність у сфері реалізації пального через мережу шести орендованих у ТзОВ «Новел-Істейт», код ЄДРПОУ 36206037 АЗС, які знаходяться: в с. Ліски та с. Нижні Луб'янки Збаразького району, в с. Деренівка та с. Варваринці Теребовлянського району, в с. Ступки та с. Романівка Тернопільського району.

В травні 2014 року ТОВ «Парт-2» проводило операції придбання нафтопродуктів у ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум», про що свідчать договори поставки №27/14-П від 27.03.2014 р. (а.с.32), №45/14-П від 08.04.2014 р. (а.с.36), №58/14-П від 11.04.2014 р.(а.с.40), №82/14-п від 15.04.2014 р. (а.с.44) з додатками, акти приймання-передачі нафтопродуктів, видаткових та податкових накладних, оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 в розрізі контрагента ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум».

Згідно п. 4.1 зазначених договорів, покупець зобов'язаний провести оплату за фактично поставлений товар на протязі десяти банківських днів з дати отримання вимоги постачальника про оплату за товар. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.631, оплата за газ скраплений в квітні та травні не проводилась.

Згідно сертифікатів відповідності №UA1.145.0229463-13, №UA1.145.0229460-13, №UA1.145.0229468-13 на продукцію - «газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ», виробник газу вуглеводневого скрапленого є ПАТ «Укрнафта», а відповідно до товарно-транспортних накладних вантажоодержувачем є ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум».

ТзОВ «Парт-2» придбавав газ вуглеводневий скраплений імпортного походження (з кодами УКТ ЗЕД 2711190000 та 2711139700), тоді як згідно сертифікатів відповідності виробник газу вуглеводневого скрапленого ПАТ «Укрнафта».

В подальшому ТзОВ «Парт-2» надано до перевірки товарно-транспорті накладні та паспорти якості виробника лише за травень 2014 року. Товарно-транспортні накладні та паспорти якості виробника за квітень 2014 року (вартість закупівлі газу по яких включено до податкового кредиту травня 2014 р.) позивач не надав.

Перевезення здійснювало автопідприємство ТзОВ «Зелена Говерла» по договору транспортування з ТзОВ «Букаєвиця». ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум» було замовником згідно договору транспортного експедирування №01-04/14 тр2 від 01.04.2014 року з ТзОВ «Букаєвиця».

Як видно із товарно-транспортних накладних, наявних у матеріалах справи, вантажоодержувачем газу вуглеводневого скрапленого (СВГ) є ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум».

Також, у травні 2014 року ТзОВ «Парт-2» отримало від ТзОВ «Бариліт Плюс» бензин А-92 та А-95 та дизпаливо «Еліт-95», про що свідчать договори поставки №01/31-НП від 01.05.2014р,. №01 84- НП від 01.05.2014р. з додатками, акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 в розрізі контрагента ТзОВ «Бариліт Плюс».

Відповідно до умов вищезазначених договорів поставки нафтопродуктів, ТзОВ «Парт-2» отримала товар від ТзОВ «Бариліт Плюс» згідно наступних документів: акт приймання-передачі №140531000000073 від 31.05.2014 р. (податкова накладна №73 від 31.05.2014 р.) та акт приймання-передачі №140531000000122 від 31.05.2014 року (податкова накладна №257 від 31.05.2014 р.).

Згідно сертифікатів відповідності №UA1.035.0193654-11, №UA1.035.0193651-11, UA1.035.0070536-12, №UA1.145.0203898-13 на продукцію, що відповідає номенклатурі, зазначеній в податкових накладних виробником даного пального є ПАТ «Укртатнафта».

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що під час проведення перевірки позивачем не надано перевізні документи (шляхові листи, товарно-транспортні накладні, документи залізниці), що свідчать про транспортування товару від ТзОВ «Київ Ліквід Петролеум» до ТзОВ «Парт-2», які є складовою частиною комплекту перевізних документів у відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правил видачі вантажів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого виконання будівельних робіт, поставка матеріалів для їх виконання тощо повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для цих операцій.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій виключно для отримання податкової вигоди, не несуть достовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентами, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парт-2» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року у адміністративній справі № 819/2934/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Святецький

Р.Й. Коваль

Повний текст виготовлено

21.11.2016 року.