Рішення

від 16.11.2016 по справі 914/1313/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016р. Справа№ 914/1313/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі судових засідань ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи

позивача - 1 ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Приватна охоронна фірма В«ІРБІСВ» , м.Львів

та позивача - 2 Підприємства об'єднання громадян В«Мисливсько-рибальське господарство В«СТАРИЧІВ» , с.Старичі Яворівського району Львівської області

до відповідача ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України (ТВМР ЗРУ), м.Львів

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

За участю представників сторін:

від позивача-1 ОСОБА_5- представник(довіреність б/н від 23.05.2016р.);

від позивача-2 ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 23.05.2016р.);

від відповідача ОСОБА_6 - довіреність №10 від 10.06.2016р.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

За клопотанням представника позивачів здійснювалась технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Приватна охоронна фірма В«ІРБІСВ» та Підприємством об'єднання громадян В«Мисливсько-рибальське господарство В«СТАРИЧІВ» подано позов до ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України (ТВМР ЗРУ) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Хід розгляду справи відображено в протоколах та ухвалах суду.

Ухвалами від 05.10.2016р. та від 26.10.2016р. суд, в порядку ст.38 ГПК України, згідно клопотань сторін витребовував у народного депутата України ОСОБА_7 (014008, м.Київ, вул.Грушевського,5) оригінал звернення голови ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України №28 від 25.03.2016р., а також інформацію стосовно стану розгляду чи результату розгляду листа-звернення голови ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України №28 від 25.03.2016р. у відповідних органах, за її наявності; у Генеральної прокуратури України (01011, м.Київ, вул.Різницька 13/15) інформацію про результати розгляду запиту народного депутата України ОСОБА_7 №80Р-03/387 від 31.03.2016р.; у Міністерства внутрішніх справ України (01601, м.Київ, вул.Акад.Богомольця, 10) інформацію про результати розгляду запиту народного депутата України ОСОБА_7 №80Р-03/387 від 31.03.2016р.; у Міністерства оборони України (03168, м.Київ, п-т Повітрофлотський, 6) інформацію про результати розгляду запиту народного депутата України ОСОБА_7 №80Р-03/387 від 31.03.2016р.

26.10.2016р. на виконання ухвали суду від 05.10.2015р. від Генеральної прокуратури України надійшла відповідь вих.№10/2324979-16 від 21.10.2016р. в якій йдеться про те, що на на депутатський запит народного депутата ОСОБА_7 від 31.03.2016р. надано відповідь 21.04.2016р. за вих.№10/2/124975-15. Із супровідним листом від 09.11.2016р. вих.№10/2/3-24979-15 (вх.№45408/16 від 14.11.2016р.) вказана відповідь була надіслана на адресу суду.

28.10.2016р. на адресу суду надійшла відповідь Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України від 25.10.2016р. вих.№12/1-4581 (вх.№42930/16 від 28.10.2016р.) на ухвалу суду від 05.10.2016р. в якій йдеться про те, що надати суду інформацію про результати розгляду депутатського запиту народного депутата України ОСОБА_7 від 31.03.2016р. №80Р-03/387 немає можливості через її відсутність.

Представник позивачів позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні з клопотанням (в подальшому зареєстровано за вх.№45982/16 від 16.11.2016р.) долучив до матеріалів додаткові докази в копіях, а саме: наказ голови ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України від 22.03.2016р. №12-к "Про проведення службового розслідування"; ОСОБА_7 результатів службового розслідування ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України від 25.10.2016р.; пояснюючу записку ОСОБА_8 від 23.03.2016р.; пояснення заступника голови ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України без дати; відповідь Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.04.2016р. вих.№К-133,154/16/02-16, рішення Львівської обласної ради від 23.06.2005р. №380; лист начальника юридичного відділу Львівської обласної ради адресований голові постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації без вихідної дати та номера (дата реєстрації вхідної кореспонденції 22.10.2014р.) та договір від 25.11.1964р. про передачу Старичівським військовим лісництвом окружній раді Всеарміського військово-мисливського товариства ПРИКВО ділянки площею 48 га.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві б/н від 08.08.2016р. (вх. №32643/16 від 08.08.2016р.), також підтримав попередньо подане клопотання б/н від 08.08.2016р.(вх. №32642/16 від 08.08.2016р.) про залишення позовної заяви без розгляду.

Як зазначає відповідач у відзиві, ним було направлено звернення з метою реалізації свого права, передбаченого ст.40 Конституції України, яка передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб, які зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Навіть якщо інформація викладена у зверненні не була підтверджена, це не може бути підставою для задоволення позову, оскільки мала місце реалізація особою конституційного права на звернення. Крім того, інформація наведена у позовній заяві та яку позивач просить визнати недостовірною є за змістом оціночним судженням, що не підлягає доведенню її неправдивості, спростуванню і не може бути предметом судового захисту. Вказане на думку відповідача, узгоджується з ч.ч.1-3 ст.30 Закону України В«Про інформаціюВ» (ч.1-3 ст.30), ст.277 Цивільного кодексу України та постановою Верховного суду України від 28.05.2013р. у справі №3-7гс13.

Також у зв'язку із невиконанням позивачами вимог ухвали суду, якою неодноразово витребовувались оригінали документів, долучених до позову, а зокрема і оригінал звернення ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України №28 від 25.03.2016р., у клопотанні б/н від 08.08.2016р.(вх №32642/16 від 08.08.2016р.) відповідач просить залишити позов без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд,-

встановив:

ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України скерувало до народного депутата України ОСОБА_9 лист-звернення № 28 від 25.03.2016р., в якому, як вказують, позивачі поширено недостовірну інформацію відносно, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» (далі по тексту - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» (далі по тексту МРГ "СТАРИЧІ").

Вказане звернення було направлено в якості доданих матеріалів до депутатського запиту, оголошеного на засіданні Верховної ради України 01.04.2016р. до керівників Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України.

Позивачі зазначають, що у вищезгаданому зверненні відповідач поширює наступні недостовірні відомості про позивачів:

1) «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...»

2) «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»

3) «... повністю заблокована рейдерами...»

4) «... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...»

Вказані відомості на думку позивачів є недостовірними, такими, що не відповідають дійсності. Таким чином, ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України у листі від 25.03.2016р. № 28 поширено недостовірну інформацію, стосовно позивачів, чим спричинено шкоду діловій репутації ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємству об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ», зважаючи на таке.

Твердження відповідача про те, що Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ», фейкова структура у контексті звернення «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...» є недостовірним.

Позивачі посилаються на відомості з нового англо-українського та українсько-англійського словника. - Х: Друкарський центр «Єдінорог», 2000. - 576с. Укладачі ОСОБА_10, ОСОБА_11 та зазначають, що слово fake [feikl - означає фальсифікувати; шахраювати; фальшивка, шахрайство.

Відповідач зазначаючи, що Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ», є фейковою структурою, створює у невизначеного кола осіб сформоване уявлення про шахрайський, фальшивий характер діяльності даного господарства, не маючи при цьому жодного достовірного та належного доказу таким висновкам.

Позивачі стверджують, що Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» є офіційно зареєстрованою юридичною особою що підтверджується статутом, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Станом на момент подання позову відсутні будь-які рішення державних органів чи судових інстанцій якими діяльність МРГ «СТАРИЧІ» визнана незаконною, а реєстраційні документи визнано фіктивними чи анульованими.

Твердження «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....» є недостовірним.

Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» та ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» діють відповідно до визначеної статутами мети своєї господарської діяльності, відповідно до чинного законодавства, самостійно укладаючи господарські договори.

Так, позивачі стверджують, що ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» відповідно до умов договору оренди № 7 від 31.05.2012р., укладеного з Яворівською КЕЧ здійснює законну діяльність на території об'єкта оренди у вивільненому військовому містечку № 35 по вул.Майдан, 5 у с. Верещиця Яворівського району. Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» є законним користувачем мисливських угідь на території Яворівського полігону, що підтверджується рішенням Львівської обласної ради за № 1439 від 15.09.2015р., договором № 78 про умови ведення мисливського господарства від 29.09.2015р., укладеного на виконання рішення значеного вище рішення ЛОР, договором № 4 про співпрацю та організацію взаємовідносин від 19.02.2016р., укладеним з Яворівською КЕЧ району як користувачем земельної ділянки відповідно до Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Позивачі посилаються на ст.206 2 КК України та зазначають, що станом на момент подання позову відсутні будь-які судові рішення, якими було б визнано винними посадових осіб чи працівників позивачів у вчиненні даного злочину відносно майна відповідача чи інших фізичних чи юридичних осіб.

При цьому позивачі, як на підтвердження законності господарських відносин між ними посилаються на договір № 19/1-02/16 про надання послуг з охорони від 19.02.2016р. укладений між позивачами, згідно з яким ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» в якості виконавця зобов'язується надавати послуги з охорони майна та/або території замовника (а саме - частини мисливських угідь, наданих в користування - МРГ «СТАРИЧІ» відповідно до рішення Львівської обласної ради № 1439 від 15.09.2016р. - Майданівської дільниці МРГ «СТАРИЧІ», забезпечувати контрольно-перепускний режим доступу до цієї території), а останнє зобов'язується оплачувати надані послуги.

Щодо діяльності відповідача, позивачі посилаються на численні судові рішення, щодо незаконності використання відповідачем та заснованих ним підприємств, військового майна, зокрема, на території Яворівського полігону Львівської області (справа № 17/214, № 6/159, № 5/31, № 2а/460/6/13, № 813/7500/14, №914/4809/13).

Крім того, позивача посилаються на ряд судових спорів за позовами Яворівської КЕЧ та військової прокуратури стосовно неправомірності використання відповідачем військового майна, зокрема по вул.Майдан,6 і Майдан,8 у с.Верещиця Яворівського району (справи № 914/2142/15, № 914/4465/15, № 914/130/16, № 914/814/16).

Жодних дій, спрямованих на залякування, вчинення погроз, стосовно відповідача працівники позивачів не здійснювали. Тому, твердження відповідача про «рейдерське», «бандитське» захоплення «бази МРГ «Майдан»», про що зазначено у зверненні, яке було поширене відповідачем, не відповідає дійсності.

Таким чином, на думку позивачів, поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, є недостовірною та такою, що шкодить діловій репутації позивачів.

Твердження «... повністю заблокована рейдерами...» є недостовірним. Етимологічне значення поняття «рейдери» засвідчує, що це особи, які у протизаконний, частіше насильницький спосіб здійснюють захоплення об'єкта господарської діяльності. Вказаний термін, на думку позивачів, не може бути застосованим до них, оскільки позивачі здійснюють свою діяльність на підставі вимог чинного законодавства, відповідно до статутних положень, укладаючи та належним чином виконуючи відповідні господарські договори, умови яких відповідають законодавству.

Що стосується визначеного відповідачем «..блокування», то законна діяльність Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» чи ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» не може вважатися таким, що має характер блокування. На думку позивачів, вказане твердженя є недостовірним та таким, що шкодить діловій репутації останніх.

Твердження «... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська область) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...» є недостовірним.

При цьому позивачі зазначають, що ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» орендує, нежитловий об'єкт на території колишнього військового містечка № 35 (с. Верещиця, вул.Майдан, 5) відповідно до укладеного договору оренди з Яворівською КЕЧ та здійснює відповідно охорону периметру цього військового містечка.

Тому, на думку позивачів, поширена відповідачем інформація є недостовірною та такою, що спричиняє шкоду їх діловій репутації.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на ст.ст.32, 68 Конституції України, ч.1 ст.91,ч.1, ч.5 ст.277, ст.299 ЦК України, постанову Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної та юридичної особи", позивачі просять визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" інформацією, що була поширена ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України у листі-зверненні до народного депутата України ОСОБА_7 від 25.03.2016р. за №28, а саме:

1) «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...»;

2) «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»;

3) «... повністю заблокована рейдерами...»;

4) «... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...».

Зобов"язати ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України спростувати поширену ним недостовірну інформацію у спосіб її поширення - шляхом направлення на адресу народного депутата України ОСОБА_7, на адресу голови Верховної ради України листа без зауважень, коментарів та реплік наступного змісту:

"Спростування

Поширені у зверненні ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України , скерованому до народного депутата України ОСОБА_7, 25.03.2016р., наступні відомості:

1) «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...»;

2) «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»;

3) «... повністю заблокована рейдерами...»;

4) «... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...»

є недостовірними та не відповідають дійсності".

Та надання шляхом направлення рекомендованим листом ОСОБА_4 з обмеженою відповілальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємству об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ", копій такого листа з доказами його відправлення народному депутату України ОСОБА_7, голові Верховної ради України, протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду законної сили.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно зі ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, ст.32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

При цьому за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (п. 8 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007).

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч.1 ст.200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено ст.5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 ст.94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського Суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст.277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст.299 ЦК України.

ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України скерувало до народного депутата України ОСОБА_9 лист-звернення № 28 від 25.03.2016р., в якому, як вказують позивачі, поширено недостовірну інформацію відносно, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ».

Вказане звернення було оголошено на засіданні Верховної ради України 01.04.2016р., що підтверджується наявною в матеріалах справи стенограмою пленарного засідання, та направлено в якості доданих матеріалів до депутатського запиту, оголошеного на засіданні Верховної ради України 01.04.2016р. до керівників Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України.

У вищезгаданому зверненні відповідач зазначив наступне:

1. «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...»

2. «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»

3. «... повністю заблокована рейдерами...»

4.«... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...»

Слід зазначити, що фейк - це слово іншомовного походження (від англійського «fake»), що означає підробка, фальсифікація.

Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» офіційно зареєстрована юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (витяг №1000903741 на запит від 10.05.2016р.). Діє на підставі Статуту затвердженого загальними зборами Громадської спілки "ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок "СТАРИЧІ" (протокол №2 від 11.03.2015р.) та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Станом на момент розгляду даного спору, відсутні будь-які рішення державних органів чи судових інстанцій про визнання незаконною діяльності Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ», визнання фіктивними чи анульованими його документів.

Відповідач стверджуючи у зверненні що Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" є "фейковою структурою", створює у невизначеного кола осіб сформоване уявлення про шахрайський, фальшивий характер діяльності даної юридичної особи. При цьому не надаючи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного.

Щодо твердження «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....», суд зазначає наступне.

ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" відповідно до договору оренди №7 від 31.05.2012р., укладеного з Яворівською КЕЧ здійснює діяльність на території об"єкта оренди у вивільненому військовому містечку №35 по вул.Майдан,5 у с.Верещиця Яворівського району.

Підприємством об'єднання громадян В«Мисливсько-рибальське господарство В«СТАРИЧІВ» є користувачем мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 36 520,2 га, у томі числі лісові угіддя 23 706,2 га, польові 11 658,0 га, водно-болотні 1 1560,0га. на території Яворівського полігону, що підтверджується договором №78 про ведення мисливського господарства від 29.09.2015р. укладеного на виконання рішення Львівської обласної ради за №1439 від 15.09.2015р.; договором №4 про співпрацю та організацію взаємовідносин від 19.02.2016р., укладеним з Яворівською КЕЧ району, як користувачем земельної ділянки та користувачем мисливських угідь - МРГ "СТАРИЧІ" відповідно до Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Вищевказані договора діють, не розірвані сторонами, в судовому порядку недійсними чи неукладеними не визнавались. Відповідачем зворотнього не доведено.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 10.10.2013р. Кримінальний кодекс України доповнено статтею 206 2 «Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації» - протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації.

Слід зазначити, що термін рейдерське захоплення не визначений законодавчо, однак його трактують, як силовий процес поглинання підприємства обманним методом, проти волі його власника, в результаті чого особи, які його захопили набувають контроль над активами підприємства.

