Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/11426/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/11426/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Нагірняк В.В.,

від відповідача 1: Хоруженко В.О.,

від відповідача 2: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2017р. у справі №910/11426/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїд"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес Кур'єр"

про стягнення 233467,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017р. заяву Відповідача 1 про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. у справі №910/11426/16 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. у справі №910/11426/16 на суму 150549,05 грн рівними частинами строком на сім календарних місяців наступним чином: до 26.11.2017р. - 21507 грн 00 коп.; до 26.12.2017р. -21507 грн 00 коп.; до 26.01.2018р. - 21507 грн 00 коп.; до 26.02.2018р. - 21507 грн 00 коп.; до 26.03.2018р. - 21507 грн 00 коп.; до 26.04.2018р. - 21507 грн 00 коп.; до 26.05.2018р. - 21507 грн 05 коп. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2017р. скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що складний матеріальний стан Відповідача 1 та отримання/неотримання прибутку останнім в запланованих розмірах не є підставою для розстрочення виконання рішення суду. При цьому, місцевим судом не враховано складний матеріальний стан Позивача.

Також Позивач звернув увагу на те, що поведінка Відповідача 1 є протиправною в розумінні ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України, оскільки останній не повідомив Позивача при укладенні договору про наявність ризиків щодо неможливості подальшого розрахунку. При цьому Відповідач 1 був обізнаний про економічну ситуацію, яка у нього склалася. За вказаних обставин, Позивач зазначає також щодо наявності вини Позивача як у виникненні заборгованості так і щодо неналежного виконання рішення суду.

Позивач зазначив, що місцевий суд не врахував інфляційні процеси в державі, внаслідок яких знецінюються грошові кошти, які зобов'язаний сплатити Відповідач 1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2017р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача 1, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. у справі №910/11426/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р., позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 155645,76 грн - основного боргу, 3509,21 грн - 3% річних, 19618,37 грн - інфляційних втрат, 2756,60 грн - судового збору. Стягнуто солідарно з Відповідача 2 та Відповідача 1 на користь Позивача 5000,00 грн основного боргу. В іншій частині в позові відмовлено.

11.10.2017р. Відповідач 1 звернувся до місцевого суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. у справі №910/11426/16 у відповідності до наданого Відповідачем 1 графіку.

Вказана заява мотивована тим, що Відповідач 1 є збитковим, оскільки сума кредиторської заборгованості значно перевищує суму дебіторської, у зв'язку з чим одночасне і повне виконання рішення може призвести до виникнення у Відповідача 1 заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету, заробітної плати, і як наслідок припинення господарської діяльності Відповідача 1, що унеможливить виконання рішення. На підтвердження вказаного Відповідач 1 надав копії звітів про фінансові результати в 2017 році.

Також Відповідач 1 зазначає, що є виробником молочної продукції, яка не є продуктом першої необхідності і попит на яку не є високим. При цьому, основним ринком збуту його продукції останні 10 років були Російська Федерація та Республіка Казахстан. Проте, у зв'язку із політичною ситуацією, яка склалася, Відповідачу 1 фактично було закрито основний ринок збуту через введення Російською Федерацією обмежень та заборон на транзит української продукції.

Разом з тим, на даний момент Відповідач 1 здійснює пошук нових ринків збуту. На підтвердження вказаного Відповідач 1 надав копію контракту №15/03 від 15.03.2017р. з Компанією G.M. Group, яка є резидентом Грузії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З наведених норм вбачається, що розстрочка виконання рішення суду це винятковий захід, який може застосовуватись судом тимчасово у разі ускладнення або неможливості виконання боржником рішення суду з урахуванням майнових інтересів сторін, їх фінансового стану тощо.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази на підтвердження викладених в заяві обставин щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2016р. у справі №910/11426/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р., позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 155645,76 грн - основного боргу, 3509,21 грн - 3% річних, 19618,37 грн - інфляційних втрат, 2756,60 грн - судового збору. Стягнуто солідарно з Відповідача 2 та Відповідача 1 на користь Позивача 5000,00 грн основного боргу. В іншій частині в позові відмовлено.

На виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження ЗВП№53219113, до складу якого входять ВП№53213243 та ВП№53213285, про стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача заборгованості у сумі 186529,94 грн. У межах стягнення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню ЗВП№53219113 державним виконавцем здійснено перерахунок коштів у сумі 4980,89 грн, що підтверджується листом Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 12.10.2017р. №6822.

Також Відповідачем 1 у добровільному порядку погашено Позивачу заборгованість у сумі 31000,00 грн, що підтверджується листом Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 25.10.2017р. №7092.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що Відповідач 1 не ухиляється від виконання свого зобов'язання з погашення заборгованості перед Позивачем. Разом з тим, за Відповідачем 1 рахується залишок заборгованості у сумі 150549,05 грн, яку Відповідач 1 просить розстрочити.

Судом враховано скрутне фінансове становище Відповідача 1, понесення останнім збитків, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії звітів про фінансові результати в 2017 році. При цьому, основним видом діяльності Відповідача 1 є виготовлення молочної продукції, яку в подальшому Відповідач 1 реалізує та сплачує податки до бюджету, розраховується зі своїми контрагентами, виплачує працівникам заробітну плату та підтримує своє виробництво.

Апеляційний суд вважає, що факт укладання зовнішньоекономічного контракту є підтвердженням вжиття Відповідачем 1 реальних заходів для отримання коштів, спрямованих для виконання рішення суду, уникнення банкрутства товариства та погашення заборгованості перед Позивачем.

Апеляційний суд не приймає доводи Позивача про те, що місцевим судом не враховано скрутне матеріальне становище останнього з огляду на те, що одномоментне погашення заборгованості перед Позивачем може призвести до неспроможності Відповідача 1 виконати зобов'язання перед кредиторами, в тому числі і перед Позивачем на підставі рішення суду, натомість матеріальний інтерес Позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Апеляційний суд також не приймає доводи Позивача про те, що поведінка Відповідача 1 є протиправною в розумінні ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України, оскільки останній не повідомив Позивача при укладенні договору про наявність ризиків щодо неможливості подальшого розрахунку з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України Про підприємництво підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції з метою отримання прибутку. Разом з тим, жодна особа не застрахована від ризиків підприємницької діяльності.

За вказаних обставин, апеляційний суд з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, фінансового стану Відповідача 1, його бажання добровільно виконати рішення суду у даній справі, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства Відповідача 1 та зупинки його роботи, погоджується з висноками місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви Відповідача 1 про розстрочку виконання судового рішення на сім календарних місяців рівномірними щомісячними платежами з суми 150549,05 грн.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друїд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2017р. у справі №910/11426/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.10.2017р. у справі №910/11426/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов