Постанова

від 24.11.2016 по справі 813/3137/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року № 813/3137/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

з участю представників:

від позивача - Андрейко О.О.,

від відповідача - Юрчак Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Щирецький завод залізобетонних виробів» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" звернулося в суд з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівської області про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2016 року за №0000242200 в частині 214014 грн. 00 коп. основного платежу та 107007 грн. 00 коп. штрафної санкції з податку на додану вартість та податкового повідомлення рішення від 20.10.2016 року за №0001742200, яким визначено до сплати 15 грн. 00 коп. основного платежу з податку на прибуток.

Судом, у відповідності до ст.55 КАС України, допущено заміну відповідача на його правонаступника Галицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівської області.

Підставами позовних вимог є те, що товарно-транспортні накладні щодо послуг перевезення, отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та ТзОВ «Кіруг», надані контролюючому органу із запереченнями на акт перевірки. Окрім того, зазначені витрати на перевезення підтверджуються також актами приймання-передачі послуг, а податковий кредит з податку на додану вартість - податковими накладними, які були надані в ході перевірки підприємства. Що стосується взаємовідносин з ТзОВ «Укрвуглепром», то позивач зазначає, що дане підприємство здійснювало останньому поставку щебеню та відсіву гранітного. Ці матеріали використовуються при виробництві бетону та залізобетонних виробів. Поставка товарів підтверджується належним чином складеними та підписаними накладними та податковими накладними, що не заперечно в акті перевірки. На момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Укрвуглепром» було зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також в реєстрі платників податку на додану вартість. Також, продовжує позивач, ним здійснювалась реалізація товарів фізичним особам - роздрібним покупцям. Кошти отримувались через касу або на розрахунковий рахунок підприємства та відображались у бухгалтерському та податковому обліках. При цьому, діючим законодавством передбачено можливість роздрібного продажу продукції власного виробництва через касу з оформленням касових ордерів або шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок. Обов'язку створювати інші документи та проводити в них ідентифікацію конкретних покупців нормативно-правові акти не містять. Товариство належним чином оформлено проведення операції з продажу товарів накладними та касовими ордерами. Дані документи є первинними документами, підтверджують факт реалізації товару. Також, позивачем повністю відображено податок на додану вартість по операціях з продажу товарів кінцевим споживачам в податкових деклараціях зі згаданого податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях зазначає, що контрагентом позивача ТзОВ «ВП «Колор Спектр» отримано від контрагента паперові носії за формою первинних документів в яких наведено відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку. А тому, продовжує відповідач, податкове повідомлення - рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив таке.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за 01.01.2015 року по 16.03.2015 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 13.04.2016 року за №204/13-25-22-00/35263508.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення:

- підп.44.1 ст.44, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 154100 грн. 00 коп.;

- підп.14.1.36, підп.14.1.231 п.14.1 ст.14, підп.44.1 ст.44, п.189.1 ст.189, п.198.2,п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 221012 грн. 00 коп.

Як наслідок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.05.2016 року:

- за № 0000242200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 331518 грн. 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням - 221012 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110506 грн. 00 коп.;

- за № 0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154100 гр. 00 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 12.09.2016 року за №19623/6/99-99-11-01-01-25 про розгляд скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.05.2016 року за №0000232200 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року.

