Рішення

від 21.11.2016 по справі 638/1269/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 5581 /16 Головуючий 1 інст. - Хайкін В.М..

Справа № 638/1269/14-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Котелевець А.В.,

ОСОБА_1

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 (який є правонаступником ОСОБА_5) до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр з правової допомоги», третя особа ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики на користь заміненого кредитора,-

в с т а н о в и в :

В січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів, основний борг за договором позики ,проценти за користування грошовими коштами і 3% річних в загальній сумі еквівалентній 71 039 (сімдесят одній тисячі тридцяти дев'яти) доларам США за курсом НБУ на день винесення рішення, а також неустойку в сумі 5 178 600 (п'ять мільйонів сто сімдесят вісім тисяч шістсот) грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з заочним рішенням представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково - стягнути з відповідачів солідарно борг за договором позики в сумі 5 93 150,48 грн., в решті позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що заочне рішення суду ухвалене при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також не було надано оцінки доказам, які мають істотне значення для вирішення справи.

Суд в порушення вимог чинного законодавства ухвалив заочне рішення без належного повідомлення відповідача про день та час розгляду справи 8 вересня 2014 року, чим позбавив можливості відповідача звернутися з заявою про застосування позовної давності, яка була подана з заявою про перегляд заочного рішення, проте судом не була розглянута.

Висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають фактичним даним та обставинам справи, що призвели до неправильного застосування норм матеріального права.

Судом не було застосовано при ухваленні заочного рішення правову позицію ВСУ викладену у справі № 6-100цс14.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду було оскаржене лише відповідачем ОСОБА_3. Відповідачем ТОВ «Харківський центр з правової допомоги» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось .

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, відповідач не виконав вимоги договору і не повернув позику, а тому з нього підлягає стягненню сума боргу , процентів за користування , 3 % річних і неустойка.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується частково.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, не з'ясував усіх обставин, що мають значення для справи, постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд в порушення п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України не відклав розгляд справи незважаючи на відсутність відомостей, що відповідачу вручена судова повістка. У зв"язку з відсутністю відповідача, який не був повідомлений про розгляд справи належним чином, поза увагою суду залишився той факт, що позивач звернувся з позовом зі спливом позовної давності щодо чергових платежів, а відповідно сума боргу, нарахованих процентів за користування позикою та 3% річних є меншою. Також не було враховано те, що розмір неустойки 5 178 600 грн. значно перевищує розмір боргу разом з сумою процентів за користування грошовими коштами 567 814,73 грн. і суд не вирішив питання про застосування ч.3 ст.551 ЦК України.

Ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 24 липня 2010 року позичив у ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 52 560 доларів США.

24 липня 2010 року між сторонами був укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1666.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в укладеному договорі позики дійшли згоди про повернення відповідачем позичених ним коштів частинами.

ОСОБА_3М забов'язався повернути ОСОБА_6 позичені кошти у певному порядку та у визначені в п. 1 Договору позики строки : не пізніше 24 серпня 2010 року в сумі 1260 доларів США, не пізніше 24 вересня 2010 року в сумі 1260 доларів США, не пізніше 24 жовтня 2010 року в сумі 1260 доларів США, не пізніше 24 листопада 2010 року в сумі 1260 доларів США , не пізніше 24 грудня 2010 року в сумі 1260 доларів США і не пізніше 24 січня 2011 року в сумі 46 260 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики, між ТОВ «Харківський центр з правової допомоги» та ОСОБА_6 того ж дня був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Харківський центр з правової допомоги» поручився перед третьою особою за повернення ОСОБА_3 позичених коштів, став солідарним із ним боржником за зобов'язанням повернути третій особі ці кошти, сплатити проценти за користування ними, інфляційне збільшення і три проценти річних від несвоєчасно повернутих коштів, а також передбачену умовами договору позики неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлений договором позики термін виконання зобов'язань закінчився 24 січня 2011 року.

В порушення умов договору, відповідач не повернув валютні цінності в розмірі 52 560 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят) доларів США.

Первісний кредитор ОСОБА_6 прийняв рішення про відступлення свого права вимоги за укладеним з відповідачем договором позики на користь ОСОБА_5, який в свою чергу відступив право вимоги на користь ОСОБА_4.

ОСОБА_4 набув за договором позики відносно відповідача права вимоги повернення позичених у первісного кредитора коштів, сплати процентів за весь час користування відповідачем грошовими коштами позиченими у первісного кредитора, сплати передбаченої договором позики неустойки у зв'язку з невиконанням відповідачем у передбачений договором термін своїх зобов'язань, а також інших прав відповідно до договору позики та закону, що ними володів первісний кредитор.