Станом на момент подання позову та його розгляду судом будь-які судові рішення, якими було б визнано винними посадових осіб чи працівників позивачів - у вчиненні даного злочину відносно майна МРГ «Майдан» чи інших фізичних або юридичних осіб у матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

Господарські відносини між позивачами, обумовлені договором № 19/1-02/16 про надання послуг з охорони від 19.02.2016р., згідно з яким ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» як виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони майна та/або території замовника (в т.ч.- мисливських угідь, наданих в користування - Підприємству об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» відповідно до рішення Львівської обласної ради № 1439 від 15.09.2016р.) забезпечувати контрольно-перепускний режим доступу до території замовника, а замовник - Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до додатку №1 до договорі №19/1-02/16 про надання послуг з охорони від 19.02.2016р. замовник доручає, а виконавець зобов"язується забезпечити: - функціонування контрольно-перепускного режиму на території мисливських угідь Майданівської дільниці МРГ "СТАРИЧІ" зі сторони с.Верещиця на двох стаціонарних пунктах охорони: 1. На в"їзд на дамбу, на межі 23-55 кварталів плану лісонасаджень Майданівського лісництва Старицького війскового лісгоспу; 2. На межі 20-22 кварталів плану лісонасаджень Майданівського лісництва Старицького військового лісгоспу.

Відтак, твердження про "рейдерське", "бандитське" захоплення "бази МРГ "Майдан", про що зазначається у зверненні відповідача, не підтверджено належними доказами.

Твердження відповідача «... повністю заблокована рейдерами...» також не підтверджене ним належними та допустими доказами.

Як було вище наведено позивачі здійснюють свою діяльність на підставі чинного законодавства, статутів, проводячи свою господарську діяльність.

Щодо твердження «... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...», суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» орендує, нежитловий об'єкт на території колишнього військового містечка № 35 в с.Верещиця, вул. Майдан, 5 відповідно до укладеного договору оренди з Яворівською КЕЧ та здійснює відповідно охорону периметру цього військового містечка.

Вказана діяльність ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» відповідає чинному законодавству. Так звана «база «МРГ «Майдан» - військове містечко № 44, водночас ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» орендує та охороняє територію колишнього військового містечка № 35. Відтак, це є різні території.

Відповідачем не доведено належними та допустимим доказами факту рейдерського захоплення ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан», відтак ця інформація с недостовірною.

При цьому, у п.18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача , проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Як вбачається із вищенаведеного, специфікою вказаної категорії спорів є те, що обов"язок доказування поширення саме достовірної інформації лежить на відповідачеві.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47 1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Оскільки відповідач у зверненні до народного депутата ОСОБА_7 не висловлював певні суб"єктивні думки чи переконання, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, а прямо стверджував про неправомірні та незаконні дії Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", з огляду на вказане слід зазначити, що характер і спосіб викладу недостовірної інформації відповідача у зверненні дає усі підстав вважати її фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

При цьому недостовірна та негативна інформація була виражена виключно ствердними реченнями, побудованими у спосіб, що подає як реальні події, процесі, дії, факти, відтак, правдивість чи хибність таких тверджень на відміну від оціночних суджень може перевірятися відповідністю дійсності.

Згідно п.15 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Законодавчо не визначено поняття «ділова репутація», але на практиці під цим поняттям розуміється сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Загалом, питання щодо встановлення права на недоторканність ділової репутації юридичної особи закріплено у Цивільному кодексі України (ст. 201 визначає ділову репутацію як одне з немайнових прав, що підлягають захисту законом; ст. 200 встановлює спосіб захисту ділової репутації; ст. 23 та ст.1167 визначають поняття немайнової шкоди та гарантують право на її відшкодування).

Порушення права на недоторканність ділової репутації полягає в розповсюдженні неправдивих відомостей про юридичну особу, внаслідок чого вона зазнає немайнової шкоди.

Так у п.4 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Спростування є спеціальним способом захисту: його специфіка полягає в немайновому характері тих благ, які підлягають захисту, і в тому, що їх практично неможливо повернути до того рівня, який існував до порушення особистих немайнових прав.

Під поняттям «спростування» розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила особисті немайнові права юридичної особи. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.

Як роз"яснено Верховним судом України у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Щодо твердження відповідача про те, що звернення до народного депутата ОСОБА_7 було реалізацією його конституційного права на звернення, суд зазначає наступне.

Як роз"яснено у п.16 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку наявності підстав для часткового задоволення позову.

На думку суду не підлягає до задоволення позов в частині зобов"язання ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України направлення на адресу голови Верховної ради України листа без зауважень, коментарів та реплік та надання копій такого листа з доказами його відправлення голові Верховної ради України, оскільки оскаржуване позивачами звернення не було адресовано голові Верховної Ради України та не надсилалось йому.

