Ухвала

від 16.05.2011 по справі 3/95

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

16.05.11 Справа № 3/95

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

ОСОБА_1

При секретарі Сидорак Г.

За участю представників сторін:

Від позивача- з»явився

Від відповідачів- не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу МПП »ВІАЛ»

на постанову господарського суду Чернівецької області від 16.10.06

у справі 3/95

за позовом - Сокирянської ОДПІ

до відповідача 1 - МПП »ВІАЛ»

до відповідача 2- ПП»Альмір»

про визнання недійсною угоди

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Чернівецької області

від 16.10.06 позов Сокирянської ОДПІ задоволено. Визнано недійсними усні угоди від 22,25 квітня, 2, 06 травня, 17,20,21 червня 2004 року, що були укладені між МПП »ВІАЛ»та ПП»Альмір». Стягнуто з ПП»Альмір»на користь МПП »ВІАЛ» 111 441,11 грв. Стягнуто з МПП»ВІАЛ»111 441,11 грв. у дохід державного бюджету. Стягнуто з ПП»Альмір»в дохід державного бюджету 3,40 грв. державного мита.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, МПП»Віал»подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в постанові суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що помилковим є висновок суду про те, що визнання недійсним статуту ПП»Альмір»з 12.03.04 та свідоцтва платника ПДВ за рішенням ОСОБА_1»янського райсуду м. Києва є достатньою правовою підставою для визнання недійсними договорів, що були укладені між відповідачами.

В судовому засіданні, представник ОДПІ заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Зокрема представник ОДПІ зазначив, що при проведенні планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства МПП "Віал" за період з 01.04.2004 року по 30.09.2005р. встановлено, що в квітні - червні 2004 року між МПП "Віал" та ПП "Альмір" були укладені усні договори на придбання товарно-матеріальних цінностей. При визначенні законності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях, проведених на підставі даних усних договорів, у ході проведення зустрічної перевірки було встановлено, що ПП "Альмір" має ознаки "фіктивності". Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.11.2004 року визнано недійсним установчі документи ПП "Альміра" з дати його державної реєстрації та свідоцтво № 36091286 від 05.О2.2004 року про реєстрацію платника ПДВ ПП "Альмір" з 12.03.2004 року. Оскільки установчі документи останнього визнано судом недійсними з дати реєстрації, то всі угоди, які вчинялися є недійсними і такими, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства. Крім того, представник ОДПІ зазначив, що виконавець (ПП "Альмір") зобов'язаний був здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, який був сплачений замовником при прийнятті виконаних послуг, оскільки відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок па додан) вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. У замовника (МПП "Віал") після оплати послуг виникає право на податковий кредит звітного періоду, який відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Пунктом 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Позивач зазначає, що згідно чинного законодавства не можуть підтверджувати право на податковий кредит документи, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідачі явки в судове засідання повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ОДПІ, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено судом, 22, 24 квітня, 2, 26 травня, 17, 20, 21 червня 2004 року МПП "Віал" м.Чернівці отримало від ПП "Альмір" м.Київ на підставі усних договорів товар на загальну суму 114 441,11 грн.

По факту купівлі-продажу продавець виписав покупцю податкові накладні, в тому числі: № 481 від 22.042004 року на суму 3250,13грн. - (ПДВ - 641,09грн.), № 502 від 25.04.2004 року на суму 36367,38грн. - (ПДВ - 6061,23грн.), № 549 від 2.05.2004 року па суму 21408грн. - (ПДВ - 3568грн.), № 549 від 2.05.2004 року на суму 10704-(ПДВ - 1784грн.), № 609 від 26.05.2004 року на суму 6450грн. - (ПДВ- 1075грн.), № 619 від 17.06.2004 року на суму 1 1934грн. - (ПДВ - 1989грн.), № 682 від 20.06.2004 року на суму 8679,60грн. - (ПДВ - 1446,60грн.) та№ 706 від 21.06.2004 року на суму 12648грн. - (ПДВ - 2108грн.), а всього на 111 441,11 грн. (а.с.22-29).

В рахунок оплати отриманої продукції МПП "Віал" перерахувало ПП "Альмір" означені грошові кошти, в тому числі і податок па додану вартість, який приватне підприємство не сплатило до державного бюджету у відповідності з вимогами Закону України "Про податок на до дану вартість". Факт оплати товару підтверджується актом перевірки Сокирядської ОДПІ від 26.01.2006 року № 057/2301/32218316 (а.с. 7-16), відомістю (додаток № 3, а.с. 19), квитанціями прибуткових ордерів (а.с. 77-80).

Як встановлено судом, 24 листопада 2004 року Солом'янський районний суд м.Київ прийняв рішення, яким визнав недійсним Статут ПП "Альмір" з 12.03.2004 року та свідоцтво платника податку на додану вартість № 36091286 від 5.02.2004 року з моменту здійснення передачі майнових прав ОСОБА_2, тобто з 12.03.2004 року (а.с. 20-21). Даним рішенням встановлено, що Статут ПП "Альмір" містить недостовірні дані щодо засновника і власника підприємства, що створювало умови для здійснення іншими фізичними особами діяльність поза державним контролем з метою ухилення під сплати податків до бюджету і стало це можливим з моменту передачі права власності ОСОБА_3 тобто з 12.03.2004року.

Крім того, встановлено, що товариство, отримавши від МПП "Віал" гроші в рахунок оплати продукції, одержаної на підставі усних угод укладених з 22.04.04 по 21.06.2004 року та будучи платником податку на додану вартість не сплатив його у дохід державного бюджету.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункт 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають

поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності

такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку.

Відповідно до ст.. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 статті 216 Кодексу зазначено, що правові наслідки недійсності правочину, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно із приписами статті 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між об'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт управлена сторона, у тому числі кредитор має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 цього Кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладеної учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнаний судом недійсним повністю або в частині. Дана стаття передбачає, що для визнання зобов'язання недійсним необхідно встановити факти вчинення такого зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства хоча б однією із сторін .

З огляду на вище досліджені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та ОДПІ про те, що ПП "Альмір" порушуючи законодавство України не подавало звітність до податкового органу, проте здійснювало господарську діяльність без подання необхідних звітів. Після виконання умов усних договорів купівлі-продажу ПП "Альмір" не сплатило до бюджету відповідні податки, в тому числі податок на додану вартість.

Враховуючи вище досліджені обставини справи, встановлений факт умислу ПП "Альмір" та положення ст. 208 ГК України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд -

Ухвалив:

Постанову господарського суду Чернівецької області від 16.10.06 у справі № 3/95 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

ОСОБА_4 ОСОБА_3

Суддя Т. Бонк

Суддя С. Бойко