Крім того, 09 липня 2012 року між позивачем, третьою особою та ТОВ «Харківський центр правової допомоги» був укладений договір про відступлення права вимоги та за договором поруки від 24 липня 2010 року, відповідно до умов якого третя особа відступив позивачеві, позивач прийняв, а відповідач погодився на відступлення третьою особою позивачеві права вимоги до відповідача за договором поруки від 24 липня 2010 року.

Про укладення 09 липня 2012 року позивачем із третьою особою договору про відступлення права вимоги за договором позики, 16 липня 2012 року представником третьої особи на адресу відповідача було направлено повідомлення відповідного змісту.

Надісланий на адресу відповідача рекомендований лист із повідомленням був отриманий.

Згідно вимог статті 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Але у випадках, встановлених договором, зобов'язання можуть породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Так, згідно з вимогами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також у інших випадках, встановлених законом.

При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, про що зазначено у статті 514 ЦК України.

З метою вирішення питання про сплату відповідачем боргу, 13 листопада 2012 року була направлена йому засобами поштового зв'язку письмова вимога про усунення порушеного зобов'язання із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі її невиконання, з одночасною вимогою про добровільне звільнення житлового приміщення (квартири), що є предметом іпотеки. Відповідачем дана вимоги не була виконана.

Відповідач ТОВ «Харківський центр з правової допомоги», в особі керівника повідомив позивача про тимчасову відсутність у підприємства коштів і неможливість у зв'язку з цим виконати свої зобов'язання за договором поруки та погасити борг відповідача за договором позики.

Відповідно до вимог статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Інший розмір процентів в Договорі позики від 24 липня 2010 року за реєстровим № 1666 при його укладенні сторонами не встановлено.

Загальна сума належних до стягнення з Відповідачів процентів за користування позиченими коштами за період з 24 липня 2010 року по 23 січня 2014 року за розрахунком позивача складає 13 768 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) долар США.

Крім того, відповідно до вимог статей 530, 1049 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

В пункту 1 Договору позики сторонами визначений порядок і строки повернення Відповідачем позичених коштів.

Згідно з умовою підпункту 2 пункту 3 Договору позики, відповідач погодився із тим, що простроченням виконання ним його зобов'язань за цим договором буде як недотримання строку остаточного повернення, так і прострочка будь-якого з поточних повернень більш ніж на чотирнадцять днів.

Тож, оскільки повернення Відповідачем чергової частини позичених коштів було призначене умовами договору, але так і не було здійснене ним, 24 серпня 2010 року, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з 08 вересня 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тобто, загальна сума належних до стягнення з відповідачів нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України трьох процентів річних за увесь час прострочення відповідачем виконання його зобов'язань з повернення боргу за договором позики за період з 08 вересня 2010 року по 23 січня 2014 року за розрахунком позивача складає 4 711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) доларів США.

Загальний розмір основного боргу відповідачів перед позивачем складається з суми неповернутих коштів за договором позики, збільшених на три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України та процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ на підставі ст. 1048 ЦК України і дорівнює 71 039 (сімдесят одна тисяча тридцять дев'ять) доларів США.

Відповідно частини 1 статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо договір позики між фізичними особами містить посилання на використання як предмета договору іноземної валюти, то порядок розрахунку має здійснюватись в грошовій одиниці України - гривні.

Це твердження узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, закріпленою у відповідних судових рішеннях (від 25 листопада 2009 року у справі № 6-19596 св 07, від 02 червня 2010 року у справі № 6-14192 св 09 та інших). Крім того, така позиція Верховного Суду України закріплена у роз'ясненнях, що містяться у п. 14 Постанови його Пленуму від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», в якому зазначається, що оскільки ч. 1 ст. 192 ЦК України визначає законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, грошову одиницю України - гривню, то при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення суми, що підлягає стягненню, грошову одиницю України - гривні (з наведенням розрахунків з переведенням іноземної валюти (яка була предметом позики) в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення).

Згідно п.п. 2,3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім іншого, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

За статтєю 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Стаття 549 визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, і в такому разі її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовою пункту 4 Договору позики від 24 липня 2010 року встановлена відповідальність відповідача за прострочення виконання його зобов'язань неустойкою в розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень за кожен день прострочення.

