Постанова

від 26.07.2011 по справі 2а-6084/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2011 року 12:13 № 2а-6084/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: Жукова М.О. (довіреність № 3 від 18.04.2011 р.),

від відповідача: Корчук Л.В. (довіреність № 4157/7/10-008 від 20.06.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення № 23922/10/15-214 від 21.09.2010 р. про невизнання податкової декларації в якості податкової звітності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі»(далі -позивач, ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в якості податкової звітності; скасувати рішення відповідача № 23922/10/15-214 від 21.09.2010р. про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в якості податкової звітності; зобов'язати відповідача провести в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на доданку вартість (ПДВ) за червень 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду відповідачем було надано письмові пояснення про те, що листом № 23992/10/15-214 від 21.09. 2010р. позивача було повідомлено про невизнання звітності за серпень 2010 року, як податкової. У вказаному листі податковим органом помилково було зазначено «червень 2010 року», замість «серпень 2010 року». У зв'язку вказаними поясненнями, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог від 24.06.2011р., в якій останній просив визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за серпень 2010 року в якості податкової звітності та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року в якості податкової звітності, зобов'язавши відповідача провести в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на доданку вартість за серпень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було безпідставно відмовлено у визнанні поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року, оскільки вказана декларація містила усі обов'язкові реквізити. Посилання відповідача на те, що у декларації наявні дописки, на думку позивача, є таким, що не відповідає дійсності і не може бути підставою для її невизнання як податкової звітності, оскільки подана декларація була заповнена з дотриманням усіх вимог, передбачених Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166. Відтак, оскаржувані дії, як вказує позивач, вчинені з порушенням пп. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач проти позову заперечив, подав суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що подана позивачем податкова декларація за серпень 2010 року не відповідає загальним вимогам оформлення звітності, зокрема у ній наявні дописки, що відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є підставою для невизнання податкової декларації як податкової звітності.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»зареєстроване як юридична особа Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.10.2005 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Оболонському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.05.2011р. та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 19.11.2008 р. № 2693/29-106.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 1.11 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 2181), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкові декларації з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (тут і далі -у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054, подаються до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

07.09.2010р., у встановлений законодавством строк, позивачем було направлено до ДПІ у Оболонському районі м. Києва поштою податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010р. разом із додатками (розрахунком коригування сум ПДВ; довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування; розрахунком суми бюджетного відшкодування; розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстром отриманих та виданих податкових накладних), яка була вручена відповідачу 09.09.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи. Вказана декларація була зареєстрована податковим органом 13.09.2010р. за вхідним номером № 187474.

Відповідач, листом № 23992/10/15-214 від 21.09.2010р. , повідомив позивача про те, що надана ним податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки позивачем порушені вимоги п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених до наказом ДПА України від 31 грудня 2008 р. № 827, а саме: у декларації наявні дописки.

За результатами оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, рішення відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі -залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі -Закон № 2181).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків . У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: подати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки податковим органом зазначених у ній показників .

Крім того, з аналізу абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1. статті 4 Закон № 2181 вбачається, що ним встановлено виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:

1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;

2) її не підписано відповідними посадовими особами;

3) не скріплено печаткою платника податків.

Вищевказані підстави невизнання податкової декларації з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України не підлягають розширеному тлумаченню.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (далі -Порядок, Порядок заповнення декларації з ПДВ).

Відповідно до п. 4.3. вищевказаного Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

При цьому, ні Закон № 2181, ні зазначений вище Порядок не визначають переліку обов'язкових реквізитів податкової декларації.

За таких обставин, обов'язковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, як подану певною особою за певний звітний період , а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Оглянувши у судовому засіданні наданий представником позивача примірник податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року, копію якого долучено до матеріалів справи, судом під час розгляду справи встановлено, що подана ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року підписана уповноваженою особою позивача, скріплена печаткою та містить всі інші обов'язкові реквізити : найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року були дотримані всі вимоги вищевказаного Закону.

Посилання відповідача на наявність дописки у податковій декларації (а саме: у графі «головний бухгалтер»від руки дописано «посада не передбачена»), що відповідно до пункту 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених до наказом ДПА України від 31 грудня 2008 р. № 827, є підставою для невизнання податкової звітності, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, визначений Законом № 2181 перелік підстав для невизнання податкової декларації є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, наведених у додатку 1 до наказу ДПА України від 31.12.2008 р. № 827 (далі - Методичні рекомендації № 827), якщо податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

З аналізу вищевказаного вбачається, що пункт 4.5 Методичних рекомендацій розширює перелік підстав невизнання податкової звітності , передбачений п. 4.1.2. Закону № 2181, та встановлює нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків.

Необхідно зазначити, що Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні закону, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а за своєю природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, а отже не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податку, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Закону № 2181 містять вичерпний перелік підстав , за яких документ у формі податкової декларації з ПДВ з додатками до неї може бути не визнаний як податкова звітність, а тому посилання відповідача на підстави, не передбачені вказаним Законом (наявність дописки), не може бути підставою не визнання податкової звітності.

Врахувавши вищевикладене, суд вважає, що позивачем при поданні декларацій з податку на додану вартість серпень 2010 року були дотримані всі вимоги Закону і з урахуванням всіх зазначених обставин приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо застосування належного способу захисту порушених прав позивача в частині його позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року суд, з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи, а саме: визнати протиправними саме рішення відповідача про невизнання звітності (не дії), оскільки, як зазначено вище, письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію, відповідно до положень пп. 4.1.2. Закону № 2181, є формою рішення податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до пп. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання провести в якості податкової звітності податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відповідач забезпечує облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується відповідною Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обов'язку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Оскільки в даному випадку дії відповідача щодо невизнання декларації з ПДВ за серпень 2010 року є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних податкової декларації в електронних базах податкової звітності, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд керуючись частиною 2 статті 11 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в даній частині шляхом зобов'язання відповідача перенести до електронних баз податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданої ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі» декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не було надано доказів, які б свідчили про правомірність рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо невизнання поданої ТОВ «Марті Україна Ел Ел Сі»декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року як податкової звітності.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат на користь позивача останній не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі» (код ЄДРПОУ 33742485; адреса: 04073, м. Київ, пр. Московський, 9-В) декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, викладене у формі листа № 23922/10/15-214 від 21 вересня 2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Марті Україна Ел Ел Сі»декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 29 липня 2011 року.