Постанова

від 13.07.2011 по справі 2а-3541/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2011 року 11:25 № 2а-3541/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : Фоменка М.С.;

відповідача: Тюшкевич С.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АСВ Плюс" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 березня 2011 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "АСВ Плюс" (далі по тексту -позивач, ТОВ "АСВ Плюс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо недотримання Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15 вересня 2010 року №0006862309/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3541/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31 березня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

25 травня 2011 року судове засідання не відбулося у зв'язку з технічною неможливістю здійснення фіксації судового процесу. Наступне судове засідання призначено на 22 червня 2011 року.

22 червня 2011 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, оголошено перерву до 13 липня 2011 року.

В судовому засіданні 13 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15 вересня 2010 року №0006862309/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "АСВ Плюс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 759 099,00 грн., в тому числі за основним платежем -547 341,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -211 758,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 01 вересня 2010 року №2271/23-09 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "АСВ Плюс" (код за ЄДРПОУ 36281664) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Травітас" (код за ЄДРПОУ 36215984) за квітень, травень, червень 2010 року" (далі по тексту -Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність, а саме: ТОВ "Травітас" не подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року; ТОВ "АСВ Плюс" має розбіжності згідно бази даних "АІС співставлення ПЗ та ПК", завищення податкового кредиту у квітні 2010 року на суму 120 205,71 грн., травні 2010 року на суму 235 146,63 грн., червні 2010 року на суму 191 989,00 грн.; ТОВ "Травітас" не задекларовано та не відображено податкові зобов'язання по ТОВ "АСВ Плюс" на загальну суму 547 341,34 грн.

На думку відповідача, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

З огляду на зазначене в Акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ "АСВ Плюс" підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 547 341,34 грн., в тому числі за квітень 2010 року -120 205,71 грн., за травень 2010 року -235 146,63 грн., за червень 2010 року -191 989,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, а також вважає, що відповідачем не дотримано під час проведення перевірки вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, й мотивує позовні вимоги наступним: при проведенні перевірки відповідач керувався положеннями наказу Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не є обов'язковим для платників податків; в Акті перевірки не зазначено підстави для проведення перевірки, що дає підстави для сумніву щодо законності такої перевірки; заперечення позивача на Акт перевірки розглянуто відповідачем на четвертий робочий день, податкове повідомлення-рішення прийнято також на четвертий робочий день ,тобто з порушенням встановлених термінів; господарські операції позивача з ТОВ "Травітас" підтверджуються первинними документами обліку; на момент складання податкових накладних ТОВ "Травітас" було зареєстроване як платник податку на додану вартість, подавало податкову звітність до податкового органу та декларувало податкові зобов'язання.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ТОВ "АСВ Плюс" обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Стосовно недотримання відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (далі по тексту - Порядок), суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку при цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку. Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Заперечення позивача на Акт перевірки від 03 вересня 2010 року отримано податковим органом 06 вересня 2010 року, про що свідчить відповідна відмітка ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на примірнику заперечення, копія якого знаходиться в матеріалах справи; заперечення позивача на Акт перевірки відповідач розглянув 09 вересня 2010 року, тобто протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем надходження заперечень позивача на Акт перевірки, що повністю узгоджується з вимогам Порядку.

Згідно з пунктом 4.11 Порядку податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Разом з тим, матеріали справи підтверджують, що спірне податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року №0006862309/0 прийняте за результатами розгляду заперечень до Акта перевірки протягом чотирьох робочих днів , наступних за днем розглядузаперечень, що не відповідає вимогам Порядку.

Таким чином, на думку суду, дії відповідача щодо недотримання вимог Порядку в частині строків прийняття податкового повідомлення-рішення з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Стосовно встановлених в Акті перевірки порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ "АСВ Плюс" (замовник) та ТОВ "Травітас" (виконавець) укладено договір №01-10/09, відповідно до якого виконавець здійснює рекламне та інформаційне обслуговування замовника згідно умов, передбачених договором та додатками до нього; виконавець бере на себе зобов'язання за дорученням та завданням замовника надавати комплекс послуг, пов'язаних із дослідженням кон'юнктури ринку та вивченням попиту на товар, здійснювати контроль за наявністю товару та його розміщенням у торгових точках роздрібної торгівлі, надавати послуги з організації презентацій, корпоративних заходів, маркетингові, рекламні та рекламно-інформаційні послуги; виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розповсюдження спеціальної інформації (в тому числі розповсюдження друкованої рекламної продукції: каталогів, буклетів тощо) серед потенційних споживачів.

Згідно додаткових угод до вказаного договору ТОВ "Травітас" надавало позивачу низку маркетингових послуг з просування продукції різних торгових марок в торгових точках населених пунктів України, зокрема, дослідження споживацьких уподобань потенційних покупців під торговими марками "Бащинський", "Наша Ряба" організація промо-заходу по торговій марці "Дружба Народів" у м. Вінниця, організація дегустації продукції під торговою маркою "Фуа Гра", дослідження кон'юнктури ринку та вивчення попиту на товар під торговими брендами "Zewa", "Libero", тощо.

На підтвердження виконання договорів сторони підписали відповідні акти виконаних робіт (надання послуг).

ТОВ "Травітас" виписало позивачу податкові накладні в квітні, травні та червні 2010 року на загальну суму 3 284 048,04 грн., в тому числі податок на додану вартість -547 341,34 грн.

В оплату за поставлений товар на підставі рахунків-фактур ТОВ "АСВ Плюс" перерахувало ТОВ "Травітас" за період квітень-липень 2010 року грошові кошти за придбані послуги у повному обсязі. що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ "АСВ Плюс" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень-черевнь 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Травітас", та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Травітас" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку послуг; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ "Травітас" на момент здійснення господарських операцій та на момент вирішення спору зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, а відомості про нього є підтвердженими.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судом та підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одними із видів діяльності ТОВ "АСВ Плюс" є: рекламна діяльність, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

Як підтверджують матеріали справи, а саме копії господарських договорів та додатків до них, актів надання послуг, рахунків на оплату, податкових накладних, виписок банку, рекламні та маркетингові послуги у ТОВ "Травітас" позивач замовляв з метою виконання договірних зобов'язань щодо рекламного та інформаційного обслуговування перед ВАТ "Миронівський хлібопродукт", ТОВ "Ес Сі Ей Хайджин Україна" та ТОВ"МЕТРО Кеш енд Кері Україна".

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Травітас" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у ТОВ "Травітас", придбавалися з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На переконання суду, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від факту декларування продавцем податкових зобов'язань за проведеними господарськими операціями.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "АСВ Плюс" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 547 341,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 211 758,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15 вересня 2010 року №0006862309/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість своїх дій та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "АСВ Плюс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСВ Плюс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо недотримання Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 15 вересня 2010 року №0006862309/0.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСВ Плюс" судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко