Постанова

від 22.02.2017 по справі 914/1313/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа № 914/1313/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідан?ня ОСОБА_2П

за участю представників:

від позивача-1 - ОСОБА_3К.(довіреність б/н від 23.05.2016р);

від позивача-2 - ОСОБА_3К.(довіреність б/н від 23.05.2016р);

від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №10 від 10.06.2016р.);

розглянув апеляційну скаргу товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України б/н від 01.12.2016,

на рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2016, головуючий суддя - Сухович Ю.О., судді - Петрашко М.М., Мороз Н.В.,у справі № 914/1313/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» , м. Львів,

та підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «Старичі» , с. Старичі,

до відповідача товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, м. Львів,

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівсткої області від 16.11.2016 року в справі №914/1313/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" інформацію, що була поширена Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України у листі-зверненні до народного депутата України ОСОБА_5 від 25.03.2016р. за №28, а саме:

1. « ... фейковій структурі МРГ «Старичі» ...» ;

2. « ...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан» . Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....» ;

3. « ... повністю заблокована рейдерами...» ;

4. « ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...» .

3. Зобов"язати Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України (вул.Коперніка, 27, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ 20788912) спростувати поширену ним недостовірну інформацію у спосіб її поширення - шляхом направлення на адресу народного депутата України ОСОБА_5, листа наступного змісту:

"Спростування

Поширені у зверненні Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, скерованому до народного депутата України ОСОБА_5 25.03.2016р., наступні відомості:

1.?« ... фейковій структурі МРГ «Старичі» ...» ;

2. « ...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан» . Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....» ;

3. « ... повністю заблокована рейдерами...» ;

4.« ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...»

є недостовірними та не відповідають дійсності".

Та надання шляхом направлення рекомендованим листом Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємству об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ", копій такого листа з доказами його відправлення народному депутату України ОСОБА_5, протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України направити на адресу голови Верховної ради України листа без зауважень, коментарів та реплік та надання копій такого листа з доказами його відправлення голові Верховної ради України відмовлено.

Крім цього, стягнено з Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України на користь кожного з позивачів по 2756,00 грн. судового збору.

Підставою для часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст.277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст.299 ЦК України. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України у надісланому до народного депутата України Шиньковича.B. листі-звернення № 28 від 25.03.2016р., поширено недостовірну інформацію відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» , чим завдано шкоду діловій репутації цих підприємств, а отже порушено їх немайнові права. При цьому суд виходив з того, що характер і спосіб викладу недостовірної інформації відповідача у зверненні дає усі підстав вважати її фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями. Більш того, недостовірна та негативна інформація була виражена виключно ствердними реченнями, побудованими у спосіб, що подає як реальні події, процесі, дії, факти, а тому, правдивість чи хибність таких тверджень на відміну від оціночних суджень може перевірятися відповідністю дійсності, що в свою чергу виключає можливість застосувати положення статті 277 ЦК, відповідно до якої, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року в справі №914/1313/16 скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції в порушення ч.ч.1-3 ст.30 ЗУ Про інформацію не врахував, що у зверненні до народного депутата відповідач виклав власні думки, критику та оцінку дій позивачів, що в силу приписів ст.277 ЦК України, не підлягають доведенню їх правдивості та спростуванню. Крім цього, відповідач вважає, що прийнятим судовим рішенням порушено його гарантоване ст.40 Конституції України право на звернення до компетентних органів. Також на думку відповідача, суд всупереч приписам ст.80 ГПК України розглянув спір, що не підлягав розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки вважає, що правовідносини, з яких виник спір не мають господарського характеру. Більш того, посилаючись на постанову Верховного суду України від 30.03.2016р. у справі №915/175/15 вважає, що провадження у справі слід припинити, так як відповідач є неприбутковою громадською організацією та не здійснює комерційної діяльності, а тому даний спір не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства.

У запереченні на дану апеляційну скаргу, позивачі вказують на помилковість та необґрунтованість доводів відповідача. Зокрема зазначають, що характер і спосіб викладення недостовірної інформації відповідачем у зверненні до народного депутата дає підстави вважати її виключно фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями. Крім цього, суд не міг порушити гарантоване ст.40 Конституції України право відповідача на звернення до компетентних органів, оскільки суд першої інстанції жодним чином не міг та не може у будь який спосіб перешкодити відповідачу чи будь якій іншій особі звертатися до народного депутата. Безпідставними також вважає твердження відповідача про непідвідомчість даного спору господарським судам України, оскільки у відповідності до ст.1 ГПК України господарським судам підвідомчі спор щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Представник позивачів підтримав заперечення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року в справі №914/1313/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Натомість представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати і в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та запереченням, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судами встановлено, що 25.03.2016р. товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України скерувало до народного депутата України Шиньковича.B. лист-звернення №28, яке було направлено в якості доданих матеріалів до депутатського запиту, оголошеного на засіданні Верховної ради України 01.04.2016р. до керівників Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України. Як зазначили позивачі в даному зверненні було поширено недостовірну інформацію відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» (далі по тексту - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» (далі по тексту МРГ "СТАРИЧІ"), чим спричинено шкоду діловій репутації цих підприємств.

Зокрема, недостовірними відомостями в зазначеному вище зверннені про ТзОВ«Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та МРГ "СТАРИЧІ" позивачі вважають:

1)« ... фейковій структурі МРГ «Старичі» ...»

2) « ...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан» . Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»

3)?« ... повністю заблокована рейдерами...»

4) « ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...»

Посилаючись на ст.ст.32, 68 Конституції України, ч.1 ст.91,ч.1, ч.5 ст.277, ст.299 ЦК України, постанову Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної та юридичної особи", позивачі просять визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" інформацією, що була поширена Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України у листі-зверненні до народного депутата України ОСОБА_5 від 25.03.2016р. за №28, а саме:

1) « ... фейковій структурі МРГ «Старичі» ...» ;

2) « ...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан» . Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....» ;

3) « ... повністю заблокована рейдерами...» ;

4) « ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...» .

Зобов"язати Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України спростувати поширену ним недостовірну інформацію у спосіб її поширення - шляхом направлення на адресу народного депутата України ОСОБА_5, на адресу голови Верховної ради України листа без зауважень, коментарів та реплік наступного змісту:

"Спростування

Поширені у зверненні Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України , скерованому до народного депутата України ОСОБА_5, 25.03.2016р., наступні відомості:

1) « ... фейковій структурі МРГ «Старичі» ...» ;

2) « ...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан» . Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....» ;

3) « ... повністю заблокована рейдерами...» ;

4) « ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...»

є недостовірними та не відповідають дійсності".

Та надання шляхом направлення рекомендованим листом Товариству з обмеженою відповілальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємству об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ", копій такого листа з доказами його відправлення народному депутату України ОСОБА_5, голові Верховної ради України, протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду законної сили.

?В обгрунтування позовних вимог, позивачі зазначають, що Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» є офіційно зареєстрованою юридичною особою що підтверджується статутом, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Станом на момент подання позову відсутні будь-які рішення державних органів чи судових інстанцій , якими діяльність МРГ «СТАРИЧІ» визнана незаконною, а реєстраційні документи -фіктивними чи анульованими. Вказані підприємства діють відповідно до визначеної статутами мети своєї господарської діяльності, відповідно до чинного законодавства, самостійно укладаючи господарські договори. Зокрема, ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» відповідно до умов договору оренди № 7 від 31.05.2012р., укладеного з Яворівською КЕЧ здійснює законну діяльність на території об'єкта оренди у вивільненому військовому містечку №35 по вул.Майдан, 5 у с.Верещиця Яворівського району. (т.1, а.с.44-57)

Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» є законним користувачем мисливських угідь на території Яворівського полігону, що підтверджується рішенням Львівської обласної ради за № 1439 від 15.09.2015р., договором №78 про умови ведення мисливського господарства від 29.09.2015р., укладеного на виконання рішення значеного вище рішення ЛОР, договором № 4 про співпрацю та організацію взаємовідносин від 19.02.2016р., укладеним з Яворівською КЕЧ району як користувачем земельної ділянки відповідно до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» . (т.1, а.с.58-65).

?Крім цього, на підтвердження законності господарських відносин між ними посилаються на договір № 19/1-02/16 про надання послуг з охорони від 19.02.2016р. укладений між позивачами, згідно з яким ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» в якості виконавця зобов'язується надавати послуги з охорони майна та/або території замовника (а саме - частини мисливських угідь, наданих в користування - МРГ «СТАРИЧІ» відповідно до рішення Львівської обласної ради № 1439 від 15.09.2016р. - Майданівської дільниці МРГ «СТАРИЧІ» , забезпечувати контрольно-перепускний режим доступу до цієї території), а останнє зобов'язується оплачувати надані послуги. (т.1, а.с.66-71).

У відповідності до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Разом з тим, ст.32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця) (п. 8 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007).

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч.1 ст.200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Під інформацією, Закон України "Про інформацію" закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст.1). Статтею 4 цього ж Закону встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Зі змісту ст.5 Закону України "Про інформацію" вбачається, що кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 ст.94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського Суду України від 28.03.2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Отже, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст.277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст.299 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України скерувало до народного депутата України Шиньковича.B. лист-звернення № 28 від 25.03.2016р., в якому, поширено інформацію відносно, Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» та Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» .

