Рішення

від 08.05.2007 по справі 13/155-пд-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/155-ПД-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

08.05.2007                                                                Справа №  13/155-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Новокаховський завод плавлених сирів"

до

відповідача-1- Товариства з обмеженою відповідальністю "ТорговийДім "Сири Таврії"  

відповідача-2 –Приватного підприємства „Юрма”,

за участі представників сторін:

від позивача –Єгорушкіна В.В. (представника за дорученням),

від відповідача-1 –Білоусова І.В. (ліквідатора),

від відповідача-2 –Гуртового С.А. (директора),

про (з урахуванням здійснених уточнень) визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 29 квітня 2004 року між відповідачами, в частині купівлі-продажу об'єкту нерухомості –тарного складу (літера „Ш”), розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а; а також вилучення у Приватного підприємства „Юрма” зазначеного майна,

                                           в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на недійсності договору у вказаній частині в зв'язку з тим, що відповідач-1 розпорядився майном не будучи його власником, що є, на думку позивача, порушенням положень статті 658 ЦК України, а тому такий договір в спірній частині підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 того ж Кодексу, а також з тих підстав, що директор ТОВ „Торговий Дім „Сири Таврії” не мала повноважень на укладення договору, оскільки її повноваження були обмежені протоколом № 1 від 23.04.2004 р., яким вирішено закрити Товариство, призначивши ліквідаційну комісію, а тому позивач вважає, що цей факт є підставою для визнання договору купівлі-продажу у спірній частині недійсним за частиною 2 статті 203 та частиною 1 статті 215 ЦК України.

Відповідачем-1 позовні вимоги визнаються в повному обсязі.

В свою чергу відповідачем-2 вимоги не визнаються з посиланням на добросовісність набуття спірного майна, що є підставою за статтею 388 ЦК України для відмови у позові.

Розгляд справи розпочато 12 квітня з відкладенням до 3 травня та оголошенням перерви до 8 травня поточного року.

Крім того, його представником було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі  до вирішення по суті спору у справі № 14/121-ПД-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Сири Таврії” до Приватного підприємства „Юрма” про визнання недійсним повністю того ж договору купівлі-продажу. Дане клопотання судом відхилено, оскільки рішення у цій справі від 16 квітня 2007 року не набрало законної сили, а крім того воно не може носити преюдиційного характеру відповідно до положень частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ньому беруть участь інші сторони, тобто серед них не має ВАТ „Новокаховський завод плавлених сирів”. Представником відповідача-2 також заявлено клопотання про проведення товарознавчої експертизи на предмет визначення вартості майна, що підлягає вилученню. Це клопотання судом відхилено, оскільки предметом спору є окреме індивідуально визначене нерухоме майно, вартість якого не є істотною для вирішення спору по суті.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 8 травня 2001 року між ВАТ „Новокаховський завод плавлених сирів” та ВАТ „Новокаховський м'ясокомбінат” укладено договір купівлі-продажу (а.с. 12-13), відповідно до умов якого позивач придбав у власність об'єкт нерухомості, до якого входив склад під літерою „Х”, що розташований за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Зелена. В подальшому адреса цього об'єкту була змінена на –м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а, а безпосередньо сам склад має літеру „Ш”.

В подальшому 27 грудня 2002 року між позивачем та ТОВ „Торговий Дім „Сири Таврії” був укладений договір купівлі-продажу № 51/64 (а.с. 14), відповідно до умов якого відповідач-1 придбав у власність товарний склад, за ціною 19800 грн.

В той же час, за результатами розгляду справи № 3/54 за позовом  ВАТ „Новокаховський завод плавлених сирів” до ТОВ „Торговий Дім „Сири Таврії” (рішення господарського суду Херсонської області від 02.03.2004 р. –а.с. 94 та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2004 р. –а.с. 18-19) зазначений вище договір купівлі-продажу № 51/64 від 27.12.2002 р. визнано недійсним.

Таким чином, відповідач-1 з 22 квітня 2004 року позбувся права власності на придбане майно –товарний склад, виходячи з положень статті 328 ЦК України, за якою право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проте, 29 квітня 2004 року відповідач-1 уклав з ПП „Юрма” нотаріально посвідчений спірний договір купівлі-продажу (а.с. 15-16), відповідно до умов якого реалізував йому серед іншого майна –об'єкт нерухомості –тарний склад (літера „Ш”), розташований за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а; та передавши його за видатковою накладною № ЛНА-000027 від 10 січня 2004 року , за ціною 30550 грн (в тому числі ПДВ 5091,67 грн).