Як наслідок, відповідачем було надіслано податкове повідомлення рішення від 20.10.2016 року за №0001742200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що до перевірки не представлено товарно-транспортних накладних отриманих ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» від вантажовідправника, що свідчить про відсутність документального підтвердження фактів надання транспортних послуг ТзОВ «Кіруг». По взаєморозрахунках з ТзОВ «Укрвуглепром» не оформлені належним чином підтверджуючі документи, а саме, до перевірки не представлено письмовий договір про поставку щебеню, не вказано виробника щебеню та з якого кар'єру видобуто, не надано сертифіката відповідності, актів приймання-передачі наданих транспортних послуг, товарно-транспортних накладних від вантажовідправника, що документально не підтверджує здійснення вказаних господарських операцій з ТзОВ «Укрвуглепром». Також, товариство здійснювало реалізацію товарно-матеріальних цінностей фізичним особам в значних обсягах без заключення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Між ТзОВ «Щирецький завод залізобетонних виробів» (замовник) і ТзОВ «Кіруг» (перевізник) 09.03.2015 року було укладено договір на перевезення інертних матеріалів за №09/03-15л відповідно до умов якого перевізник зобов'язується надавати транспортні послуги замовнику автомобілями необхідного типу (самоскидами або ін.).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано накладні та податкові накладні, акти виконаних робіт, додатки до договору перевезення, договір поставки товарів за №50 від 06.02.2015 року, укладеного з ПАФ «Дністер», витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Також, позивачем було надано заперечення від 21.04.2016 року за №20/04-ЩЗЗВ, яким контролюючому органу були представлені відповідні товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне виконання вищенаведеного договору поставки.

Судом встановлено, що ТзОВ «Укрзахідвуглепром» здійснювало позивачу поставку щебеню та відсіву гранітного, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними відомостями про списання матеріалів у виробництво.

А відтак, суд вважає, що наданими позивачем документами повністю підтверджено реальність здійснення вищенаведених господарських операцій та використання отриманих послуг та товарів у своїй господарській діяльності.

Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, в силу встановлених вище обставин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Відтак, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагента як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та витяги з офіційного веб-порталу ДФС України з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та являлися платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Як наслідок позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТзОВ «Кіруг» та ТзОВ «Укрзахідвуглепром» на загальну суму 102421 грн. 00 коп.

Щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Так, позивач погоджується з правомірністю висновків відповідача про заниження ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6999 грн. 00 коп., що виникло в результаті списання з балансу мобільних телефонів, комп'ютерів та принтера на суму 34995 грн. 00 коп., а відтак правомірність нарахування даного зобов'язання не досліджується судом.

З приводу заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 118592 грн. 00 коп., внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей фізичним особам в значних обсягах без укладення з ними письмових договорів купівлі-продажу та без ідентифікації особи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до підп.4.4 п.4 ДСТУ 4303:2004, роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п.1 ст.698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п.1.3 розд. IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.11 року за № 174, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.06.11 року за №790/19528, касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Отже, вказаною Інструкцією не передбачено права та обов'язку банківських установ вимагати від платника (в даному випадку покупця) продукції будь-яких інших відомостей, що ідентифікують платника, крім його прізвища (найменування).

В матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери, витяги з касової книги, банківській виписки, видаткові накладні, які спростовують твердження відповідача про вчинення продажу товару не ідентифікованим фізичним особам, а тому висновок останнього про те, що реалізація товару не пов'язана з господарською діяльністю позивача є ґрунтується на припущеннях.

Крім того, необґрунтованим та незрозумілим є висновок контролюючого органу з приводу не встановлення використання згаданого товару у господарській діяльності підприємства.

Як наслідок, відповідачем протиправно було нараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 111592 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції на дане грошове зобов'язання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яким здійснено вищезгадане нарахування є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15 грн. 00 коп., то таке також є протиправним з врахуванням встановлених вище обставин реальності господарських операцій з ТзОВ «Кіруг».

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2016 року за №0000242200 в частині 214014 грн. 00 коп. основного платежу та 107007 грн. 00 коп. штрафної санкції та податкового повідомлення рішення від 20.10.2016 року за №0001742200 є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2016 року за №0000242200 в частині нарахування 214014 грн. 00 коп. основного платежу та 107007 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016 року за №0001742200.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області (код ЄДРПОУ 39508163), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Щирецький завод залізобетонних виробів»» (код ЄДРПОУ 35263508), що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, смт.Щирець, вул.Золотогірська, 44, 7284 (сім тисяч двісті вісімдесят чотири ) грн. 27 коп. сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 листопада 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк