Постанова

від 14.11.2016 по справі 910/11426/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа№ 910/11426/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Іщенко І.П. за довіреністю; Аксьонов Ю.В. комерційний директор;

відповідача 1: Гуля В.С. за довіреністю;

відповідача 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016

у справі № 910/11426/16 (головуючий суддя Ващенко Т.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїд"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Кур'єр"

про стягнення 233 467,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друїд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (відповідач-1) грошові кошти в сумі 260645,76 грн. - основного боргу, 49694,65 грн. - пені, 3509,21 грн. - 3% річних, 19618,37 грн. інфляційного збільшення боргу, а також стягнути солідарно з відповідача 1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Кур'єр" (відповідач 2) грошові кошти в сумі 5000 грн.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача 1 грошові кошти - 155 645,76 грн. - основного боргу, 49 694,65 грн. - пені, 3 509,21 грн. - 3% річних, 19 618,37 грн. - інфляційних втрат, а також стягнути на свою користь солідарно з обох відповідачів - 5 000,00 грн. основного боргу. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі № 910/11426/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїд" - 155 645 грн. 76 коп. - основного боргу, 3 509 грн. 21 коп. - 3% річних, 19 618 грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 2 756 грн. 60 коп. - судового збору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Кур'єр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїд" 5000 грн. 00 коп. основного боргу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, оскільки за даними бухгалтерського обліку скаржника ним було отримано товару на загальну суму 1377359,60 грн., оплачено на суму 1335880,24 грн., тому заборгованість становить лише 41479,36 грн., а надані позивачем накладні та товарно-транспортні накладні викликають сумнів щодо їх підписання уповноваженою особою відповідача 1, тому скаржником заявлялось клопотання про призначення судової експертизи, яке судом було безпідставно відхилене.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 10.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 розгляд справи було відкладено на 14.11.2016 у зв'язку із неявкою у судове засідання представників позивача і відповідача 2.

14.11.2016 позивач подав заяву про виправлення арифметичних помилок, у яких просить, на підставі ст. 89 ГПК України, виправити в оскаржуваному рішенні арифметичну помилку та замість "155645 грн. 76 коп. основного боргу" зазначити "160 645 грн. 76 коп. основного боргу".

14.11.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що факт прийняття відповідачем 1 лісоматеріалів, поставлених позивачем, на загальну суму 165645,76 грн. підтверджується підписаними відповідачем 1, з відбитком його печатки, товарно-транспортними накладними, накладним та актами звірки, скріплення відповідачем 1 накладних за договором своєю печаткою свідчить про прийняття останнім лісоматеріалів, також відповідачем 1 було подані податкові накладні та сформований податковий кредит, у тому числі по спірним накладним. Також до відзиву позивачем додане клопотання про витребування податкових накладних з Гадяцької ОДПІ.

Відповідач 2 явку представника у судове засідання не забезпечив, ухвала суду, направлена за адресою державної реєстрації відповідача 2, повернута поштою з довідкою "За закінченням терміну зберігання."

У разі відсутності сторін за адресою державної реєстрації, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача 2.

Представник відповідача 1 (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.07.2015 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Друїд", як продавцем, та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", як покупцем, було укладено Договір № 01 купівлі-продажу лісоматеріалів (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язується продати Покупцю лісоматеріали на умовах франко-склад покупця.

Згідно з п. 1.1.2 Договору загальна вартість лісоматеріалів, що підлягають поставці за Договором складає 1 450 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору, лісоматеріали вважаються зданими і прийнятими за кількістю у відповідності з товарно-транспортними накладними, накладними з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця. Датою передачі лісоматеріалів Продавцем та прийому її Покупцем, тобто датою поставки, вважається відмітка Покупця в товарно-транспортній накладній (накладній) або дата вказана на штемпелі на залізничній накладній станції призначення.

Покупець зобов'язується протягом 30 календарних днів з моменту отримання лісоматеріалів сплатити Продавцю погоджену сторонами суму шляхом перерахування її на банківський рахунок Продавця (п. 5.2 Договору).

У пункті 7.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з 01 липня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року, або до повного виконання зобов'язань сторонами.

Додатком № 1 від 04.01.2016 до Договору сторони змінили п.7.1 Договору та встановили, що Договір набуває чинності з 04.01.16. та діє до 31.12.16.

Також Додатком № 1 від 04.01.2016 до Договору сторони змінили п.1.1 Договору та визначили, що загальна вартість лісоматеріалів, що підлягають поставці за Договором складає 1 450 000,00 грн. з ПДВ.

Додатком №2 від 26.02.2016 до Договору сторони змінили п.1.1 Договору та вказали, що продавець зобов'язується продати покупцю лісоматеріали, а саме: дрова паливні хвойних та листяних порід за ціною 320 грн./м.куб. з ПДВ на складі, який знаходиться в Житомирській області, м.Овруч на території ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат" на умовах франко-склад Покупця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем, на виконання умов Договору, у період з 02.07.2016 по 29.02.2016 поставлено відповідачу 1 товар (лісоматеріали) на загальну суму 1 501 526,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками, накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Проте, в порушення умов договору відповідач 1 здійснив оплату отриманого товару частково, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача у ПАТ "Діамантбанк", внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 13.03.2016 становила 365645,76 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків від 13.03.2016.

16.03.2016 позивач за вих. №25 направив відповідачу 1 претензію, у якій вказав, що за період з 01.07.2015 по 13.03.2016 виникла заборгованість в сумі 365645,76 грн. та просив сплатити вказану заборгованість.

14.04.2016 між позивачем, як кредитором, та відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Прес Кур'єр", як поручителем, було укладено Договір поруки № 2, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань відповідачем 1 за Договором.

Поручитель та відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належні виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником за Договором в сумі 5000,00 грн. (п. п. 3.1, 4.1 Договору поруки № 2 від 14.04.16.).

Договір поруки № 2 від 14.04.16. набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання основного зобов'язання за Договором, окрім випадків, передбачених ст. 559 ЦК України.

21.04.2016 позивачем та відповідачем 1 було складено та підписано акт звірки розрахунків №17, відповідно до якого залишок боргу відповідача 1 перед позивача на 13.03.2016 становив 365645,76 грн., було сплачено 50 000 грн., залишок заборгованості станом на 21.04.2016 становить 315 645,76 грн.

У період з 17.03.2016 по 20.05.2016 відповідач 1 частково погасив заборгованість, сплативши позивачу 50000 грн., що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку із чим станом на час подання позовної заяви розмір заборгованості становив 265645,76 грн.

Окрім цього, в процесі вирішення спору у суді першої інстанції відповідачем 1 було сплачено користь позивача 100000 грн. з призначенням платежу "Дрова паливні на підставі договору №01 від 01.07.2015", що підтверджується банківською випискою від 11.07.2016. Таким чином, розмір заборгованості відповідача 1 перед позивачем за Договором становить 165645,76 грн.

У зв'язку із викладеним, позивач просив, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути на свою користь з відповідача 1 грошові кошти, а саме: 155 645,76 грн. - основного боргу, 49 694,65 грн. - пені, 3509,21 грн. - 3% річних, 19618,37 грн. - інфляційних втрат, а також стягнути на свою користь солідарно з обох відповідачів - 5000,00 грн. основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних місцевий господарський суд прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки позивача і відповідача 1 у даній справі виникли на підставі договору №1купівлі-продажу лісоматеріалів від 01.07.2015. За правовою природою вказаний договір є господарським договором поставки.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача 1 про те, що частина первинних документів в підтвердження прийняття відповідачем-1 товару підписана особою, яка не мала на це повноважень.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.12. Вищого господарського суду України зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У пункті 1 Оглядового листа № 01-06/767/2013 від 29.04.13. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Тобто, з наведеного вбачається, що накладна, підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками є належним підтвердженням вчинення господарської операції.

Отже є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що твердження відповідача 1 про відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у осіб, які приймали товар, не є належним спростуванням факту поставки продукції та не нівелює доказової сили видаткової накладної.

Наявні у матеріалах справи накладні скріплені печаткою відповідача 1. При цьому, відповідно до п. 64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п. 68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.98).

Згідно з п. 73 вказаної Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства України передбачено, що відповідальність за печатки, штампи, фірмові бланки та їх використання несе саме суб'єкт господарювання, а також уповноважені ним особи.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідальних осіб відповідача 1 до органів внутрішніх справ з заявами про втрату печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Покупця за Договором.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів незаконного використання печатки відповідача-1, скріплення накладних за Договором печаткою відповідача-1 свідчить про прийняття Покупцем лісоматеріалів на суму наданих до матеріалів справи накладних, а надані позивачем накладні є належним доказом передачі лісоматеріалів за Договором.

Крім цього, поставка товару за спірними накладними також підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, які зареєстровані у органах державної податкової служби, а наявність заборгованості підтверджується двосторонніми актами звірки розрахунків, у яких також зазначені спірні накладні.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №916/1263/15-г (3-269гс16)).

Як було зазначено вище, матеріали справи містять акти звірки розрахунків від 13.03.2016 та від 21.04.2016, які підписані представниками позивача і відповідача 1 без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств. При цьому, акт звірки від 13.03.2016 містить детальний перелік всіх накладних, по яким здійснювалась поставка і на підставі яких заявлено позов. Отже, підписанням вказаного акту відповідач 1 підтвердив факт отримання товару по всіх накладних.

У відповідності до наданих позивачем банківських виписок по його рахунку, відповідачем-1 поставлені лісоматеріали було оплачено, однак, не в повному обсязі.

Судом першої інстанції вірно враховано, що здійснюючи оплату за накладними відповідач 1 в призначеннях платежу не вказував, яка саме накладна ним оплачується, а вказував: "дрова паливні на підставі договору № 01 від 01.07.15. у т.ч. ПДВ …грн.". В свою чергу умовами договору не встановлено порядку зарахування грошових коштів за оплату поставлених лісоматеріалів.

Таким чином, коли в призначенні платежу відсутні посилання на, в даному випадку накладну, згідно якої здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Отже, зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

Отже, за наявними у матеріалах справи документами вбачається, що неоплаченими відповідачем 1 залишились лісоматеріали на суму 165 645,76 грн.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання відповідача 1 про призначення судової експертизи, оскільки відповідач 1, яким ставилось питання про призначення експертизи, не звертався до суду з доказами, які б ставили б під сумнів надані позивачем докази, чи автентичність підписів на видаткових і товарно-транспортних накладних, враховуючи, що такі накладні містять печатку відповідача, як і не надав доказів звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо підробки підпису чи печатки, а отже мотиви у вказаному клопотанні ґрунтуються лише на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором поруки № 2 від 14.04.2016 передбачено, що поручитель та відповідач-1 несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належні виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником за Договором в сумі 5 000,00 грн..

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Нормами чинного законодавства України не передбачено обов'язку кредитора та поручителя повідомляти боржника про укладення договору поруки.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 165645,76 грн., проте у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідачів 160645,76 грн. основного боргу, у тому числі: 155645,76 грн. з відповідача 1 та 5000 грн. солідарно з обох відповідачів.

Оскільки суд, відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, не вправі з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 155645,76 грн. основного боргу, а з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно підлягає стягненню 5 000,00 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення 49694,65 грн. пені, то суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні, оскільки умовами Договору сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов правочину в частині оплати поставлених товарів.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Позивачем нараховані 3% річних в загальній сумі 3509,21 грн. та інфляційні в загальні сумі 19618,37 грн. Згідно доданого до позовної заяви розрахунку, нарахування здійснювалось по кожній накладній окремо. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Клопотання позивача про виправлення арифметичної помилки у оскаржуваному рішенні відхилене колегією суддів, оскільки внесення виправлень до судового рішення здійснюється тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення. Також колегією суддів відхилено клопотання позивача про витребування доказів, оскільки позивач не обґрунтував неможливість самостійного отримання доказів, зазначених у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі № 910/11426/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі № 910/11426/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/11426/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

Б.О. Ткаченко