Рішення

від 22.11.2016 по справі 914/2296/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016р. Справа№ 914/2296/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«ЯсеньВ» , с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу обладнання та надання послуг № 1 від 22.07.15р. в розмірі 955 745,99 грн.

за зустрічною позовною заявою: ОСОБА_1 підприємства В«ЯсеньВ» , с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» , м. Київ

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 03.05.2016 року до договору купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року за виключенням п.3.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом) , відповідача (за зустрічним позовом): не з»явився

від відповідача (за первісним позовом) , позивача (за зустрічним позовом): не з»явився

Представникам сторін в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» , м. Київ до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«ЯсеньВ» , с. Оброшине, Пустомитівський район, Львівська область про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу обладнання та надання послуг № 1 від 22.07.15р. в розмірі 1 054 963,91 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 підприємства В«ЯсеньВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 03.05.2016 року до договору купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року за виключенням п.3 .

Ухвалою від 08.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.09.2016р.

Ухвалою суду від 16.09.16р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 914/2296/16 зустрічний позов ОСОБА_1 підприємства В«ЯСЕНЬВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 03.05.2016 року до договору купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року за виключенням п.3 .

В судовому засіданні 20.09.16р. з підстав викладених в ухвалі розгляд справи відкладався на 25.10.16р. В судовому засіданні 25.10.16р. оголошувалась перерва до 17.11.16р. в судовому засіданні 17.11.2016 року оголошено перерву до 22.11.2016 року до 9:30год. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 22.11.2016 року не з'явився, позовні вимоги підтримує відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 5384/16 від 11.11.16р.), в задоволенні зустрічного позову просить відмовити. На електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника, а також надано додаткові пояснення по справі.

11.11.16р. за вх. № 5384/16 в канцелярію господарського суду від позивача за зустрічним позовом поступила заява про зменшення розміру позовних вимог.

11.11.16р. за вх. № 5384/16 в канцелярію господарського суду від позивача за зустрічним позовом поступило клопотання про повернення сплати судового збору.

Відповідач за первісним позовом явку повноважного представника в судове засідання 22.11.2016 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і дату проведення судового засідання, про що свідчить підпис повноважного представника на бланку про оголошення перерви. Причини неявки суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом просить відмовити, підтримує зустрічний позов та просив суд задоволити зустрічні позовні вимоги .

19.09.16р. за вх. № 37247/16 в канцелярію господарського суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

20.09.16р. за вх. № 37414/16 в канцелярію господарського суду відповідачем подано заяву про уточнення позовних вимог зустрічного позову про визнання недійсною частини угоди № 1 від 03.05.2016р. до договору купівлі-продажу обладнання на надання послуг № 1 від 22.07.15р.

Заслухавши пояснення представників сторін в попередніх судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» (надалі - позивач, покупець, замовник) та ОСОБА_1 підприємством В«ЯсеньВ» (надалі - відповідач, постачальник, продавець, виконавець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов»язується виготовити та передати у власність покупця обладнання по переробці відходів з деревини у паливні гранули (пеллети) продуктивністю 1 тонна/годину (що дорівнює 1000 кг/год), а покупець зобов»язується прийняти обладнання (надалі - майно) і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Згідно п.1.2 договору після виготовлення та передачі майна у власність покупцю, продавець зобов»язується надати ряд послуг покупцю, а саме: послуга з шеф монтажу, пусконаладки та виведення майна на продуктивність стосовно готової продукції (пеллети) за попередньо узгодженими технічними показниками (надалі - послуги). Вичерпний перелік послуг, технічні характеристики готової продукції (пеллети), умови проведення шеф монтажу, пусконаладки та виведення майна на відповідну продуктивність зазначені в додатку №2 до договору, що є його невід»ємною частиною. Послуги мають бути надані за письмовим зверненням покупця, що має бути надіслано продавцю рекомендованим листом або у електронному вигляді на електронну пошту продавця jasen@mail.lviv.ua у строк не пізніше 7 календарних днів, де має бути зазначені дата та час початку надання послуг.

В свою чергу, п.1.3 договору обумовлено, що вичерпний перелік майна (його асортимент), що є предметом даного договору, визначається Додатком №1 до договору, який є невід»ємною його частиною.

Відповідно до додатку №1 до договору, сторони визначили майно, яке продавець передає у власність покупця (п.1.1 додатку №1 до Договору), а саме: 1. Рухома підлога - 1 шт., 2. Транспортет - 1 шт., 3. Сепараторне сито з транспортером - 1 шт., 4. Бункер вологої тирси з шнеком подачу - 1 шт., 5. Сушильний комплекс (автоматична подача в спалювач) -1 шт., 6. Шнек вигризки з сушильного барана - 1 шт., 7. Транспортер скрепковий - 1 шт., 8. Бункер сухої тирси з двома механізмами подачі - 1 шт., 9. Прес-гранулятор 1 т/г 55квт - 1 шт., 10.Транспортер охолоджувач - 1 шт., 11. Вібростіл - 1 шт., 12. Електрообладнання, пульт керування - 1 шт., 13. Транспортер подачі - 1 шт., 14. Дробарка молоткова 37 квт. - 1 шт., 15. Пульт керування - 1 шт., 16. Транспортер забору тирси - 1 шт.

Згідно п.1.6 додатку №1 до договору, покупець зобов»язується сплатити продавцю за майно 582 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 97 020,00 грн.

Крім того, відповідно до п.1.4 договору, вимоги до якості майна та гарантійні зобов»язання продавця зазначені в додатку №1 до договору, який є його невід»ємною частиною.

Відповідно до п.1.5 додатку №1 до договору, майно має відповідати наступним показникам продуктивності:

- при вхідній фракції сировини від 1 мм. до 3мм. (опілка) та вхідній вологості не більше 60% обладнання (майно), що передається, має забезпечувати мінімальну продуктивність по готовій продукції (пеллеті) не менше, ніж 1000 кг/годину, при умові дотримання всіх технічних рекомендацій;

- при вхідній фракції сировини від 5мм. * 5мм. * 10мм. (щепа) та вхідній вологості не більше 50 % обладнання (майно), що передається, має забезпечувати мінімальну продуктивність по готовій продукції (пеллеті) не менше, ніж 1000 кг/годину, при умові дотримання всіх технічних рекомендацій.

Згідно п.1.5 договору, майно, що передається, має відповідати показникам продуктивності, зазначених в додатку №1 та додатку №2 до цього договору, які є невід»ємними його частинами.

Відповідно до п.2.1-2.5 договору, загальна вартість договору складається з вартості майна, що передається, а також вартості послуг, зазначених в додатках до договору та складає 669 438,00 грн., в тому числі ПДВ 111 573,00 грн.

Ціна окремих вузлів та агрегатів майна визначена додатком №1 до цього договору.

Загальна вартість майна, що передається цим договором, складає 582 120,00 грн. в тому числі ПДВ 97 020,00 грн.

Загальна вартість послуг, що надаються за цим договором складає 87 318,00 грн., у тому числі ПДВ 14 553,00 грн.

Відповідно до п.1.1 додатку №2 до договору, виконавець зобов»язується надати замовникові наступні послуги: послуги зі здійснення шеф-монтажу, послуги з пусконаладки, послуги з виведення на продуктивність майна, стосовно готової продукції (пеллети) за попередньо узгодженими технічними показниками, що зазначені в додатку №1 до договору.

Крім того, відповідно до п.1.3 та 1.4 додатку №2 до договору, якість послуг, що надаватимуться, повинні відповідати вимогам якості, які необхідні для подальшої експлуатації обладнання та отримання відповідної кількості та якості готової продукції (пеллет). Строк надання послуг складає 22 робочих дня.

Відповідно до п.3.3 додатку №3 до договору, фахівець або фахівці виконавця, надаючи послуги відповідно до умов договору, в т.ч. виводять обладнання на продуктивність 1000кг/год. (1 тон/год.) готової пеллети, якості не менше ніж ENplusA2 (згідно європейських норм якості пеллет) при умові надання сировини відповідної якості покупцем.

Розрахунки між сторонами здійснюються згідно з графіком платежів, зазначених в додатку №3 до договору, який є його невід»ємною частиною.

Відповідно до положень Додатку №3 до договору, сторони визначили графік платежів по даному договору наступним чином:

· 22.07.2015 року покупець сплачує на користь продавця 20% вартості обладнання по договору, сума платежу з ПДВ складає 291 060,00 грн.

· протягом 7 днів після 100% готовності обладнання, покупець сплачує 30% вартості обладнання по договору, сума платежу з ПДВ складає 174 636,00 грн.

· протягом 3 днів після підписання Акту виконаних робіт по шеф-монтажу та пусконаладці, покупець сплачує 20% вартості обладнання по договору, сума платежу з ПДВ складає 116 424,00 грн.

· протягом 3 днів після підписання Акту виконаних робіт по шеф-монтажу та пусконаладці, покупець сплачує 100% вартості послуг з шеф-монтажу та пусконаладці, сума платежу з ПДВ складає 87 318,00 грн.

Відповідно до п.3.1 договору продавець зобов»язаний передати покупцю майно протягом 44 робочих днів з моменту укладення цього договору. Продавець має право передавати, а покупець приймати майно повністю, або його частини за фактом їх виготовлення, але в будь-якому випадку не пізніше 2 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Згідно п.3.2 договору, продавець зобов»язаний передати майно покупцю у стані, придатному до використання його за цільовим призначенням та у відповідності до вимог, зазначених у додатках до цього договору.

В свою чергу п.3.4 та 3.5 договору обумовлено, що покупець зобов»язаний прийняти майно в обумовлений строк і підписати Акт приймання-передачі, а продавець зобов»язаний передати майно покупцю разом з такими документами: технічний паспорт на обладнання, видаткові та податкові накладні та технічне креслення обладнання в приміщенні покупця.

Крім того, розділом 4 договору передбачено відповідальність сторін за порушення зобов»язань за цим договором, зокрема: за кожен день затримки строку передачі покупцю майна на продавця покладається неустойка в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна (п.4.4 договору); за порушення умов договору щодо якості наданих послуг продавець несе відповідальність і сплачує штраф у розмірі 20% від ціни неякісно наданих послуг (п.4.8 договору).

Відповідно до п.7.1 та 7.2 договору, зміни та доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін та повинні бути викладенні в письмовому вигляді. Цей договір може бути припинений (в тому числі шляхом розірвання) в порядку та на підставах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Позивач наголошує, що майно було передане покупцю відповідно до акту №24/11/2015 прийому-передачі від 24.11.2015 року, тобто з порушенням строків обумовлених п.3.1 договору.

У зв»язку із зазначеною затримкою передачі майна позивачу, на виконання п.1.2 договору 01.12.2015 року на електронну скриньку відповідача було направлено письмове звернення про початок надання послуг за договором.

В період з грудня 2015 року по квітень 2016 року продавець намагався виконати взяті на себе зобов»язання за договором, в т.ч. в частині надання послуг щодо виведення майна на обумовлену умовами договору продуктивність в обсязі не менше ніж 1000кг/год., в незалежності від фракції сировини та дотриманні нормативів вхідної вологості сировини.

03.05.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої продавець зобов»язався в термін до 20.05.2016 року власними силами, власним персоналом і за власний рахунок усунути всі недоліки і привести обладнання у відповідність з договором в частині фактичної продуктивності обладнання, що має складати не менше як 10 тон готової продукції, що дорівнює зольності сировини, яка використовується для виготовлення вищевказаної продукції. Для підтвердження фактичної продуктивності обладнання сторони підписують відповідний акт, що фіксує кількість виробленої продукції за кожну відпрацьовану зміну (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди сторони дійшли згоди в разі невиконання постачальником п.1 даної додаткової угоди, розірвати договір з 21.05.2016 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди, в разі розірвання договору, постачальник зобов»язується протягом 5 календарних днів після розірвання договору, перерахувати на рахунок замовника грошові кошти в загальній сумі 1 047 815,80 грн., з яких:

-582 120,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за майно, відповідно до п.2.3 договору;

-87 318,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за послуги відповідно до п.2.4 договору;

-360 914,40 грн. неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору;

-17 462,40 грн. штраф за порушення умов договору щодо якості наданих послуг в розмірі 20% від ціни неякісно наданих послуг відповідно до п.4.8 договору.

На виконання п.1 додаткової угоди 20.05.2016 року сторонами складено акт фіксакції кількості виробленої продукції, відповідно до якого кількість виробленої продукції становила: 16.05.2016 року - 4,7 тон, 17.05.2016 року - 3,5 тон, 18.05.2016 року - 4,6 тон, 19.05.2016 року - 4,2 тон, 20.05.2016 року - 8 тон.

Враховуючи викладені обставини, з огляду на невиконання постачальником п.1 додаткової угоди відповідно до п.2 зазначеної додаткової угоди договір між сторонами є розірваним з 21.05.2016 року.

Крім того, за невиконання умов договору, позивачем в порядку ст.625 ЦК України, нараховано 3% річних в розмірі 7 148,11 грн. - від суми простроченого грошового зобов»язання.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з роз»ясненнями Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10.).

Так, 11.11.16р. за вх. № 5384/16 в канцелярію господарського суду від позивача за первісним позовом поступила заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача - 582 120,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за майно, відповідно до п.2.3 договору; 360 914,40 грн. неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору, а також 12 711,59 грн. 3% річних від суми простроченого грошового зобов»язання. Разом 955 745,99 грн.

На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, заперечує проти задоволення позову.

Крім того, відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву в порядку статті 60 ГПК України, згідно якої КП «Ясень» просить суд визнати недійсною додаткову угоду 31 від 03.05.2016 року до Договору купівлі-продажу обладнання та надання послуг 31 від 22.07.2015 року в частині стягнення грошових коштів, перерахованих в п.4 даної угоди.

У відповідності до вимог п.1 оспорюваної додаткової угоди КП «Ясень» як постачальник зобов»язувалося в термін до 20.05.2016 року власними силами, власним персоналом, за власний рахунок усунути всі недоліки, узгоджені з ТОВ «Торговий дім «Розма» як покупцем.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що жодних належних та допустимих доказів в розумінні статті 32-34 ГПК України існування вищевказаних недоліків в первісному позові ТОВ «Торговий дім «Розма» надано не було. Більше того, в додатку №10 до первісної позовної заяви міститься Акт №24/11/2015 прийому-передачі обладнання, поставленого КП «Ясень» на підставі договору купівлі-продажу №1 від 22.07.2015 року та оплаченого в повному обсязі ТОВ «Торговий дім «Розма» в період з 23.07.2015 року по 30.09.2015 року.

Як вбачається з вищевказаного акту, все обладнання згідно переліку було передане від постачальника до покупця в технічно справному, придатному для використання згідно технічних умов та пред»явлених вимог, комплектному стані. При цьому жодна із сторін не мала одна до одної претензій та зауважень.

Таким чином, 24.11.2015 року в результаті повного виконання сторонами Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при ОСОБА_2 СРСР від 15.06.1965 року №П-6 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974 року №98) та від 25.04.1966 року №П-7 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.1974 року №98), ТОВ «Торговий дім «Розма» став повноправним власником майна за договором.

Згідно ч.1 ст.668 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що з матеріалів справи та п.8.1 умов договору вбачається, що право власності на майно переходить до покупця з моменту прийняття майна покупцем та підписання акту прийому-передачі майна, що є невід»ємною частиною даного договору.

Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, в період з 24.11.2015 року по дійсний час майно, придбане відповідачем за зустрічним позовом знаходиться у повному господарському віданні останнього.

Отже, відповідальність за недосягнення показників продуктивності має нести відповідач за зустрічним позовом, оскільки актом фіксації кількості виробленої продукції від 20.05.2016 року не встановлено причин відхилень від проектних показників продуктивності, а динаміка збільшення кількості виробленої продукції з 4,7 тон за зміну до 8,0 тон за зміну показує, що в разі невеликого за часом продовження випробування (1-2 дні) лінія по виготовленню пеллет вийшла б на проектні потужності.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач, укладаючи додаткову угоду №1 від 03.05.2016 року, мав на меті не досягнення та настання реальних наслідків, як то отримання прибутку в результаті належної експлуатації вищевказаного обладнання, а підведення свого контрагента до формального невиконання господарських зобов»язань та отримання від останнього сплати непропорційно великого розміру санкцій за їх невиконання з одночасним поверненням коштів, сплачених за поставлене обладнання.

Вищенаведене дає змогу зробити висновок, що укладаючи дану угоду, відповідач спонукав позивача підписати її вкрай на невигідних для себе умовах, що є підставою визнання даної угоди недійсною на підставі ч.5 ст.203 ЦК України та ч.1 ст.233 ЦК України.

