Ухвала

від 02.11.2016 по справі 757/45336/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого слідчої групи ГСУ Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу управління за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України ГПУ ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти розміщені на розрахункових рахунках ряду юридичних та фізичних осіб відкритих в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», зокрема і на ім`я ОСОБА_6 , що в рамках кримінального провадження №12015000000000461 від 30.07.2015 року.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що грошові кошти розміщенні на банківських рахунках могли бути набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, а тому наявні достатні підстави для арешту майна, згідно вимог ст. 170 КПК України, оскільки останнє відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешт на грошові кошти що розміщені на банківському рахунку ОСОБА_6 . Апелянт посилаєтьсвя на відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, мотивуючи це тим, що ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні. Додає, що оскаржувана ухвала не містить обґрунтування того, що грошові кошти були предметом вчинення протиправних дій та відповідають вимогам ст.. 98 КПК України.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 р. В обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що про накладення арешту представник дізнався лише 10 жовтня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який просив задовольнити апеляційної скарги в повному обсязі, вивчивши матеріали судової справи по розгляду клопотання слідчого, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 15.09.2016 року було постановлено без участі власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції прокурор не з`явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що дає право суду апеляційної інстанції проводити розгляд апеляційної скарги у його відсутність.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів клопотання слідчого, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження №12015000000000461 від 30.07.2015 року, за фактом створення та придбання ряду суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та за фактом вчинення невстановленими особами ряду фінансових операцій, з коштами одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великому розмірі, з використанням ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

15.09.2016 року слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу управління нагляду за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до переліку, викладеному в клопотанні слідчого.

15.09.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні майно зокрема і на грошові кошти що знаходяться на банківському рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_6 .

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності на вказане майно завданням кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного. За матеріалами клопотання орагу досудового розслідування вбачається, що рахунок відкритий у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_6 використовувався для наповнення та зняття готівки, на ряду з розрахунковими рахунками юридичних та фізичних осіб відносно яких здійснюється кримінальне провадження №12015000000000461.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_5 , що діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року, якоючастково задоволено клопотання слідчого слідчої групи ГСУ Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу управління за додержанням законів органами Державної фіскальної служби України ГПУ ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти розміщені на розрахункових рахунках відкритих на імя ОСОБА_6 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/3622/2016 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1