Отже, станом на момент звернення позивача в суд із позовом 23 січня 2014 року прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором позики складає період часу з 08 вересня 2010 року по 23 січня 2014 року - тобто 1 233 днів - в сумі 5 178 600 (п'ять мільйонів сто сімдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Загальна сума позову складатиметься із суми гривневого еквіваленту основного боргу відповідачів на дату звернення в суд із позовом та суми належної до стягнення з них на користь позивача неустойки, а саме, 567 814 грн. 73 коп. + 5178600 грн. 00 коп. = 5746414 грн. 73 коп.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та повернути відсотки.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав і не повернув кредит в строки встановлені в договорі.

Заочним рішенням суду позов задоволено. Звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення відповідач просив застосувати позовну давність.

Судова колегія вважає за можливе застосувати позовну давність з огляду на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи 8 вересня 2014 року . Телеграма йому не була вручена (а.с.80,82), а тому він був позбавлений можливості реалізувати своє право, передбачене ч.3 ст.267 ЦК України. Доводи представника позивача про те, що заява про застосування позовної давності подана після ухвалення рішення суду не є підставою для відмови у її задоволенні, оскільки відповідач взагалі не був повідомлений про дату розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, судова колегія вважає за можливе застосувати загальні строки позовної давності 3 роки.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом 23 січня 2014 року і просив стягнути суму боргу 52 560 доларів США, заборгованість по процентах в сумі 13 768 доларів США, 3 % річних в сумі 4 711 доларів США за весь час прострочки з 8 вересня 2010 року по 23 січня 2014 року.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність стягнення суми боргу, нарахування процентів за користування кредитними коштами, 3% річних і неустойки, але не в визначеному позивачем розмірі. Слід застосувати позовну давність до позовних вимог за період до 24 січня 2011 року, тобто вважати поза межами позовної давності вимоги про стягнення заборгованості по строкам : не пізніше 24 серпня 2010 року в сумі 1260 доларів США, не пізніше 24 вересня 2010 року в сумі 1260 доларів США, не пізніше 24 жовтня 2010 року в сумі 1260 доларів США, не пізніше 24 листопада 2010 року в сумі 1260 доларів США , не пізніше 24 грудня 2010 року в сумі 1260 доларів США .

В межах трирічного строку позовної давності заборгованість по сумі боргу складає 52 560 - 6300 (1260 х 5 )= 46 260 доларів США, саме та сума, що повинна була сплачена 24 січня 2011 року.

Сума заборгованості по процентах за користування позикою за період з 25 січня 2011 року по 23 березня 2012 року складає 10 401,84 доларів США :

- з 25 січня 2011 року по 23 березні 2012 року за 423 дні х 7,75 (облікова ставка НБУ) = 4154,85 доларів США ;

- з 23 березня 2012 року по 10 червня 2013 року за 444 дні х 7,50 (облікова ставка НБУ) = 4795 доларів США ;

-з 10 червня 2013 року по 13 серпня 2013 року за 64 дні х 7,0 (облікова ставка НБУ) = 645 доларів США ;

- 13 серпня 2013 року по 23 січня 2014 року за 160 днів х 6,50 (облікова ставка НБУ) = 1525 доларів США.

Розмір 3% річних за період з 25 січня 2011 року по 23 січня 2014 року ( 365 х 3 = 1095 днів прострочення складає 4 163,4 долара США. (46 260 х 3 % : 100 : 365 х 1095).

Загалом 46 260 +10 401,84 + 4 163,4 = 60 825,24 долара США. По курсу Нацбанка України станом на день винесення рішення судом першої інстанції 8 вересня 2014 року сума заборгованості у гривні складає 60 825,24 х 12,822103 = 779 779,58 грн. Сума боргу і процентів складає 46 260 +10 401,84= 56 661,84 х 12,822103= 726 523,95 грн.

На підставі ч.3 ст.551 ЦК України судова колегія вважає за можливе зменшити суму неустойки з 5 178 600 грн. до суми 726 523,95 грн.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору . Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (Правова позиція ВСУ у справі за № 6-1412цс16 ).

Отже, стягненню на користь кредитора підлягає солідарно з відповідачів 779 779,58 грн. + 726 523,95 грн. = 1 506 303,53 грн. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити за спливом позовної давності..

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було сплачено і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 3654грн.

Керуючись ст.ст. 79, 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 8 вересня 2014 року - змінити.

Позов ОСОБА_4 (який є правонаступником ОСОБА_5) до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр з правової допомоги», третя особа ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики на користь заміненого кредитора - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський центр з правової допомоги» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 506 303,53 (один мільйон п'ятсот шість тисяч триста три) грн 53 коп. і судовий збір в рівних частках в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн, всього 1509957,53 (один мільйон п'ятсот дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 53 коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.В.Котелевець

ОСОБА_1