Крім того, згідно ч.2 ст.207 ГК України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

В п.4 оспорюваної угоди міститься вимога про повернення грошових коштів в розмірі 582 120,00 грн., сплачених замовником за майно відповідно до п.2.3 договору. У відповідності до ч.4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, дана додаткова угода повинна бути визнана недійсною з підстав ч.5 ст.203 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що в п.4 оспорюваної угоди міститься вимога про стягнення грошових коштів в розмірі 360 914,40 грн. неустойки за кожний день затримки передачі майна (62 дні, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% ціни несвоєчасно переданого майна відповідно до п.4.4 договору. Відповідно до статті 549 ЦК України та ч.1 п.п.2.1 Розділу 2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань», неустойка у вигляді пені забезпечує виконання саме грошового зобов»язання, і її застосування до інших зобов»язань законом не передбачене, у зв»язку з чим дана умова угоди повинна бути визнана недійсною у відповідності до вимог ч.1 статті 203 ЦК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків. Так, даний договір містить ознаки змішаного договору.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов»язується виготовити та передати у власність покупця обладнання по переробці відходів з деревини у паливні гранули (пеллети) продуктивністю 1 тонна/годину (що дорівнює 1000 кг/год), а покупець зобов»язується прийняти обладнання (надалі - майно) і сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Крім того, судом встановлено, що згідно п.1.2 договору після виготовлення та передачі майна у власність покупцю, продавець зобов»язується надати ряд послуг покупцю, а саме: послуга з шеф монтажу, пусконаладки та виведення майна на продуктивність стосовно готової продукції (пеллети) за попередньо узгодженими технічними показниками (надалі - послуги). Вичерпний перелік послуг, технічні характеристики готової продукції (пеллети), умови проведення шеф монтажу, пусконаладки та виведення майна на відповідну продуктивність зазначені в додатку №2 до договору, що є його невід»ємною частиною. Послуги мають бути надані за письмовим зверненням покупця, що має бути надіслано продавцю рекомендованим листом або у електронному вигляді на електронну пошту продавця jasen@mail.lviv.ua у строк не пізніше 7 календарних днів, де має бути зазначені дата та час початку надання послуг.

В свою чергу, п.1.3 договору обумовлено, що вичерпний перелік майна (його асортимент), що є предметом даного договору, визначається Додатком №1 до договору, який є невід»ємною його частиною.

Загальна вартість майна, що передається цим договором, складає 582 120,00 грн. в тому числі ПДВ 97 020,00 грн.

Відповідно до положень Додатку №3 до договору, сторони визначили графік платежів по даному договору наступним чином:

- 22.07.2015 року покупець сплачує на користь продавця 20% вартості обладнання по договору, сума платежу з ПДВ складає 291 060,00 грн.

- протягом 7 днів після 100% готовності обладнання, покупець сплачує 30% вартості обладнання по договору, сума платежу з ПДВ складає 174 636,00 грн.

- протягом 3 днів після підписання Акту виконаних робіт по шеф-монтажу та пусконаладці, покупець сплачує 20% вартості обладнання по договору, сума платежу з ПДВ складає 116 424,00 грн.

- протягом 3 днів після підписання Акту виконаних робіт по шеф-монтажу та пусконаладці, покупець сплачує 100% вартості послуг з шеф-монтажу та пусконаладці, сума платежу з ПДВ складає 87 318,00 грн.

Факт оплати позивачем підтверджується платіжним дорученням №2614 від 23.07. 2015 року на суму 291 060,00 грн., №2670 від 31.07.2015 року на суму 96 219,00 грн., №2668 від 31.07.2015 року на суму 174 636,00 грн., №3006 від 30.09.2015 року на суму 20 205,00 грн. На загальну суму 582 120,00 грн. докази сплати 87 318,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Щодо первісної позовної вимоги про стягнення 360 914,40 грн. неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1 договору продавець зобов»язаний передати покупцю майно протягом 44 робочих днів з моменту укладення цього договору. Продавець має право передавати, а покупець приймати майно повністю, або його частини за фактом їх виготовлення, але в будь-якому випадку не пізніше 2 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Тобто, умовами договору на продавця було покладено обов»язок передати покупцю майно у строк не пізніше 22.09.2015 року

Згідно п.3.2 договору, продавець зобов»язаний передати майно покупцю у стані, придатному до використання його за цільовим призначенням та у відповідності до вимог, зазначених у додатках до цього договору.

В свою чергу п.3.4 та 3.5 договору обумовлено, що покупець зобов»язаний прийняти майно в обумовлений строк і підписати Акт приймання-передачі, а продавець зобов»язаний передати майно покупцю разом з такими документами: технічний паспорт на обладнання, видаткові та податкові накладні та технічне креслення обладнання в приміщенні покупця.

На виконання зазначених положень Договору, але з порушенням КП «Ясень» на 62 дні (з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) строку передачі ТОВ «Торговий дім «Розма» майна обумовленого в п.3.1 договору, 24.11.2015 року між сторонами складено акт №24/11/2015 прийому-передачі обладнання

Як вбачається з розділу 4 договору передбачено відповідальність сторін за порушення зобов»язань за цим договором, зокрема: за кожен день затримки строку передачі покупцю майна на продавця покладається неустойка в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна (п.4.4 договору).

З огляду на викладені обставини, частина суми заборгованості, що заявлена до стягнення з КП «Ясень» у розмірі 360 914,40 грн. є неустойкою за кожен день затримки передачі майна, передбачена п.4.4 договору купівлі - продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року, а також п.4 додаткової угоди №1 від 03.05.2016 року.

Відповідно до п.7.1 та 7.2 договору, зміни та доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін та повинні бути викладенні в письмовому вигляді. Цей договір може бути припинений (в тому числі шляхом розірвання) в порядку та на підставах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

03.05.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої продавець зобов»язався в термін до 20.05.2016 року власними силами, власним персоналом і за власний рахунок усунути всі недоліки і привести обладнання у відповідність з договором в частині фактичної продуктивності обладнання, що має складати не менше як 10 тон готової продукції, що дорівнює зольності сировини, яка використовується для виготовлення вищевказаної продукції. Для підтвердження фактичної продуктивності обладнання сторони підписують відповідний акт, що фіксує кількість виробленої продукції за кожну відпрацьовану зміну (п. 1 додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди сторони дійшли згоди в разі невиконання постачальником п.1 даної додаткової угоди, розірвати договір з 21.05.2016 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди, в разі розірвання договору, постачальник зобов»язується протягом 5 календарних днів після розірвання договору, перерахувати на рахунок замовника грошові кошти в загальній сумі 1 047 815,80 грн., з яких:

- 582 120,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за майно, відповідно до п.2.3 договору;

- 87 318,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за послуги відповідно до п.2.4 договору;

- 360 914,40 грн. неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору;

- 17 462,40 грн. штраф за порушення умов договору щодо якості наданих послуг в розмірі 20% від ціни неякісно наданих послуг відповідно до п.4.8 договору.

Так, на виконання п.1 додаткової угоди 20.05.2016 року сторонами складено акт фіксакції кількості виробленої продукції, відповідно до якого кількість виробленої продукції становила: 16.05.2016 року - 4,7 тон, 17.05.2016 року - 3,5 тон, 18.05.2016 року - 4,6 тон, 19.05.2016 року - 4,2 тон, 20.05.2016 року - 8 тон.

Отже, згідно заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача - 582 120,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за майно, відповідно до п.2.3 договору; 360 914,40 грн. неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору, а також 12 711,59 грн. 3% річних від суми простроченого грошового зобов»язання. Разом 955 745,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач за первісним позовом своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем за первісним позовом доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Отже, первісні позовні вимоги щодо повернення грошових коштів, сплачених замовником за майно, відповідно до п.2.3 договору в розмірі 582 120,00 грн., а також неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору в розмірі 360 914,40 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Торговий дім «Розма» про стягнення 3% річних в порядку статті 625 ЦК України, в розмірі 12 711,59 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз»ясненнями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п.5.2)

Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума коштів за своєю правовою природою є поверненням коштів при розірванні договору за згодою сторін, тому нарахування 3% річних в розмірі 12 711,59 грн. є неправомірними.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості 943 034,40 грн .

Щодо зустрічної позовної вимоги КП «Ясень» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 03.05.2016 року до Договору купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року, укладену між ТОВ «Торговий дім «Розма» та КП «Ясень», за виключенням пункту 3, на підставі п.5 ст. 203 та ч.1 ст.233 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того позивач за зустрічним позовом зазначив, що згідно до ч.1 ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до роз»ясень Вищого господарського суду України, викладених у Постанові Пленуму №11 від 29.05.2011 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину (абз.1 п.3.10).

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною (абз.5 п.3.10).

Враховуючи все вищевикладене, суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність тяжких обставин і їх безпосереднього зв»язку з волевиявленням сторони, а саме КП «Ясень» щодо вчинення правочину на вкрай невигідних для неї умовах, а також доказів, які б свідчили про те в чому саме полягають вкрай невигідні умови, а подані КП «Ясень» документи (копія кредитного договору, договору застави, договору поруки та копія судового рішення) не можуть бути належними доказами впливу тяжких обставин (загрози банкрутства КП «Ясень») при укладенні оскаржуваної додаткової угоди №1 від 03.05.2016 року, оскільки рішення, на яке посилається позивач за зустрічним позовом, Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/2188/15-ц винесено після укладення оскаржуваної додаткової угоди (31.05.2016 року), а також даним рішенням вирішено стягнути заборгованість з фізичної особи ОСОБА_3 на користь ПАТ «Оксі Банк». Тобто, КП «Ясень» відповідачем чи іншою стороною у даній справі не виступало. Отже, КП «Ясень» не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували про ризик порушення справи про банкрутство КП «Ясень» станом на дату укладення оскаржуваної додаткової угоди. З поданих доказів не вбачається, що ТОВ «Торговий дім «Розма» знало такі обставину та невигідність для другої сторони умов правочину в розумінні статті 233 ЦК України.

Також, суд не може погодитися з твердженням позивача за зустрічним позовом, що на підставі акту №24/11/2015 обладнання було передано ТОВ «Торговий дім «Розма», у зв»язку з тим до останнього перейшли всі ризики, що пов»язані з даним майном в розумінні статті 668 ЦК України, оскільки вище процитованими положеннями укладеного договору обумовлені вимоги до продуктивності обладнання, а також обов»язок КП «Ясень» вивести обладнання на обумовлені договором обсяги продуктивності. При цьому положення спірної додаткової угоди №1 до Договору не містять будь-яких умов щодо вимог до продуктивності обладнання, які б суперечили самому Договору купівлі-продажу обладнання та надання послуг №1 від 22.07.2015 року.

Тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав вважати, що ТОВ «Торговий дім «Розма» є особою відповідальною за виведення обладнання на обумовлену продуктивність.

Також, проаналізувавши встановлені сторонами умови договору, суд дійшов висновку, що зі змісту оспорюваної угоди (правочину) не випливає завідомо об»єктивна неможливість настання правових наслідків, а відтак, в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч.5 ст.203 ЦК України. Належні та допустимі докази на спростування зазначеної обставини у матеріалах справи відсутні.

Отже, зустрічні позовні вимоги КП «Ясень» є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак є надуманими та суперечать як обставинам справи так і нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«РозмаВ» до КП «Ясень» про стягнення 955 745,99 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково; позивачем за зустрічним позовом не представлено належні та допустимі докази в підтвердження своїх позовних вимог, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що спір за первісним позовом виник через неправомірні дії відповідача за первісним позовом, судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Судові витрати за зустрічним позовом слід залишити за особою, яка їх понесла.

Суд також звертає увагу ТОВ «Торговий дім «Розма», що згідно статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно платіжного №4922 від 19.08.2016 року, ТОВ «Торговий дім «Розма» при зверненні до суду з первісним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 15 824,46 грн. Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог до 955 745,99 грн., поверненню підлягає сума судового збору в розмірі 1 488,27 грн. (15 824,46 грн. - 14 336,19 грн. = 1 488,27 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з колективного підприємства «Ясень» (81115, Львівська область, Пустомитівський район, с.Оброшине, вулиця Шашкевича,12Б, код ЄДРПОУ 23951910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Розма» (03040, м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня,86/1, код ЄДРПОУ 32910943) - 582 120,00 грн. повернення грошових коштів, сплачених замовником за майно, відповідно до п.2.3 договору; 360 914,40 грн. неустойки за кожен день затримки передачі майна (62 дня, за період з 22.09.2015 року по 23.11.2015 року) в розмірі 1% від ціни несвоєчасно переданого майна, відповідно до п.4.4 договору, а також 14 145,52 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти частини первісних позовних вимог - відмовити.

4. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 25.11.2016 р.

Суддя Горецька З. В.