Зокрема, на думку позивачів, недостовірною інформацією, яку поширив відповідач є наступні висловлювання:

1.« ... фейковій структурі МРГ «Старичі» ...»

2. « ...а тим часом 22 березня 2016 року новоствореною фейковою структурою МРГ «Старичі» спільно з ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» за підпртимки олігарха Димінського здійсненно повне бандитське, рейдерське захоплення бази МРГ «Майдан» . Працівникам господарства наказано під страхом розправи залишати територію господарства....»

3.« ... повністю заблокована рейдерами...»

4.« ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ «Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...

Вказане звернення було оголошено на засіданні Верховної ради України 01.04.2016р., що підтверджується наявною в матеріалах справи стенограмою пленарного засідання, та направлено в якості доданих матеріалів до депутатського запиту, оголошеного на засіданні Верховної ради України 01.04.2016р. до керівників Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства оборони України.

У відповідності до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Таким чином, специфікою вказаної категорії спорів є те, що обов'язок доказування поширення саме достовірної інформації лежить на відповідачеві.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що наведена у зверненні інформація не відповідає дійсності.

Зокрема, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (витяг №1000903741 на запит від 10.05.2016р. (т.1,а.с.31), Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» офіційно зареєстрована юридична особа та діє на підставі Статуту затвердженого загальними зборами Громадської спілки "Товариство військових мисливців та рибалок "СТАРИЧІ" (протокол №2 від 11.03.2015р.) та зареєстроване у встановленому законодавством порядку (т.1, а.с.22-30). При цьому, на момент розгляду даного спору, відсутні будь-які рішення державних органів чи судових інстанцій про визнання незаконною діяльності Підприємства об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» , визнання фіктивними чи анульованими його документів.

Отже, стверджуючи у зверненні що Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" є "фейковою структурою" (від англійського « fake» , що означає підробка, фальсифікація) відповідач створює у невизначеного кола осіб сформоване уявлення про шахрайський, фальшивий характер діяльності даної юридичної особи. При цьому не надаючи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного.

Твердження про "рейдерське", "бандитське" захоплення "бази МРГ "Майдан", про що зазначається у зверненні відповідача також не підтверджено належними доказами.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС" відповідно до договору оренди №7 від 31.05.2012р., укладеного з Яворівською КЕЧ здійснює діяльність на території об'єкта оренди у вивільненому військовому містечку №35 по вул. Майдан, 5 у с.Верещиця Яворівського району. (т.1, а.с.44-55)

Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» є користувачем мисливських угідь для ведення мисливського господарства загальною площею 36 520,2 га, у томі числі лісові угіддя 23 706,2 га, польові 11 658,0 га, водно-болотні 1 1560,0га. на території Яворівського полігону, що підтверджується договором №78 про ведення мисливського господарства від 29.09.2015р. укладеного на виконання рішення Львівської обласної ради за №1439 від 15.09.2015р.; договором №4 про співпрацю та організацію взаємовідносин від 19.02.2016р., укладеним з Яворівською КЕЧ району, як користувачем земельної ділянки та користувачем мисливських угідь - МРГ "СТАРИЧІ" відповідно до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (т.1.,а.с.63-65).

При цьому, господарські відносини між позивачами, обумовлені договором № 19/1-02/16 про надання послуг з охорони від 19.02.2016р., згідно з яким ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» як виконавець зобов'язується надавати послуги з охорони майна та/або території замовника (в т.ч.- мисливських угідь, наданих в користування - Підприємству об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» відповідно до рішення Львівської обласної ради № 1439 від 15.09.2016р.) забезпечувати контрольно-перепускний режим доступу до території замовника, а замовник - Підприємство об'єднання громадян «Мисливсько-рибальське господарство «СТАРИЧІ» зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до додатку №1 до договорі №19/1-02/16 про надання послуг з охорони від 19.02.2016р. замовник доручає, а виконавець зобов"язується забезпечити: - функціонування контрольно-перепускного режиму на території мисливських угідь Майданівської дільниці МРГ "СТАРИЧІ" зі сторони с.Верещиця на двох стаціонарних пунктах охорони: 1. На в'їзд на дамбу, на межі 23-55 кварталів плану лісонасаджень Майданівського лісництва Старицького війскового лісгоспу; 2. На межі 20-22 кварталів плану лісонасаджень Майданівського лісництва Старицького військового лісгоспу.

Зазначені вище договори діють, не розірвані сторонами, в судовому порядку недійсними чи неукладеними не визнавались. Відповідачем зворотнього не доведено.

Недостовірними є також твердження відповідача у зверненні « ... щодо факту рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» нашого Товариства (с. Верещиця, Яворівський район, Львівська обл.) приватною структурою - ТзОВ«Приватна охоронна фірма «Ірбіс» ...» , оскільки «база «МРГ «Майдан» - військове містечко № 44, в той час, як ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» орендує та охороняє територію колишнього військового містечка №35. Відтак, це є різні території.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 10.10.2013р. Кримінальний кодекс України доповнено статтею 206 2«Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації» - протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації у тому числі частками, акціями, паями їх засновників, учасників, акціонерів, членів, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації. При цьому, термін рейдерське захоплення, який не визначений законодавчо, однак його трактують, як силовий процес поглинання підприємства обманним методом, проти волі його власника, в результаті чого особи, які його захопили набувають контроль над активами підприємства.

На момент подання позову та його розгляду судом відсутні будь-які судові рішення, якими було б визнано винними посадових осіб чи працівників позивачів - у вчиненні даного злочину відносно майна МРГ «Майдан» чи інших фізичних або юридичних осіб.

Зважаючи на викладене вище, відповідачем не доведено належними та допустимим доказами факту рейдерського захоплення ТзОВ «Приватна охоронна фірма «ІРБІС» бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» , а отже ця інформація с недостовірною. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, долучені відповідачем документи стосовно службового розслідування, як доказ рейдерського захоплення бази мисливсько-рибальського господарства «Майдан» , не можуть слугувати належними та допустимими доказами у справі, так як є його внутрішніми документами, складеними в односторонньому порядку.

Згідно п.15 постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Відповідно до ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Зі змісту п.3 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Зважаючи на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТзОВ "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" інформацією, що була поширена Товариством військових мисливців та рибалок Західного регіону України у листі-зверненні до народного депутата України ОСОБА_5 від 25.03.2016р. за №28 та зобов'язання відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію у спосіб її поширення - шляхом направлення на адресу народного депутата України ОСОБА_5 відповідного листа. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України направлення на адресу голови Верховної ради України листа без зауважень, коментарів та реплік та надання копій такого листа з доказами його відправлення голові Верховної ради України, оскільки оскаржуване позивачами звернення не було адресовано голові Верховної Ради України та не надсилалось йому.

Щодо доводів апелянта про те, що звернення до народного депутата ОСОБА_5 було реалізацією його конституційного права на звернення, суд зазначає наступне.

Як роз'яснено у п.16 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Зважаючи на викладені вище обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач свідомо поширив негативну недостовірну інформацію щодо позивачів, намагаючись у такий спосіб сформувати негативну думку про останніх, а не керуючись наміром виконати свій громадянський обов'язок чи захистити свої права, свободи, законні інтереси.

Необґрунтованими є також твердження апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення ч.ч.1-3 ст.30 ЗУ Про інформацію не врахував, що у зверненні до народного депутата відповідач виклав власні думки, критику та оцінку дій позивачів, що в силу приписів ст.277 ЦК України, не підлягають доведенню їх правдивості та спростуванню, зважаючи на наступне.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та часті фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно ч.2 статті 47 1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Оскільки відповідач у зверненні до народного депутата ОСОБА_5 не висловлював певні суб'єктивні думки чи переконання, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, а прямо стверджував про неправомірні та незаконні дії Підприємства об"єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "СТАРИЧІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна охоронна фірма "ІРБІС", з огляду на вказане слід зазначити, що характер і спосіб викладу недостовірної інформації відповідача у зверненні дає усі підстав вважати її фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

При цьому недостовірна та негативна інформація була виражена виключно ствердними реченнями, побудованими у спосіб, що подає як реальні події, процесі, дії, факти, відтак, правдивість чи хибність таких тверджень на відміну від оціночних суджень може перевірятися відповідністю дійсності.

Щодо твердження апелянта про непідвідомчість даного спору господарським судам України, посилаючись на постанову Верховного суду України від 30.03.2016р. у справі №915/175/15 так як відповідач є неприбутковою громадською організацією та не здійснює комерційної діяльності, а тому даний спір не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.111 28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У відповідності до ст.1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Зважаючи на те, що Громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 17.02.2017р., а також позивачі у справі є юридичними особами, даний спір в силу приписів ст.1 ГПК України, підвідомчий господарським судам Украї. А тому відсутні процесуальні підстави для припинення провадження по справі з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України - відмовити.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.11.2016 року у справі №914/1313/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в ? касаційному порядку.

?Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлений 23.02.2017