Постанова

від 15.11.2016 по справі 820/3839/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2016 р. № 820/3839/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати свідоцтво про право власності індексний номер НОМЕР_3 від 09 липня 2014 року, на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 10,4394 га., видане ОСОБА_3 Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 10,4394 га., що була проведена Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області 09 липня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, номер запису про право власності НОМЕР_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Борівського районного суду Харківської області від 13.02.2014 року по страві № 614/100/14 було визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) площею 10,4394 умовних кадастрових га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, що залишилась після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В подальшому, 09.07.2014 року на підставі зазначеного рішення, Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області було видано свідоцтво про право власності на землю, індексний номер НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01.06.2016 року було скасовано Рішення Борівського районного суду Харківської області від 13.02.2014 року по справі № 614/100/14 та прийняте нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі. Позивач вважає, що на теперішній час існують всі підстави для скасування свідоцтва про право на землю індексний номер НОМЕР_3 та скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, в зв'язку з тим, що рішення суду на підставі якого вона стала власником землі скасовано.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України, надав клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, Сектору державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався.

Третя особа, ОСОБА_2, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, правом надати письмові пояснення не скористався.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи, встановлено, що рішенням Борівського районного суду Харківської області від 13.02.2014 року по справі № 614/100/14 визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) площею 10,4394 умовних кадастрових га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області півслч померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом (а.с.13).

09.07.2014 року Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 10,4394 га., власником якого є ОСОБА_3 (а.с.10).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01.06.2016 року по справі №614/100/14-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено частково; рішення Борівського районного суду Харківської області від 13.02.2014 року скасовано; відмовлено ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог (а.с.14,15).

Зазначене рішення набуло законної сили 01.06.2016 року.

Вирішуючи спір суд відзначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Положеннями ч. 1, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Суд зазначає, що згідно з п. 35 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року № 868 під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права.

Відповідно до п.п. 36, 37 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.12.2011 за № 1429/20167 (далі - Порядок) визначено процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Відповідно до пункту 2.6. вищезазначеного Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства суд зазначає, що у зв'язку з тим, що рішення суду на підставі якого ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки скасовано, вимоги позивача щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 10,4394 га., що була проведена Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області 09 липня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, номер запису про право власності НОМЕР_4 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності індексний номер НОМЕР_3 від 09 липня 2014 року, на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 10,4394 га., видане ОСОБА_3 Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області;, суд зазначає, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. А тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сектору державної реєстрації Борівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 10,4394 га., що була проведена Реєстраційною службою Борівського районного управління юстиції Харківської області 09 липня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2, номер запису про право власності НОМЕР_4.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Тітов О.М.