Подані відповідачем у судовому засіданні 16.11.2016р. докази не підтверджують достовірність інформації викладеної у листі-зверненні народному депутату ОСОБА_7, не спростовують позовних вимог. Долучені відповідачем документи стосовно службового розслідування є його внутрішніми документами, складеними в односторонньому порядку та не можуть бути належними доказами на підтвердження обставин викладених у зверненні народному депутату.

З приводу долучення доказів суд роз"яснив сторонам про те, що вони не вправі подавати до суду апеляційної інстанції докази, які не були подані в суді першої інстанції, винятком чого є обгрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від сторони.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідач в обгрунтування клопотання посилається на те, що суд неодноразово витребовував від позивачів оригінали додатків долучених до позовної заяви. Однак, позивачі вимоги ухвал суду не виконали, доказів поважності невиконання не подали. Зокрема не надали оригінал звернення відповідача від 25.03.2016р. №28, оскільки наявна в матеріалах справи копія якого є нечитабельною.

Згідно п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Слід зазначити, що автором звернення від 25.03.2016р. №28 є відповідач, відтак у позивача не може бути оригіналу вказаного доказу. Крім того, у випадку неподання сторонами витребовуваних у них доказів Господарський процесуальний кодекс України дає суду право на розгляд спору по суті по наявних матеріалах справи.

Зважаючи на те, що матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.п.2.2.3. п.2 2.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз"яснено, що пунктом 2 частини другої статті 4 Закону не визначено окремо ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви про захист ділової репутації фізичної або юридичної особи. У визначенні такої ставки господарському суду слід виходити з того, що відповідні позовні заяви (з урахуванням положень підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону) мають немайновий характер і повинні оплачуватися судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 4 Закону, крім позовних заяв про відшкодування моральної шкоди, які належать до заяв майнового характеру і відтак оплачуються названим збором відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 4 цього законодавчого акта.

Відповідно до роз"яснень наданих Вищим господарським судом України у абзаці 2 п.п.2.9.п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо до господарського суду звертаються кілька позивачів з вимогою немайнового характеру до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірі, передбаченому підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Сплата позивачами судового збору підтверджується платіжними дорученнями №1005 від 10.05.2016р. на суму 2756,00 грн. та №61 від 10.05.2016р. на суму 2 756,00 грн.

Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.32,34 Конституції України, ст.ст.91, 94, 200, 201, 277, 299 ЦК України, ст.ст. та ст.ст. 4 3 , 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" інформацією, що була поширена ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України у листі-зверненні до народного депутата України ОСОБА_7 від 25.03.2016р. за №28, а саме:

1. «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...»;

2. «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»;

3. «... повністю заблокована рейдерами...»;

4. «... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...».

3. Зобов"язати ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України (вул.Коперніка, 27, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 20788912) спростувати поширену ним недостовірну інформацію у спосіб її поширення - шляхом направлення на адресу народного депутата України ОСОБА_7, листа наступного змісту:

"Спростування

Поширені у зверненні ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України, скерованому до народного депутата України ОСОБА_7 25.03.2016р., наступні відомості:

1. «... фейковій структурі МРГ «Старичі»...»;

2. «...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан». Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»;

3. «... повністю заблокована рейдерами...»;

4.«... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого ОСОБА_4 (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс»...»

є недостовірними та не відповідають дійсності".

Та надання шляхом направлення рекомендованим листом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємству об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ", копій такого листа з доказами його відправлення народному депутату України ОСОБА_7, протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України (вул.Коперніка,27, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 20788912) на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" (вул.Липова Алея,5, м.Львів, 79035, код ЄДРПОУ 34948764) 2756,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_4 військових мисливців та рибалок Західного регіону України (вул.Коперніка,27, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 20788912) на користь Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" (вул.Шептицького,2-А, с.Старичі, Яворівський район, Львівська область, 81052, код ЄДРПОУ 39689726) 2756,00 грн. судового збору.

7. Накази видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 21.11.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Мороз Н.В.