За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару. При цьому, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, коли власник не має права вимагати його повернення.

Зокрема, статтею 387 того ж Кодексу визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Поряд з цим статтею 388 встановлено право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Так, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником; було викрадене у власника; вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

З викладених правових позицій слідує правило про добросовісність набуття права власності на майно за відплатним договором за умови не обізнаності про відсутність у продавця майна прав на його продаж.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-2, як набувач майна був обізнаний про відсутність у продавця, тобто відповідача-1, прав на його продаж.

Так, згідно до пункту 1.2. Статуту ТОВ „Торговий Дім „Сири Таврії” (а.с. 31) одним із засновників товариства є Арутюнов Михайло Юрійович, який відповідно до тексту спірного договору купівлі-продажу являвся одночасно директором ПП „Юрма”.

За таких обставин суд констатує обізнаність відповідача-2 з тим фактом, що відповідач-1 не мав права на відчуження спірного майна на дату укладення договору, оскільки не був його власником.

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог серед іншого встановлених частиною 1 статті 203 того ж Кодексу, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

В даному випадку договір купівлі-продажу від 29.04.2004 р. у спірній частині не відповідає положенням статті  658 ЦК України, за якою, як зазначено вище, право продажу товару належить власникові товару.

Враховуючи той факт, що відповідач-2 не є добросовісним набувачем спірного майна позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.04.2004 р. в частині купівлі-продажу тарного складу (літера „Ш”) та вилучення цього майна у відповідача-2 шляхом його звільнення.

Статтею 216 ЦК України встановлено. що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні у натурі все одержане на виконання цього правочину.

З цих підстав відповідач-1 зобов'язаний повернути відповідачу-2 вартість придбаного майна в розмірі  30550 грн.

Що стосується позовних вимог щодо визнання договору в частині на підставі частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України судом констатується наступне.

Спірний договір від імені продавця підписано його директором Арутюновою Раїсою Михайлівною, яка була призначена на посаду згідно до протоколу № 2 від 28 листопада 2001 року (а.с. 43). При цьому з тексту протоколу Зборів засновників ТОВ „Торговий Дім „Сири Таврії” № 1 від 23 квітня 2004 року (а.с. 44) вбачається, що засновниками вирішено ліквідувати товариство, призначивши при цьому ліквідаційну комісію у складі Арутюнової Р.М. та Джалой С.А.

За змістом частини 2 статті 20 Закону України „Про господарські товариства” з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства.

Проте, приймаючи до уваги той факт, що Арутюнова Р.М., укладаючи договір була членом ліквідаційної комісії, мала права представляти інтереси Товариства з іншими особами, а тому таке Товариство мало необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним спірної частини договору за частиною 2 статті 203 та частиною 1 статті 215 ЦК України слід відмовити.  

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачені позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1, як сторони, з вини якої укладено спірний договір.

На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49,  82-85 ГПК України,

                                                                    в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу, укладений 29 квітня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Сири Таврії” та Приватним підприємством „Юрма”, в частині купівлі-продажу об'єкту нерухомості –тарного складу (літера „Ш”), розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а.

3.Вилучити у Приватного підприємства „Юрма” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а; розрахунковий рахунок 26003289 в АППБ „Аваль”, м. Нова Каховка, МФО 352598, код 24951196) на користь Відкритого акціонерного товариства „Новокаховський завод плавлених сирів” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 2; розрахунковий рахунок 26005300000423 в ЗФ АКБ „Форум”, МФО 313913, код 00447623) шляхом звільнення об'єкт нерухомості –тарний склад (літера „Ш”), розташований за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а. Видати наказ.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Сири Таврії” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а; розрахунковий рахунок 260091461 в АППБ „Аваль”, м. Нова Каховка, МФО 352598, код 31683748) на користь Відкритого акціонерного товариства „Новокаховський завод плавлених сирів” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 2; розрахунковий рахунок 26005300000423 в ЗФ АКБ „Форум”, МФО 313913, код 00447623) - 283 грн компенсацій по сплаті державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Сири Таврії” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а; розрахунковий рахунок 260091461 в АППБ „Аваль”, м. Нова Каховка, МФО 352598, код 31683748) на користь Приватного підприємства „Юрма” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Промислова, 4-а; розрахунковий рахунок 26003289 в АППБ „Аваль”, м. Нова Каховка, МФО 352598, код 24951196) –30550 грн. Видати наказ.

6.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

           Суддя                                                                                      М.К. Закурін